Новожанове (станція)

Новожанове — вантажна станція Харківського залізничного вузла Південної залізниці. Розміщена на Новожанівській вулиці в Новобаварському районі Харкова в місцевості Новожанове. Відноситься до Харківської дирекції Південної залізниці.

Новожанове
станція
Розташування
Адреса м. Харків, Новожанівська вул.
Координати 49°57′10″ пн. ш. 36°12′18″ сх. д. / 49.95277777780577821° пн. ш. 36.20500000002777341° сх. д. / 49.95277777780577821; 36.20500000002777341Координати: 49°57′10″ пн. ш. 36°12′18″ сх. д. / 49.95277777780577821° пн. ш. 36.20500000002777341° сх. д. / 49.95277777780577821; 36.20500000002777341
Структура
Платформ 1
Тип платформ 1 низька бічна
Колій 5
Час роботи цілодобово
Історія
Відкрито 1927 рік
Електрифіковано 1958
Інша інформація
Власник Південна залізниця
Оператор Українська залізниця
Код 440822
Код ЄМР (АСУЗТ) 440822
Код Експрес-3 2204670
Тарифна зона 1
Тарифні відстані до транзитних пунктів
Харків-Пасажирський 3 км
Основа 4 км
Люботин 18 км
Управління залізниці (Харків-Пасажирський.) 3 км
Мапа

Відстань до станції Харків-Пасажирський — 3 км, Основа — 4 км, Нова Баварія — 3 км[1].

На станції зупиняються лише приміські потяги.

ІсторіяРедагувати

Станція була відкрита 1927 року[2] для обслуговування будівництва, а згодом і Харківського коксохімічного заводу. Станцію було електрифіковано у 1958 році під час електрифікації Харківського залізничного вузла[3].

Шляховий розвитокРедагувати

Станція має 5 приймально-відправних колій, розміщених у 2-х парках.

Зі станції відходить електрифікована з'єднувальна гілка до лінії Харків-Пасажирський — Мерефа. Станція також обслуговує Харківський коксохімічний комбінат.

СпорудиРедагувати

На платформі є павільйон відкритого типу для пасажирів.

Над залізничним полотном проходить пішохідний міст, споруджений 1965 року. Навесні 2016 року через вивітрювання, корозію та руйнацію почався його капітальний ремонт, що здійснює мостобудівний поїзд № 8 ст. Нова Баварія. В рамках ремонту планується демонтувати дефектні конструкції мосту та встановити нові фундаменти, стійки, косоури, сходи виробництва Старокостянтинівського заводу залізобетонних шпал.[4]

ПриміткиРедагувати

  1. Україна. Атлас залізниць. Мірило 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.
  2. А.С. Архангельский, В.А. Архангельский. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — Москва : Транспорт, 1981. — Т. 1. — С. 297. — 100 000 прим. (рос.)
  3. История электрификации железных дорог СССР. 1956—1958 гг. Архів оригіналу за 2012-07-18.  (рос.)
  4. Світлана Дубовик. Роботи ведуться за планом Архівовано 5 червень 2016 у Wayback Machine. // Южная магистраль. — 2016. — № 16 (9644). — 29 квітня. — С. 3.

ДжерелаРедагувати