Пердіта (супутник)
| Дані про відкриття | |
|---|---|
| Дата відкриття | 18 травня 1999 (знімки було зроблено 18 січня 1986 року) |
| Відкривач(і) | Еріх Каркошка / Вояджер-2 |
| Планета | Уран |
| Номер | |
| Орбітальні характеристики | |
| Велика піввісь | 76 417 ± 1 км |
| Орбітальний період | 0,638021 ± 0,000013 діб |
| Ексцентриситет орбіти | 0,0012 ± 0,0005 |
| Нахил орбіти | 0,0 ± 0,3° до площини екватора планети |
| Фізичні характеристики | |
| Видима зоряна величина | {{{видима зоряна величина}}} |
| Середній радіус | 15 ± 3 км |
| Площа поверхні | ~2800 км² |
| Об'єм | ~14 000 км³ |
| Маса | ~0,18·1017 кг |
| Густина | ~1,3 г/см³ |
| Прискорення вільного падіння | ~0,0047 м/с² |
| Альбедо | 0,08 ± 0,01 |
| Температура поверхні | ~64 К |
| Атмосфера | |
| Інші позначення | |
|
| |
Пердіта (англ. Perdita) — супутник планети Урана. Також позначається як Уран XXV[1].
Перші фотографії Пердіти були зроблені космічним апаратом «Вояджер-2» у 1986 році, але вона не була виявлена на тих знімках відразу. Лише через тринадцять років у 1999 році її виявив Еріх Каркошка під час роботи з архівом знімків «Вояджера-2»[2][3]. Новий супутник отримав тимчасове позначення S/1986 U 10[3]. Однак підтвердити існування Пердіти довгий час не вдавалося. Тому у 2001 Міжнародний астрономічний союз офіційно виключив об'єкт S/1986 U 10 зі списку супутників Урана[4].
У 2003 році знімки, зроблені космічним телескопом «Габбл», дозволили розпізнати космічне тіло у місці, де повинна була бути Пердіта, підтвердивши таким чином її існування[5][6].
Свою назву супутник отримав за іменем персонажа п'єси Шекспіра «Зимова казка».
Орбіта Пердіти пролягає між орбітами Белінди і Пака. Спостереження «Габбла» показують, що Пердіта рухається навколо Урана не чітко за законами Кеплера, а знаходиться в орбітальному резонансі 43:44 з Беліндою. Також рух Пердіти близький до орбітального резонансу 8:7 з Розаліндою[2][5].
Пердіта належить до групи внутрішніх дрібних супутників, серед яких окрім Пердіти Б'янка, Крессида, Дездемону, Джульєтту, Порцію, Розалінду, Купідон і Белінда[7]. У цих супутників схожі орбіти і фотометричні властивості[7]. Окрім орбіти[2][5], радіусу 15 км[2] і геометричного альбедо 0,08[7], про Пердиту практично нічого не відомо.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Planet and Satellite Names and Discoverers. Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology. 21 липня 2006. Архів оригіналу за 14 липня 2007. Процитовано 5 серпня 2006.
- ↑ а б в г Karkoschka, Erich (2001). Voyager’s Eleventh Discovery of a Satellite of Uranus and Photometry and the First Size Measurements of Nine Satellites. Icarus. 151: 69—77. doi:10.1006/icar.2001.6597.
- ↑ а б Karkoschka, Erich (18 травня 1999). IAU Circular No. 7171. Процитовано 5 серпня 2006.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Foust, Jeff (31 грудня 2001). Moon of Uranus is demoted. Spaceflight Now. Архів оригіналу за 10 березня 2012. Процитовано 5 серпня 2006.
- ↑ а б в Showalter, Mark R.; Lissauer, Jack J. (22 грудня 2005). The Second Ring-Moon System of Uranus: Discovery and Dynamics. Science Express. 311: 973. doi:10.1126/science.1122882. PMID 16373533.
- ↑ Showalter, M. R.; Lissauer, J. J. (3 вересня 2003). IAU Circular No. 8194. Процитовано 5 серпня 2006.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ а б в Karkoschka, Erich (2001). Comprehensive Photometry of the Rings and 16 Satellites of Uranus with the Hubble Space Telescope. Icarus. 151: 51—68. doi:10.1006/icar.2001.6596.