Ожогін Віктор Іванович

Віктор Іванович Ожогін
Віктор Іванович Ожогін
Народився	13 березня 1958 (66 років); Вітебськ, Подгоренський район, Воронезька область, РРФСР, СРСР
Громадянство	СРСР→ Україна
Національність	росіянин
Місце проживання	м. Дніпро
Діяльність	журналіст, солдат
Alma mater	ННІ журналістики КНУ ім. Т. Шевченка
Заклад	Перший, Центральне телебачення Держтелерадіо СРСР, Орбіта[d] і Дніпро-75
Учасник	Революція Гідності, Війна на сході України, бої за Лисичанськ, бої за Сєвєродонецьк, бої за Рубіжне, битва за Бахмут, Бої за Ізюм, Бої за Куп'янськ і бої за Лиман
Членство	Комісія з журналістської етики
Військове звання	капітан
Нагороди	;
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ожогін.

Ві́ктор Іва́нович Ожо́гін (нар. 13 березня 1958(19580313), сел. Вітебськ, Підгоренський район, Воронезька область РРФСР) — український журналіст і військовослужбовець — учасник російсько-української війни. Заслужений журналіст України.

Життєпис

Народився в селищі Вітебськ у Воронезькій області. У роду має українське коріння, дід Григорій Іванович — з донських козаків, учасник Першої світової війни, кавалер двох Георгіївських хрестів. Батько з 18 років воював на фронтах Другої світової війни, захищав Дніпропетровщину, був поранений у боях.

У віці 14 років Віктор переїхав з батьками до УРСР. Закінчив середню школу в місті Ворошиловграді. З дитинства захоплювався спортом. В обласному центрі вступив до машинобудівного інституту, проте після року навчання (спеціальність — обробка металу тиском) вирішив іти до армії. Строкову служив на Чорноморському флоті ВМФ СРСР — у спортивній роті, де був гравцем футбольної збірної флоту. На третьому році служби командував відділенням.

З 1978-го навчався один рік на підготовчому відділенні Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Вищу освіту здобув на факультеті журналістики цього ВНЗ (1984) за спеціальністю журналістика.

Під час навчання в Києві мав практику роботи в спортивній редакції УТ-1. Закінчивши виш, за розподілом працював з серпня 1984 року на Дніпропетровській обласній телерадіокомпанії (ДОТРК) в редакції спортивних і оборонно-масових програм. З 1985 року коментував футбольні матчі, зокрема за участю команди «Дніпро» (український клуб 1983 року став чемпіоном СРСР і виступав у єврокубкових турнірах); у 1986 році Віктор Ожогін навчався на курсах спортивних коментаторів у Москві в інституті Держкомтелерадіо СРСР.

Як журналіст обласної державної телерадіокомпанії майже десять років працював у редакції новин. Наприкінці 1980-х і на початку 1990-х років коментував деякі матчі для Центрального телебачення Держкомтелерадіо СРСР і «Орбіти» — системи мовлення на Далекий Схід. Загалом за час роботи на обласному телебаченні був коментатором понад 400 матчів «Дніпра», серед них і єврокубкових. Також був редактором спортивних програм і працював на матчах «Кривбасу», коментував баскетбол, волейбол, мініфутбол, хокей, автогонки, мотокрос і навіть художню гімнастику^[1].

З 2000 року — заступник директора, з 2009 року — генеральний директор ДОТРК. На останній посаді працював вісім місяців, у той час прагнув зробити незалежне суспільне телебачення, але після зміни влади в Україні — звільнений.

Деякий час працював у пресслужбі Дніпропетровського міського голови Івана Куліченка. Був пресаташе в клубі «Дніпро-75». Згодом, після участі в АТО (воював на Донеччині), повернувся до пресслужби міськради. Працював також редактором на суспільному радіомовленні в Дніпрі.

Безпартійний.

Особисте життя

Одружений. Батько двох доньок: старша — Ганна (від першого шлюбу), активна волонтерка в час війни; молодша Каріна народилася, коли батькові було 53 роки. Має онуків.

Участь у російсько-українській війні

Після Євромайдану й російської спроби захопити Крим уперше пішов добровольцем до військкомату, але 56-річного журналіста не взяли як офіцера запасу до війська (невдовзі призовний вік змінили, тож він зміг розпочати службу). У складі батальйону Національної гвардії України взвод, яким командував старший лейтенант Віктор Ожогін (його підрозділ називали «журналістським») перебував, зокрема, між Маріуполем і Новоазовськом — в одній з найгарячіших точок Донеччини. Під час так званого перемир'я бійці тримали оборону під артилерійським вогнем на ділянці приблизно 4 км. Державний комітет телебачення і радіомовлення України тоді закликав журналістів виявити солідарність і «взяти під опіку» підрозділ Віктора Ожогіна, який потребував волонтерської допомоги^[2]. На військовій службі командир взводу був від серпня 2014 до серпня 2015 року.

З березня 2022-го Віктор Ожогін на фронті повномасштабної російсько-української війни (щоб вдруге потрапити на службу, він у своєму військовому квитку виправив третю цифру року народження — з «5» на «6»). У званні старшого лейтенанта був заступником командира роти (за напрямом роботи з особовим складом) у батальйоні «Дніпро-1» Національної гвардії України. Брав участь у боях за Лисичанськ, Сєвєродонецьк, рота пройшла також Рубіжне, Слов'янськ, Краматорськ, Бахмут (у цьому місті — 40 діб оборонних боїв, у яких очолював зведену роту), Ізюм, Куп'янськ. Восени під Лиманом на Донеччині зазнав важкого уламкового поранення. У березні 2023 року офіцерові надано чергове військове звання — капітан. Друге важке поранення дістав у бою поблизу Кремінної на Луганщині влітку 2023 року.

Громадська діяльність

На черговому з'їзді підписантів Етичного кодексу українського журналіста 24 квітня 2015 року в Києві делегати обрали Віктора Ожогіна до складу Комісії з журналістської етики (КЖЕ), в якій він перебував до наступних виборів^[3].

Нагороди

Орден «За мужність» III ступеня (2023)^[4].
Медаль «За військову службу Україні» (2023)^[5].
Почесне звання «Заслужений журналіст України» (2015)^[6].

Примітки

Джерела

Журналісти з Київського університету: спогади, світлини, імена / А. Ф. Горлов та ін. — Фастів: Поліфаст, 2008.
Україна: журналісти на передовій. — К.: Видавничий дім журналу «Пам'ятки України», 2023.

Посилання

[1] Запеклий бій тривав 9 годин. Ексспортивний коментатор героїчно боронить українську землю

[2] «Журналістський взвод» Віктора Ожогіна повертається в зону АТО — Держкомтелерадіо просить підтримати [Архівовано 2014-11-03 у Wayback Machine.] // ТелеКритика, 28 жовтня 2014

[3] Новий склад Комісії з журналістської етики

[4] Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня працівників радіо, телебачення та зв'язку. Указ Президента України від 16.11.2023 № 750/2023

[5] Про відзначення державними нагородами України. Указ Президента України від 24.01.2023 № 29/2023

[6] Про відзначення державними нагородами України. Указ Президента України від 20.08.2007 № 718/2007

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

Віктор Іванович Ожогін
Народився	13 березня 1958(1958-03-13) (66 років) Вітебськ, Подгоренський район, Воронезька область, РРФСР, СРСР
Громадянство	СРСР→ Україна
Національність	росіянин
Місце проживання	м. Дніпро
Діяльність	журналіст, солдат
Alma mater	ННІ журналістики КНУ ім. Т. Шевченка
Заклад	Перший, Центральне телебачення Держтелерадіо СРСР, Орбіта^[d] і Дніпро-75
Учасник	Революція Гідності, Війна на сході України, бої за Лисичанськ, бої за Сєвєродонецьк, бої за Рубіжне, битва за Бахмут, Бої за Ізюм, Бої за Куп'янськ і бої за Лиман
Членство	Комісія з журналістської етики
Військове звання	капітан
Нагороди