Непорожній Петро Степанович

(Перенаправлено з Петро Степанович Непорожній)

Петро́ Степа́нович Непоро́жній (13 липня 1910, Яготин, тепер Київська область, Україна — 9 липня 1999, Москва, РФ) — український радянський енергетик, вчений, професор, доктор технічних наук, член-кореспондент АН СРСР і РАН, міністр енергетики СРСР у 19621985.

Непорожній Петро Степанович
Neporojniy.jpg
Народився 13 липня 1910(1910-07-13)
Яготин
Помер 9 липня 1999(1999-07-09) (88 років)
Москва
Поховання Кунцевське кладовище
Громадянство
(підданство)
СРСР
Alma mater Admiral Makarov State University of Maritime and Inland Shipping[d]
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Науковий ступінь доктор технічних наук
Нагороди Ленінська премія Орден Леніна

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився 13 липня 1910 на хуторі Тужилів (поблизу Яготина) в багатодітній сім'ї (9 синів і дочок).

У 1924 закінчив місцеву школу, і його віддали на навчання в Переяслав у школу ФЗО.

Закінчив Київську політехніку. Продовжує навчання, у 1933 на відмінно закінчує Ленінградський інститут водного транспорту і здобуває диплом інженера.

Кар'єраРедагувати

У роки Радянсько-німецької війни працював на відповідальних постах на енергетичних об'єктах.

У 1950-ті, працюючи головним інженером з будівництва найбільшої на той час Каховською ГЕС, забезпечив її дострокове введення в експлуатацію. Йому довіряють великий державний пост — Голова Держбуду України, потім Першого заступника міністра електростанцій СРСР, а в 1960 він призначений Міністром енергетики і електрифікації СРСР. У ці роки в Україні під безпосереднім керівництвом Петра Непорожнього розгорнулося спорудження найбільших теплових електростанцій потужністю до 3,6 млн кВт, оснащених турбогенераторами, що не мали аналогів у світі, потужністю по 200–300 і 800 МВт, що працюють на надкритичних параметрах пари. Серед них Ладижинська, Слов'янська, Придніпровська, Криворізька, Вуглегірська і інші електростанції. Під керівництвом Петра Непорожнього була успішно здійснена програма будівництва атомних електростанцій в Україні, таких як Рівненська, Запорізька. Швидкими темпами споруджуються каскад гідроелектростанцій на Дніпрі. Серед них вперше в світовій практиці здійснений пуск капсульних гідрогенераторів на Київській ГЕС і проведена реконструкція зі збільшенням потужності ДніпроГЕС, флагмана гідроенергетики України.

Інтенсивно велося електромережеве будівництво. Створювалися лінії електропередачі на високу і надвисоку напругу 220, 330, 500 і 750 кВ, що об'єднували енергосистеми України і Росії з іншими країнами РЕВ. Створена Єдина енергосистема України дозволила здійснити паралельну роботу з європейськими енергосистемі, так званою енергосистемою «Мир».

За період діяльності Непорожнього забезпечувалася потреба в електроенергії всіх галузей народного господарства України, підвищилася надійність роботи електростанцій і енергосистем, збільшилося виробництво електроенергії, а витрати на її вироблення — питомі витрати палива знизилися в 1,5 раза. Це було час розквіту енергетичної науки. Кількість науково-дослідних і проектних інститутів переступила за сотню, багато з яких здобули міжнародне визнання.

Похований на новій території Кунцевського кладовища.

Наукова діяльністьРедагувати

Петро Степанович як учений в 1947 захистив кандидатську дисертацію, в 1959 здобув ступінь доктора технічних наук, а в 1979 обраний членом-кореспондентом Академії Наук СРСР.

Знаходив час і для педагогічної роботи, впродовж понад 30 років він, будучи професором, очолював кафедру енергетики в Одеському і Московському політехнічних інститутах. Петро був ініціатором розвитку міжнародних зв'язків вітчизняної енергетики, був головою постійної комісії РЕВ з електроенергії, Президентом її Національної Ради.

Виховав цілу плеяду висококваліфікованих фахівців і керівників енергетичною галуззю.

Під його керівництвом в СРСР створена практично вся енергетична галузь.

 
Могила на Кунцевському цвинтарі Москви

НагородиРедагувати

Нагороджений понад 30 урядовими нагородами, зокрема чотирма орденами Леніна, удостоєний звання лауреата Ленінської премії і багатьох інших міжнародних нагород і премій.

Пам'ятьРедагувати

Постановою Кабінету Міністрів України в 2000 ім'я П. С. Непорожнього присвоєне Каховській ГЕС, на якій він працював.

За ініціативою РАО «ЄЕС Росії» в 2002 році найбільшій в Росії Саяно-Шушенській гідроелектростанції було присвоєне ім'я П.Непорожнього. У музеї будівництва гідростанції зберігаються його особисті речі, подаровані сім'єю Непорожніх.

На батьківшині Непорожнього в Яготині встановлений пам'ятник-погруддя.

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати