Вікіпедія

Нікітін Антон Володимирович

Антон Володимирович Нікітін (17 січня 1978(19780117), Київ, УРСР) — український медіаменеджер, продюсер, сценарист. Член правління телеканалу Інтер[1], головний редактор каналу[2]. Кандидат юридичних наук, член Спілки журналістів України[3].

Нікітін Антон Володимирович
Ім'я при народженні Антон Володимирович Нікітін
Народився 17 січня 1978(1978-01-17) (46 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Місце проживання Київ СРСР СРСР → Україна Україна
Діяльність медіа-менеджер
Alma mater Національна академія внутрішніх справ України
Науковий ступінь кандидат юридичних наук
Знання мов російська і українська
Членство Національна спілка журналістів України
Посада Головний редактор телеканалу «Інтер»
Нагороди
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Нікітін.

Життєпис ред.

Освіта, робота в медіа ред.

Закінчив Академію внутрішніх справ, працював дільничним, слідчим в Шевченківському райуправлінні МВС Києва. Викладав теорію держави і права, юридичну психологію, юридичну соціологію, римське і конституційне право в Академії внутрішніх справ та інших вузах[4].

Автор статей з філософії, правознавства, психології, соціології[3]. З МВС звільнився 2005 року в званні капітана. Кандидат юридичних наук[4].

У журналістику прийшов наприкінці 2001 року, ставши редактором в агентстві «Профі ТВ». Потім знімав фільми про політику, висвітлював виборчі кампанії, був сценаристом[4].

З 2005 року працював на телеканалі К1 — керівником інформаційно-аналітичного відділу[5], головним редактором. Цю посаду Нікітін обіймав до початку 2007 року[3].

З 2007-го по 2009-й рр. — Нікітін очолював компанію «Національні інформаційні системи»[6], що об'єднала інформаційні служби телеканалів «Інтер» та К1. В цей час генеральним продюсером телеканалів була двоюрідна сестра Нікітіна[7] Ганна Безлюдна. Її команда вивела «Інтер» у лідери інформаційного простору. Влітку 2007-го окремі випуски «Подробиць» виходили з часткою 42 % (18+ вся Україна)[4]. 4 вересня 2009 року пішов з посади посади директора у зв'язку зі звільненням генерального продюсера Ганни Безлюдної та зміною команди, яка керувала новинами і телеканалом в цілому.[8]

2009 — представляв «Інтер» на телепремії EMMY (за висвітлення російсько-грузинської війни 2008 року)[9][4].

З 2009 по 2013 — сценарист і головний редактор телевізійного агентства «Профі ТВ». Знімав документальне кіно для українських і російських телеканалів[5].

З квітня 2012  по 2020 — очолював редакцію[10] журналу «Фома в Україні»[11][10][9][12].

З лютого 2013 — член правління телеканалу «Інтер», головний редактор каналу[2].

З 2013 — співавтор концертів «Перемога. Одна на всіх», співавтор телемарафону «Наша перемога».

З 29 грудня по 23 березня 2014 — керував інформаційним мовленням «Інтера», був директором компанії «Національні інформаційні системи»[13][14], поєднуючи цю посаду із обов'язками головного редактора каналу.[15] Повернення Нікітіна до керівництва інформаційною службою «Інтера» супроводжувалося масштабними звільненнями співробітників на знак протесту проти цензури.[16] З «Національних інформаційних систем» тоді пішли кілька десятків журналістів, випускових редакторів та керівників підрозділів, звинувачуючи Антона Нікітіна та Ганну Безлюдну у спробі цензурувати випуски новин під час Революції Гідності.[17]

Громадські організації (зокрема, рух «Стоп цензурі!») звинувачували керівництво новинной служби телеканалу «Інтер» і особисто Нікітіна у перекривленні інформації та запровадженні цензури і вимагали аби Ганна Безлюдна та Антон Нікітін понесли за це персональну відповідальність.[18] Стверджуючи, що за його керівництва новинами відбувалася дискредитація учасників Революції Гідності та представлення активістів як «праворадикалів» та «екстремістів», що посилювало агресію силовиків.[19] Звільнився з посади наприкінці березня 2014 року після перемоги Революції Гідності.

2015 року став автором ідеї проекту «Люди перемоги» - серії книг-фотальбомів про ветеранів Другої світової війни[20]. Головний редактор книг «Люди перемоги» (2015)[21], «Люди перемоги. Будемо жити!» (2017)[22], «Люди перемоги. Наш полк» (2018)[23] та «Люди перемоги. Наше діло праве!» (2019)[24][25][26][27][28].

Фільмографія ред.

Автор і головний редактор документальних проєктів телевізійного агентства «Профі ТВ»: «Война и мир. Оккупация» (5 канал, Санкт-Петербург), «Война и мир. Эвакуация» (Інтер), «Перекоп», «Великий российский исход» (5 канал, СПб), «Война против своих» (2 серії), «Сталин против Красной армии» (НТВ)[4] «Святые и праведники ХХ столетия» (співавтор сценарію до чотирьох фільмів: «Кукша Одесский», «Амфилохий Почаевский», «Лаврентий Черниговский», «Алексей Глаголев» (НТН)[4].

Під керівництвом Нікітіна агентством «Профі ТВ» було створено кілька документальних фільмів на релігійну тематику: «Патріарх», «Молитва за перемогу» (у співавторстві з Інгою Балицькою), «Буковина під захистом любові» про православну історію Буковини, «Хрещення»[4].

У квітні 2013 — став головним редактором документальної картини про українську співачку Квітку Цісик «Квітка. Голос в єдиному екземплярі»[29].

2014 — взяв участь у створенні документального фільму «Блаженнійший Володимир» (у співавторстві з Молчановим і Лук'яненком)[30][31][32].

2016 — взяв участь у створенні документального фільму «778 днів без своих» (у співавторстві з Є. Висоцьким)[33][34].

2017 — телеканал «Інтер» зняв фільм «Бомбы, которые взорвали мир» про Югославську війну. Нікітін виступив автором ідеї та співавтором сценарію разом з Чистяковим[35].

У січні 2018 року в ефір «Інтеру» вийшла стрічка «Від Різдва до Хрещення», її головним редактором став Нікітін[36].

2018 року взяв участь в створенні документального фільму «Петр Толочко. Учебник истории» (у співавторстві з Чистяковим)[37][38].

Громадська діяльність ред.

Учасник БФ «Інтер дітям»[39].

Нагороди та звання ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Руководить Inter Media Group будет Безлюдная
  2. ↑ а б Новая команда «Интера»: Краснянский, Ионова и все-все-все
  3. ↑ а б в Антон Нікітін: Ставка на обличчя каналу — пріоритет для нової команди «Інтера»
  4. ↑ а б в г д е ж и Антон Никитин: На «Интере» не было именно массовых увольнений
  5. ↑ а б Антон Никитин. От «Интера» — к Богу
  6. ↑ Новости возвращается на «Интер», а «Подробности недели» украинизируются
  7. ↑ Коркодым, Елена (7 червня 2012). Антон Никитин: На «Интере» не было именно массовых увольнений. detector.media (укр.). Процитовано 30 листопада 2019.
  8. ↑ Вслед за Безлюдной с "Интера" ушел ведущий "Свободы". LB.ua. Процитовано 30 листопада 2019.
  9. ↑ а б Керівництво журналу «Фома». Архів оригіналу за 19 жовтня 2018. Процитовано 7 червня 2019.
  10. ↑ а б Руководитель проекта «Фома в Украине» Антон Никитин: «Мы хотим объединять людей»
  11. ↑ В «Фома в Украине» — первый номер нового издания
  12. ↑ Антон Нікітін став керівником православного журналу
  13. ↑ На «Интере» закрыли вечерний выпуск новостей
  14. ↑ Скидывай сапоги — власть поменялась! «Интер» снова колбасит
  15. ↑ ДУСЯ (31 грудня 2013). «Первый пошел», или На «Интере» снова безлюдно, но вакантные места уже заняты. detector.media (укр.). Процитовано 30 листопада 2019.
  16. ↑ Команда Левочкина уходит с телеканала "Интер" из-за цензуры. ФОКУС (рос.). Процитовано 30 листопада 2019.
  17. ↑ Сюрприз в студию. Коммерсантъ. Процитовано 30 листопада 2019.
  18. ↑ СТОП ЦЕНЗУРІ - STOP CENSORSHIP. СТОП ЦЕНЗУРІ - STOP CENSORSHIP (укр.). Процитовано 30 листопада 2019.
  19. ↑ Журналистское движение требует ответственности СМИ, которые лгали о протестах в Украине. 24 Канал. Процитовано 30 листопада 2019.
  20. ↑ Серия книг «Люди победы»
  21. ↑ Люди Победы. Униальная книга-фотоальбом от «Интера»
  22. ↑ «Интер» презентовал книгу-фотоальбом «Люди Победы. Будем жить!». Архів оригіналу за 6 серпня 2019. Процитовано 7 червня 2019.
  23. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 6 серпня 2019. Процитовано 7 червня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  24. ↑ Вышел четвертый том уникальной книги-фотоальбома — «Люди. Победы. Наше дело правое!»
  25. ↑ Люди Победы. Наше дело правое!
  26. ↑ «Интер» выпустил 4-ю книгу-фотоальбом серии «Люди Победы»
  27. ↑ Люди Победы (комплект из 4 книг)
  28. ↑ Вышел четвертый том уникальной книги-фотоальбома — «Люди. Победы. Наше дело правое!». Архів оригіналу за 6 серпня 2019. Процитовано 7 червня 2019.
  29. ↑ Квітка Цісик і пересувний мамограф
  30. ↑ Блаженнейший Владимир — Документальные проекты — Интер
  31. ↑ Пам'яті Блаженнішого митрополита Володимира
  32. ↑ ГОЛОВНИЙ РЕДАКТОР «ІНТЕРА» І КЕРІВНИК ПРОЕКТУ «ФОМА В УКРАЇНІ» ЗБЕРЕ ЖУРНАЛІСТІВ-МИРОТВОРЦІВ ЗА КРУГЛИМ СТОЛОМ У ЗАПОРІЖЖІ — ЦІЄЇ П'ЯТНИЦІ
  33. ↑ «778 дней без своих». Спецпроект «Интера» ко Дню освобождения Киева
  34. ↑ 778 дней без своих
  35. ↑ В Днепре открывается Международный кинофорум
  36. ↑ «Інтер» покаже Різдвяні богослужіння та документальний фільм власного виробництва про шлях Ісуса Христа
  37. ↑ Петр Толочко. Учебник истории — документальный проект — Интер
  38. ↑ Толочко. Учебник истории
  39. ↑ Главный редактор телеканала «Интер» Антон Никитин: Помогать — это человеческая обязанность
  40. ↑ Гран-прі фестивалю «Покров» отримав фільм каналу «Інтер» про хрещення
  41. ↑ Документальный фильм «Тысяча лет на Афоне» получил еще одну награду
  42. ↑ Фильм «Тысяча лет на Афоне» стал лауреатом международного телефестиваля «ТЭФИ-Содружество» (+ ВИДЕО)
  43. ↑ «Інтер» отримав нагороду від російського телевізійного фестивалю
  44. ↑ Сотрудники телеканала «Интер» награждены орденами УПЦ
  45. ↑ Сотрудники телеканала «Интер» награждены орденами УПЦ[недоступне посилання]
  46. ↑ Блаженніший Митрополит Онуфрій вручив орден святителя Петра Могили головному редактору ТК «Інтер» Антону Нікітіну
  47. ↑ Блаженніший Митрополит Онуфрій очолив підсумкове засідання Вченої ради Київських духовних шкіл
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Нікітін_Антон_Володимирович&oldid=41495840