Синявський Олекса Наумович
Оле́кса Нау́мович Синя́вський (23 вересня (5 жовтня) 1887, с. Андріївка, Бердянський повіт, Таврійська губернія, Російська імперія (тепер Бердянський район Запорізька область, Україна) — 24 жовтня 1937, в'язниця НКВС СРСР, Київ, УРСР) — визначний український мовознавець і педагог, професор (1920), провідний діяч у нормуванні української літературної мови (1917—1933), фактичний редактор остаточного тексту «Українського правопису» (1927).
Олексій Наумович Синявський | |
---|---|
Народився | 23 вересня (5 жовтня) 1887 Андріївка, Бердянський повіт, Таврійська губернія, Російська імперія (тепер Бердянський район Запорізька область, Україна) |
Помер | 24 жовтня 1937 (50 років) Київ, УРСР |
Країна | Російська імперія→ УНР→ СРСР |
Національність | українець |
Діяльність | мовознавець, письменник, викладач університету, редактор |
Alma mater | Харківський університет |
Галузь | мовознавство |
Заклад | Київський педінститут, Інститут мовознавства |
Вчене звання | професор |
Відомий завдяки: | дослідженням та нормуванням української мови |
Роботи у Вікіджерелах |
Жертва сталінського терору: безпідставно заарештований і страчений 1937 року.
Життєпис
ред.Народився 5 жовтня 1887 року на хуторі Андріївка (нині Бердянський район Запорізької області, Україна). Батьки були бідними селянами, злидарювали, дітей було семеро. У 14 років юнак покинув хутір і виїхав до Одеси.[1]
У 1899 року закінчив початкову школу. Навчався в нижчій ремісничій школі та середній електротехнічній школі в Одесі (не закінчив). 1909 року екстерном закінчив гімназію (Тарту (Дорпат)). З 1909 — студент фізико-математичного факультету, з 1910 року — історично-філологічного факультету Харківського університету.
Брав участь в українському національному русі. 1914 року заарештований і висланий на два роки в Полтаву під нагляд поліції. Повернувшись до Харкова 1916 року, закінчив екстерном університет і отримав диплом 1-го ступеня. За праці «Опис говірки села Покровського» та «Звуки о і є в українській мові» його залишили на стажування в Харківському виші на катедрі слов’янської філології, але без стипендії.
З осені 1917 до початку 1918 року працював управителем і учителем першої на Слобожанщині української гімназії, комісаром при Харківській шкільній окрузі (з грудня 1917 р.), головою Комісаріату у справах Харківської шкільної округи (квітень — вересень 1918 р.), викладав на курсах українську мову. Брав участь у видаванні часописів «Рідне Слово» й «Нова Громада», редагував українські підручники у видавництві «Союз». Був членом «Харківської шкільної громади».
Професор української мови Харківського інституту народної освіти (1920-1928), керував у ньому секцією української мови науково-дослідної кафедри мовознавства імені О. О. Потебні.
Член Комісії для впорядкування українського правопису при Наркомосі України (1925—1928; відредагував його кінцевий варіант). Працював членом-редактором Комісії для складання словника української живої мови ВУАН. З 1928 року очолював Діалектичну комісію ВУАН, з 1930 — завідувач відділу діалектології Інституту мовознавства ВУАН, де розробляв, зокрема, тему «Методологія соціальної діалектології». Одночасно (1932–1937) — професор Київського університету та Київського педагогічного інституту.
У 1937 року заарештований органами НКВС. Синявського звинуватили в націоналізмі, редагування петлюрівської газети, вербуванні учасників підпільної організації, зв’язках з націоналістами.[1] Убитий у тюрмі 24 жовтня 1937 в Києві. Реабілітований самими комуністами у 1958 році, звинувачення були визнані безпідставними.
Доробок
ред.Автор численних праць із фонетики, граматики, діалектології, культури й історії української мови. У діалектології виступив за елементи фонологічного принципу проти суб'єктивізму епігонів молодограматизму (О. Брок, М. Йогансен та ін.). Ініціатор укладання словника мови Т. Шевченка. Його перу належать підручники й посібники для шкіл, вишів та самоосвіти, що популяризували норми літературної мови.
Книжка «Норми української літературної мови» (1941) стала вдалим синтезом як досліджень самого автора, так і тогочасних дискусій, що точилися довкола внормування української мови. Головним критерієм нормування для О. Синявського були внутрішні закони української мови. Праця мала на меті допомогти українцям вміло послуговуватися всім розмаїттям граматичних і стильових ресурсів рідної мови. Книга відзначається змістовністю, фаховістю, композиційною стрункістю. Складається з таких розділів: Літери і звуки; Звукозміни; Словозміна; Невідмінювані слова; Словотвір; Наголос; Ортоепія і правопис; Синтакса; Розділові знаки. Написана з глибокою лінгвістичною обізнаністю й великою спостережливістю, ця праця справила істотний вплив на зміцнення літературних норм, стала вихідним пунктом усіх пізніших академічних граматик та підручників для вишів.
Ю. Шевельов про О. Синявського
ред.У праці «Покоління двадцятих років в українському мовознавстві» Ю. Шевельов високо оцінює доробок О. Синявського. Хоч усю мовознавчу продукцію 1920-х років тривалий час уважали «націоналістично-шкідницькою», усе істотне з усталеного Синявським збереглося до сьогодні. «…У головному реґляментація, запроваджена Синявським, хоч і без імени її творця, лишилася. Це, може, найкращий доказ її тверезости, життєздатности й науковости. Бо вона справді була побудована на широкій аналізі, на тверезому оцінюванні, на синтезі. В її основі лежало не механічне відштовхування від чогось неприємного…, а самостійна, суверенна, власна традиція й тенденція розвитку української мови, зокрема літературної мови»[2].
Серед визначних осіб, які найбільше вплинули на розвиток української літературної мови, Ю. Шевельов називає три прізвища: Тарас Шевченко, Борис Грінченко, Олекса Синявський. Останній «вніс у проблеми нормалізації глибоке знання, науковий досвід і методу не тільки відчуття тенденцій розвитку, а й розуміння їх»[3].
Праці
ред.Підручники, посібники
ред.- «Короткий нарис української мови» (Х., 1918).
- «Порадник української мови» (Х., 1922).
- «Украинский язык» (Х., 1923; кілька видань).
- «Діалектологічний порадник. Програма для збирання діалектичних матеріалів з лівобережних монофтонгічних говорів української мови» (Х., 1924).
- «Найголовніші правила української мови (За новим правописом)». — 2-ге вид. (Х., 1929)..
- «Норми української літературної мови» (Х.-К., 1931).
- «Норми української літературної мови» Л., 1941.
- «Курс української мови» (підручник для педвишів; не опублікований).
- Норми української літературної мови / Олекса Синявський. — Харків ; Київ: Літ. і мистецтво, 1931. — 367 с.
- Культура українського слова. Зб. 1 / Н.-д. ін-т Т. Шевченка, Коміс. вивч. шевченкової мови; за ред. Ол-и Синявського. — Харків; Київ: Літ. і мистецтво, 1931. — 123 с.
- Про що співають кобзарі (Про українські історичні думи) / Видавництво ім. Бориса Грінченка. № 3. — Харьків: Друкарня С. А. Шмерковича, 1912. — 66 с.
Статті
ред.- Описание рукописей А. А. Потебни // Бюлетень редакційного комітету для видання творів О. О. Потебні. — № 1. — Х., 1922. — С. 86-92 (співавтор).
- Мова творів Гр. Сковороди // Червоний шлях. — 1924. — № 4-5. — С. 248—255.
- Дещо про Шевченкову мову. Спроба вияснити декотрі сумнівні моменти Шевченкової вимови // Україна. — 1925. — № 1-2. — С. 100—114.
- Украінський правопис // Вісти ВУЦВК. Додаток: «Культура і Побут», 1926, № 36, ст. 1—2.
- Фонетична контроверса // Записки Історично-філологічного відділу ВУАН. — Кн. 13-14. — 1927. — С. 264—276.
- З верховин нової літературної української мови (Про мову І. Котляревського) // Збірник історично-філологічного відділу ВУАН. — № 76-б. — Т. 2. — 1928. — С. 106—210.
- Потебня як дослідник української мови // Збірник Харківського інституту народної освіти. — Т. 3. — 1928. — С. 14—18.
- З української діалектології (Про фонематичний принцип у діалектології) // Український діалектологічний збірник. — Кн. 2. — 1929. — С. 231—273.
- Спроба звукової характеристики літературної української мови // Наукові записки Харківської науково-дослідної кафедри мовознавства. — Т. 2. — 1929. — С. 5—33.
- Елементи Шевченкової мови, їх походження й значення // Культура українського слова. — Збірник № 1. — 1931. — С. 7—51.
- На синтаксичні теми (З приводу орудного дієвої особи при переємних дієприкметниках) // Культура українського слова. — Збірник № 1. — 1931. — С. 85—91.
- Коротка історія «Українського правопису» // Культура українського слова. — Збірник № 1. — 1931. — С. 93—112.
- Принципи редагування мови й правопису Т. Шевченка та конкретні зразки. (Пропозиція) // Культура українського слова. — Збірник № 1. — 1931. — С. 116—124.
- Російсько-український словник ВУАН // На мовознавчому фронті. — Кн. 1. — 1931. — С. 57—66.
- Замітки про мову села Любеча на Чернігівщині // Мовознавство. — № 1. — 1934. — С. 91—97.
Вшанування пам'яті
ред.Примітки
ред.- ↑ а б Шевелєва, Мар'яна (5 жовтня 2020). Олекса Синявський – знищений за любов до науки і мови. Український інтерес (укр.). Процитовано 13 жовтня 2020.
- ↑ Шевельов Ю. Покоління двадцятих років в українському мовознавстві // Шевельов Ю. Портрети українських мовознавців. — К.: Вид. Дім «Києво-Могилянська академія», 2002. — С. 15
- ↑ Там само. — С. 16
- ↑ Рішення Київської міської ради від 19 квітня 2018 року № 490/4554 «Про найменування нових вулиць у Святошинському районі міста Києва» // Хрещатик. — 2018. — № 55 (5106). — 23 травня. — С. 4. [Архівовано з першоджерела 26 серпня 2019.]
- ↑ Мельник Б. В. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 56. — ISBN 966-603-115-9.
Посилання
ред.- Синявський Олекса Наумович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 773-774.
- Профіль О. Н. Синявського на сайті Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України
- Телемко О. Олекса Синявський
- Пена Л. І. Олекса Синявський про словотвір
Література
ред.- Грищенко А. П. Пам'яті видатного мовознавця // Мовознавство. — 1967. — № 6. — С. 23—29.
- Грищенко А. П. О. Н. Синявський: місце в історії українського мовознавства // Українська мова. — 2005. — № 4. — С. 22—62.
- Жовтобрюх М. А. Визначний дослідник української мови // Українська мова і література в школі. — 1967. — № 12. — С. 18—25.
- Жовтобрюх М. А. Синявський Олекса Наумович // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.
- Г. О. Синявська: «Червоне колесо прокотилося по нашій родині з усією міццю» // Українська мова. — 2006. — № 1. — С. 90-98.
- Синявський Олекса Наумович // Інститут мовознавства імені О. О. Потебні НАН України — 75. 1930—2005: Матеріали до історії / В. Г. Скляренко (відп. ред.). — К.: Довіра, 2005. — С. 388—389.