Довжанський район (1938—2020)

колишній район у Луганській області (Україна)

Довжа́нський райо́н (до 2016 року Свердло́вський райо́н) — колишній район України у південно-східній частині Луганської області з адміністративним центром у місті Довжанськ, який існував протягом 1923—2020 років і був ліквідований під час Адміністративно-територіальної реформи в Україні. Населення становило на 1 серпня 2013 року 11 943 особи. Площа району була 1132 км².року. З травня 2014 року до ліквідації району у 2020 році територія району знаходилася на тимчасово окупованій території України, що контролювалася Російською Федерацією та перебувала в адміністративному управлінні т. зв. «Луганської народної республіки».

Довжанський район
ліквідована адміністративно-територіальна одиниця
Розташування району
Район на карті Луганська область
Основні дані
Країна: СРСР СРСР ( УРСР),
Україна Україна
Область: Луганська область
Код КОАТУУ: 4424200000
Утворений: 1938 р.
Населення:
(на 1.01.2019)
Площа: 1132 км²
Густота: 10.8 осіб/км²
Тел. код: +380-6434
Поштові індекси: 94820—94871
Населені пункти та ради
Районний центр: м. Довжанськ
Селищні ради: 1
Сільські ради: 6
Смт: 1
Селища: 3
Села: 26
Районна влада
Адреса: 94800, Луганська обл., м. Довжанськ, вул. Енгельса, 42
Мапа
Мапа

Довжанський район у Вікісховищі

Найвища точка — могила Таловська — 335 м. Середньорічні температури: літня — +22ºС, зимова — −10ºС. Кількість опадів — 459—505 мм на рік.

Географія

ред.

Розташування

ред.

Довжанський район розташовувався на південному сході Луганської області, у східній частині Донецького кряжу, у північно-східній степовій фізико-географічній зоні. Межував з Сорокинським районом на півночі, з Лутугинським районом на північному заході, з Антрацитівським районом на заході, на півдні та сході — з Ростовською областю Російської Федерації. Довжина державного кордону — 84 км.

Лутугинський район Сорокинський район
Антрацитівський район
Ровеньки
    Росія
  Росія   Росія

Найвища точка — могила Таловська — 335 м.

Корисні копалини

ред.

У цілому у районі нараховується понад 50 видів корисних копалин.

З XIX століття тут започаткувалося промислове видобування вугілля. Наразі в районі працює декілька шахт, які добувають кам'яне вугілля марки «А» та збагачувальні фабрики, які переробляють рядове вугілля.

У надрах району є значні запаси пісковику, вапняку, глинистих сланців, різноманітної глини та суглинки.

У селах Дар'їно-Єрмаківка й Астахове наявні джерела мінеральної води.

Клімат

ред.

Середньорічні температури: літня — +22ºС, зимова — −10ºС. Кількість опадів — 459—505 мм на рік.

Гідрологія

ред.

Район має незначні водні ресурси. На його території розташовані 7 малих річок та 57 водойм, що розмістилися в річищах річок та балок.

Найбільші річки:

Ґрунти

ред.

Загальна площа земель району становить 113,2 тис. га. Ґрунтовий покрив переважно кам'янистий, хрящуватий, рідше суглинистий, значна частина ґрунту зазнає ерозії.

Флора

ред.

На території району трапляються рослини, занесені до Червоної книги України[1]:

Адміністративний устрій

ред.

Адміністративно-територіально район поділяється на 1 селищну раду та 6 сільських рад, які об'єднують 30 населених пунктів і підпорядковані Довжанській районній раді. Адміністративний центр — місто Довжанськ, яке є містом обласного значення та не входить до складу району[2].

До складу району входять:

Населення

ред.

Населення мешкає в 1 селищі міського типу (Криничне), 26 селах і 3 селищах.

Розподіл населення за віком та статтю (2001)[3]
Стать Всього До 15 років 15-24 25-44 45-64 65-85 Понад 85
Чоловіки 6700 1229 1065 1989 1652 747 18
Жінки 7526 1250 1006 1951 1918 1312 89


За даними перепису 2001 року населення району становило 14 227 осіб, з них 56,01 % зазначили рідною українську мову, 41,29 % — російську, а 2,7 % — іншу[4].

Етнічний склад населення району на 2001 рік був представлений наступним чином:

Етномовний склад сільських та міських рад району (рідна мова населення) за переписом 2001 року, %[6]

українська російська вірменська молдовська білоруська
Довжанський район 56,0 41,3 0,3 0,1 0,1
смт Криничне 77,2 21,0 0,1 0,2 0,2
Олександрівська сільрада 26,0 72,2 0,6 0,1
Дар'їно-Єрмаківська сільрада 55,2 42,9 1,2
Матвіївська сільрада 40,4 55,8 0,9
Медвежанська сільрада 78,2 14,9 0,3 0,1 0,1
Новоборовицька сільрада 75,9 23,7 0,1 0,1 0,2
Провальська сільрада 7,6 87,8 0,2 0,1 0,1

Загальна чисельність населення становить 11 981 осіб, в тому числі міське населення — 4 013 осіб, сільське населення — 7 968 осіб.[7]

Транспорт

ред.

Територією району проходить автошлях E50М03.

Пам'ятки

ред.

Заповідні зони

ред.
 
Провальський дуб

На території району розташоване відділення Луганського природного заповідника загальнодержавного значення Провальський степ площею 587,5 га. Ще 5 об'єктів природно-заповідного фонду Луганської області загальною площею 776 га мають місцеве значення[8]:

Примітки

ред.
  1. (рос.) Организация охраны растений Луганской области, занесенных в Красную книгу Украины. Методические указания. — Луганск, 1992.
  2. Адміністративно-територіальний устрій Свердловського району [Архівовано 19 червня 2014 у Wayback Machine.] на сайті Верховної Ради України
  3. Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Луганська область (осіб) - Регіон, 5 річні вікові групи, Рік, Категорія населення , Стать [Населення за статтю та віком…2001] (укр.). Державна служба статистики України. Архів оригіналу за 23 листопада 2020.
  4. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 1 травня 2014.
  5. Дністрянський М. С. Етнополітична географія України. Львів: Літопис, 2006. С.465.
  6. Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць. Луганська область. Архів оригіналу за 18 вересня 2016. Процитовано 17 березня 2022.
  7. станом на 1 квітня 2013 року. Архів оригіналу за 6 жовтня 2013. Процитовано 5 жовтня 2013.
  8. Природно-заповідний фонд Луганської області [Архівовано 15 жовтня 2013 у Wayback Machine.] //О. А. Арапов, Т. В. Сова, В. Б. Фєрєнц. О. Ю. Іванченко. Довідник. — 2-е вид. доп. перер. — Луганськ: ВАТ «ЛОД». — 168 с.

Джерела

ред.