Пикуличі (або Пікуличі) — село в Польщі, у гміні Перемишль Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства, у межах етнічної української території Надсяння. Населення — 527 осіб (2011[1]).

Село
Пикуличі
пол. Pikulice
Pikulice, kostel.jpg

Координати 49°45′ пн. ш. 22°46′ сх. д. / 49.750° пн. ш. 22.767° сх. д. / 49.750; 22.767Координати: 49°45′ пн. ш. 22°46′ сх. д. / 49.750° пн. ш. 22.767° сх. д. / 49.750; 22.767

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Перемишльський повіт
Гміна Перемишль
Перша згадка 1389
Населення 527 осіб (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 16
Поштовий індекс 37-733
Автомобільний код RPR
SIMC 0608836
GeoNames 762236
Пикуличі. Карта розташування: Польща
Пикуличі
Пикуличі
Пикуличі (Польща)
Пикуличі. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Пикуличі
Пикуличі
Пикуличі (Підкарпатське воєводство)

З 1975 по 1998 роки місцевість адміністративно належала до Перемишльського воєводства.

Географічне положенняРедагувати

Розташоване над річкою Явір (ліва притока Вігору) за 4 кілометри на південь від центру повіту міста Перемишль і 65 кілометрів на південний схід від столиці воєводства — міста Ряшева.[2] .

ІсторіяРедагувати

В XI-XIII століттях на цих землях існувало Перемишльське руське князівство зі столицею в Перемишлі, яке входило до складу Галицького князівства, а пізніше Галицько-Волинського князівства.

Після захоплення цих земель Польщею територія в 13401772 роках входила до складу Перемишльської землі Руського воєводства Королівства Польського.

Село існувало вже 1389 р, коли Владислав Ягайло подарував Перемишлю територію, де було раніше село. На півдні села на підвищенні є залишки форту Оптинь, що входив до зовнішнього кільця укріплень фортеці Перемишль.

У XV столітті Пикуличі належали до перемишльського староства. З давніх часів тут була православна церква.

Згідно із записами XVII століття в Пикуличах був монастир оо. Василіян.

В 1772 році внаслідок першого поділу Польщі село Пикуличі відійшло до імперії Габсбургів, провінція Королівство Галичини та Володимирії.

У 1903 р. збудовано муровану церкву Різдва Пресвятої Діви Марії, належала до парафії Негрибка Перемиського деканату Перемишльської єпархії УГКЦ.

Після розпаду Австро-Угорщини і утворення 1 листопада 1918 р. Західноукраїнської Народної Республіки це переважно населене українцями село Надсяння було окуповане Польщею. В 1921 році в селі були 151 хата і 875 мешканців, з них 607 греко-католиків, 199 римо-католиків і 68 євреїв. На 1.01.1939 в селі було 1390 мешканців (з них 750 українців-грекокатоликів, 100 українців-римокатоликів, 230 поляків, 250 польських колоністів міжвоєнного періоду і 60 євреїв)[3]. Село входило до ґміни Германовичі Перемишльського повіту Львівського воєводства.

Після початку Другої світової війни 13 вересня 1939 року війська Третього Рейху увійшли в село, та після вторгнення СРСР до Польщі 27 вересня увійшли радянські війська і Пикуличі, що знаходяться на правому, східному березі Сяну, разом з іншими навколишніми селами відійшли до СРСР та ввійшли до складу утвореної 27 листопада 1939 року Дрогобицької області УРСР (обласний центр — місто Дрогобич).

Москва підписала й 16 серпня 1945 року опублікувала офіційно договір з Польщею про встановлення лінії Керзона українсько-польським кордоном та, незважаючи на бажання українців залишитись на рідній землі,[4] про передбачене «добровільне» виселення приблизно одного мільйона українців з «Закерзоння», тобто Підляшшя, Холмщини, Надсяння і Лемківщини.[5],[6]

Розпочалося виселення українців з рідної землі. Проводячи депортацію, уряд Польщі, як і уряд СРСР, керувалися Угодою між цими державами, підписаною в Любліні 9 вересня 1944 року, але, незважаючи на текст угоди, у якому наголошувалось, що «Евакуації підлягають лише ті з перелічених (…) осіб, які виявили своє бажання евакуюватися і щодо прийняття яких є згода Уряду Української РСР і Польського Комітету Національного Визволення. Евакуація є добровільною і тому примус не може бути застосований ні прямо, ні посередньо. Бажання евакуйованих може бути висловлено як усно, так і подано на письмі.»[7], виселення було примусовим і з застосуванням військових підрозділів.[8]

У середині 1945 р. майже всіх українців з Пикулич виселили в Україну.

Українська Повстанська Армія намагалась захистити мирне українське населення від примусової депортації польською армією та не дати польській владі заселювати звільнені господарства поляками. Щоб не допустити заселення порожніх будівель поляками, 15 листопада того ж року партизани УПА спалили село.

Українське населення села, якому вдалося уникнути депортації до СРСР, попало в 1947 році під етнічну чистку під час проведення Операції «Вісла» і було виселено на ті території у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині[9].

У часи операції «Вісли» з Пикулич 1520 травня 1947 р. було виселено 15 українців.

У селі розташований Український військовий цвинтар у Пикуличах.

 
На Українському військовому цвинтарі в Пикуличах

НаселенняРедагувати

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][10]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 256 52 182 22
Жінки 271 39 180 52
Разом 527 91 362 74

Джерела, посилання та літератураРедагувати

  • «Аксманичі. Село у Клоковицькій парафії Перемишльського повіту».— Львів, 2010; ст. 54.

ПриміткиРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Пикуличі

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018. 
  2. Central Statistical Office (GUS) - TERYT (National Register of Territorial Land Apportionment Journal) (Polish). 2008-06-01. Архів оригіналу за 2012-03-01. Процитовано 2012-11-25. 
  3. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 57.
  4. Лист жителів с. Долгобичів Грубешівського повіту Холмщини секретарю ЦК КП(б)У М. Хрущову на сайті «Територія терору». Архів оригіналу за 4 лютий 2014. Процитовано 25 листопад 2012. 
  5. Петро Мірчук. Українська повстанська армія 1942–1952 Частина ІІ: Друга большевицька окупація На Закерзонні Мюнхен 1953 (репр. Львів 1991). Архів оригіналу за 20 серпень 2011. Процитовано 25 листопад 2012. 
  6. Переселення українців з Польщі до УРСР у 1944–1946 рр. на сайті «Територія терору». Архів оригіналу за 25 грудень 2012. Процитовано 25 листопад 2012. 
  7. Угода між Урядом Української Радянської Соціалістичної Республіки і Польським Комітетом Національного визволення про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР. Архів оригіналу за 30 червня 2012. Процитовано 25 листопада 2012. 
  8. Документальні відеокадри: Депортація українців Закерзоння, 2 половина 1940-х рр на сайті «Територія терору». Архів оригіналу за 23 травень 2013. Процитовано 25 листопад 2012. 
  9. * Акція «Вісла»: Список виселених сіл та містечок, Повіт ПЕРЕМИШЛЬ Архівовано 2012-05-05 у Wayback Machine.
  10. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.