Окупація Сербії (Перша світова війна)

Окупація Сербії в Першій світовій війні — військова окупація Королівства Сербія у 1915—1918 роках. Восени 1915 року Сербія після тотального розгрому своїх військ арміями Центральних держав та відступу залишків свого війська до Адріатичного узбережжя була розділена на австро-угорську, болгарську та німецьку окупаційні зони. Цивільне населення зазнавало різних репресій, зокрема масового інтернування, примусової праці та політики денаціоналізації, що спричинило сербське повстання на початку 1917 р.

Окупація Сербії
Belgrade during the Austro-Hungarian occupation of 1915-1918.jpg
Час 1 січня 1916 — 1 листопада 1918
Місце Королівство Сербія
Учасники населення Сербії
окупаційні австро-угорські та болгарські війська
Результат визволення Королівства Сербії від окупантів
Історія Сербії
Coat of arms of Serbia small.svg

ІсторіяРедагувати

Збройні сили Австро-Угорщини та Болгарії окупували Сербію з кінця 1915 року і утворили окупаційну владу, яка проіснувала до кінця Першої світової війни. Оголошення Австро-Угорщиною війни Сербії 28 липня 1914 року ознаменувало початок війни. Після трьох невдалих австро-угорських наступів у серпні, вересні та грудні 1914 року, в жовтні 1915 року об'єднаний австро-угорський і німецький наступ прорвав сербський фронт з півночі та заходу, тоді як Болгарія атакувала з південного сходу. До січня 1916 р. вся Сербія була окупована Центральними державами.

Сербія була розділена на дві окремі окупаційні зони: болгарську та австро-угорську, обидві керувалися військовими адміністраціями. Німеччина відмовилася безпосередньо анексувати будь-яку сербську територію і замість цього взяла під контроль залізниці, шахти, а також лісові та сільськогосподарські ресурси в обох окупованих зонах. Австро-угорська окупаційна зона охоплювала північні три чверті Сербії. Нею керувала Військове генерал-губернаторство, адміністрація, створена австро-угорською армією з військовим губернатором на чолі, заступником якого був цивільний комісар. Метою нової адміністрації стало запровадження заходів щодо денаціоналізації сербського населення та перетворенні окупованих земель на територію, з якої можна було черпати продовольство та використовувати економічні ресурси.

На додаток до військової правової системи, яка забороняла будь-які політичні організації, забороняла громадські зібрання та брала під свій контроль школи, австро-угорській армії було дозволено вводити воєнний стан, захоплювати заручників, спалювати села під час каральних рейдів та жорстоко придушувати повстання, що часто здійснювалося з публічними повішеннями та розстрілами без надзвичайних обставин. Під час окупації від 150 000 до 200 000 чоловіків, жінок і дітей було депортовано до спеціально побудованих таборів для інтернованих та концентраційних таборів в Австро-Угорщині, зокрема Маутгаузен в Австрії, Добой в Боснії та Надьмедьєр, Арад і Кечкемет в Угорщині.

У вересні 1918 року війська союзників на чолі з 2-ю сербською армією та югославською добровольчою дивізією прорвали Салоніцький фронт, що призвело до капітуляції Болгарії 30 вересня, після чого до кінця жовтня пройшло швидке звільнення Сербії та відступ усіх австро-угорських військ, що перебували на окупованій території на північ. До 1 листопада 1918 року вся довоєнна Сербія була звільнена, що поклало край окупації.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати