Відкрити головне меню

Новоборови́ці — село в Україні, у Довжанському районі Луганської області. Населення становить 816 осіб. Орган місцевого самоврядування — Новоборовицька сільська рада.

село Новоборовиці
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район/міськрада Довжанський
Рада/громада Новоборовицька сільська рада
Код КОАТУУ 4424286601
Облікова картка Новоборовиці 
Основні дані
Засноване 1896
Населення 816
Площа 61,296 км²
Густота населення 13,31 осіб/км²
Поштовий індекс 94870
Телефонний код +380 6434
Географічні дані
Географічні координати 47°52′06″ пн. ш. 39°30′40″ сх. д. / 47.86833° пн. ш. 39.51111° сх. д. / 47.86833; 39.51111Координати: 47°52′06″ пн. ш. 39°30′40″ сх. д. / 47.86833° пн. ш. 39.51111° сх. д. / 47.86833; 39.51111
Середня висота
над рівнем моря
196 м
Водойми Тузловка
Відстань до
обласного центру
95,7 км
Відстань до
районного центру
36,3 км
Місцева влада
Адреса ради 94870, Луганська обл., Свердловська міськрада, с. Новоборовиці, вул. Шевченка, тел. 21-3-95
Сільський голова Десятников Ігор Миколайович
Карта
Новоборовиці. Карта розташування: Україна
Новоборовиці
Новоборовиці
Новоборовиці. Карта розташування: Луганська область
Новоборовиці
Новоборовиці
Мапа

ГеографіяРедагувати

Географічні координати: 47°52' пн. ш. 39°30' сх. д. Часовий пояс — UTC+2. Загальна площа села — 61,3 км².

Село розташоване у східній частині Донбасу за 50 км від міста Довжанська. Найближча залізнична станція — Довжанська, за 45 км. Через село протікає річка Тузловка.

Неподалік від села розташований пункт пропуску на кордоні з Росією НовоборовціОлексієво-Тузлівка.

ІсторіяРедагувати

Засноване на річці Тузлівка в 1896 році переселенцями з села Боровиці Київської губернії, які в пам'ять про свою малу батьківщину назвали нове поселення Новоборовиці.

Під час Другої світової війни участь у бойових діях брали 270 місцевих жителів, з них 95 загинуло, 125 осіб нагороджені орденами і медалями[1].

НаселенняРедагувати

За даними перепису 2001 року населення села становило 816 осіб, з них 70,83% зазначили рідною мову українську, 28,55% — російську, а 0,62% — іншу[2].

ЕкономікаРедагувати

У селі діє ТОВ «Червоний колос».

Соціальна сфераРедагувати

У Новоборовицях функціонують школа, клуб та лікарня.

Пам'яткиРедагувати

В околицях села знайдено кам'яні знаряддя праці доби пізнього палеоліту (близько 20 тисяч років тому), досліджені курганні поховання епохи бронзи, відоме поселення салтівської культури (VIII-X століть).

Також на території села знаходиться братська могила радянських воїнів і пам'ятний знак на честь воїнів-односельців, що загинули під час Другої світової війни

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси/ упор. В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9
  • Высоцкий В. И. Исторические аспекты топононимов Луганщины. — Луганск, 2003. 196 с.

ПосиланняРедагувати