Гундарева Наталія Георгіївна
Ната́ля Гео́ргіївна Гу́ндарева (рос. Наталья Георгиевна Гундарева; 28 серпня 1948, Москва, РРФСР — 15 травня 2005, Москва, Росія) — радянська і російська акторка театру і кіно. Заслужена артистка РРФСР (1980). Народна артистка РРФСР (1986). Провідна акторка Московського академічного театру імені В. Маяковського (1972—2001). Депутатка Державної думи Російської Федерації I скликання (1994—1996). Кавалер ордена «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (1998).
| Наталя Гундарева | ||||
|---|---|---|---|---|
| рос. Наталья Гундарева | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | Наталя Георгіївна Гундарева | |||
| Народилася | 28 серпня 1948 Москва, СРСР  | |||
| Померла | 15 травня 2005 (56 років) Москва, Росія | |||
| Поховання | Троєкуровське кладовище | |||
| Громадянство |  СРСР Росія | |||
| Діяльність | акторка, політична діячка, депутатка Державної думи Російської Федерації | |||
| Alma mater | Театральний інститут імені Бориса Щукіна (1971) | |||
| Заклад | Московський академічний театр імені Володимира Маяковського | |||
| Роки діяльності | 1966—2003 | |||
| У шлюбі з | Хейфец Леонід Юхимовичd, Корешков Віктор Вікторовичd і Михайло Філіппов | |||
| Членство | Державна дума Федеральних зборів РФ I скликанняd | |||
| IMDb | nm0348039 | |||
| Нагороди та премії | ||||
|
| ||||
 Наталя Гундарева у Вікісховищі | ||||
Лауреатка премії Ленінського комсомолу (1978), Державної премії РРФСР імені братів Васильєвих (1980), Державної премії СРСР (1984), премії Мерії Москви (1994), Премії Президента Російської Федерації (2003).
Найбільш відомі ролі зіграла в таких фільмах, як «Труффальдіно з Бергамо», «Осінній марафон», «Самотнім надається гуртожиток», «Вас чекає громадянка Ніканорова», «Господиня дитячого будинку», «Солодка жінка», «Одного разу через двадцять років» та інші.
Біографія
ред.Народилася у Москві 28 серпня 1948 року в сім'ї інженерів-будівельників. Батько — Георгій Макарович, працював інженером на заводі малолітражних автомобілів. Мати — Олена Михайлівна, працювала інженером-проєктувальником — керівницею групи — у проєктно-конструкторському бюро ЦНДІ будівництва торгових та промислових будівель. Батьки рано розлучилися, і Наталю виховувала мати. Батьки з дитинства вчили доньку любити театр, кіно, мистецтво взагалі. Якось Наталя потрапила на спектакль МХАТу «Синій птах», який настільки вразив дівчину, що вона опісля скаже: «Я не знала — йти мені підлогою в театрі чи летіти». Але, попри любов до театру, акторкою вона ставати не збиралася.
У 1967 вступила на підготовчі курси Московського інженеро-будівельного інституту, вже почала успішно складати іспити, але несподівано для всіх забрала документи й пішла в театральний. Добре, що мати тоді поїхала у відпустку. Наталя подала документи до Щукінського училища і незабаром була зарахована на курс, яким мав керувати Катін-Ярцев.
В 1971 році закінчила курс Юрія Васильовича Катіна-Ярцева в Щукінському училищі (училася разом з Костянтином Райкіним, Юрієм Богатирьовим, Наталією Варлей).
З 1971 року працювала в Театрі імені В. Маяковського. Першою значною роллю Наталії Гундаревої стала роль Ліпочки (спектакль «Банкрут» за п'єсою О. М. Островського «Свої люди — розрахуємось», 1974).
У кіно акторка почала зніматися ще з 1966 року. Але дійсним дебютом акторки варто вважати 1972 рік, коли вона зіграла головну роль у мелодрамі Віталія Мельникова «Здрастуй і прощай» (1972). У кіно, серіалах і телеспектаклях зіграла близько 80 різнопланових ролей (переважно — головних). Одна з найпопулярніших акторок радянського кінематографу 1970—1990 років.
Знялася в картинах Одеської кіностудії: «Подвиг Одеси» (1985, тітка Груня; реж. В. Стрєлков), «Обранець долі» (1987, шинкарка, реж. В. Шиловський).
У липні 2001 перенесла інсульт.
У 2002 у рамках акції «В ім'я здоров'я» вона допомагала багатьом акторам пройти курс лікування.
Похована на Троєкурівському цвинтарі у Москві.
Особисте життя:
- Перший чоловік: Леонід Хейфец, театральний режисер і педагог. Народний артист РФ (1993).
- Другий чоловік: актор театру і кіно Віктор Корешков (1952—2011).
- Останній чоловік: актор театру і кіно Михайло Філіппов (нар.. 1947).
Фільмографія
ред.- «Хмир» (1966, короткометражний, ВДІК)
- «У Москві проїздом…» (1970, продавчиня біноклів у ДУМі)
- «Здрастуй і прощай» (1972, Надежка (Надія Сергіївна), буфетниця)
- «Шукаю людину» (1973, Клава)
- «Цемент» (1973, Мотя, дружина Савчука (роль озвучена іншою акторкою)
- «Призначення» (1973, Майя Золоткова)
- «Осінь» (1974, Дуся)
- «Найжаркіший місяць» (1974, Галина)
- «Сергєєв шукає Сергєєва» (1974, Алла Володимирівна, голова місцевкому)
- «Повернення» (1975, фільм-спектакль; Софія Кирилівна Задніпровська, вдова, поміщиця)
- «Солодка жінка» (1976, Анна)
- «Вишневий сад» (1976, фільм-спектакль; Дуняша, покоївка)
- «Підранки» (1976, Тася)
- «Театральні історії» (1976, короткометражний, Каучукова, акторка)
- «Любов Ярова» (1977, фільм-спектакль; Дунька (Дуня Хомівна)
- «Прибуткове місце» (1977, фільм-спектакль; Вишневська)
- «Зворотний зв'язок» (1977, Медведєва)
- «Капітанська дочка» (1978, фільм-спектакль; Катерина II)
- «Стійкий туман» (1978, фільм-спектакль; Єфросинія)
- «Інтерв'ю в Буенос-Айресі» (1979, фільм-спектакль; Клара Фастос)
- «Відпустка у вересні» (1979, Валерія, дружина Саяпіна)
- «Труффальдіно з Бергамо» (1976, Смеральдіна, наречена Труффальдіно)
- «Гарантую життя» (1977, Ольга)
- «Смішні люди!» (1977, Марія Петрівна, дружина слідчого)
- «Коли йдеш – іди» (1978, Марина)
- «Слід на землі» (1978, Клава)
- «Вас чекає громадянка Никанорова» (1978, Катя Никанорова)
- «Осінній марафон» (1979, Ніна Євлампієвна Бузикіна)
- «Уявний хворий» (1979, Беліна)
- «Непроханий друг» (1980, Анна, колишня дружина Віктора)
- «Одного разу двадцять років потому» (1980, Надія Круглова, мама)
- «Дульсінея Тобоська» (1980, Альдонса-Дульсінея (вокал — Олена Камбурова)
- «Слідство ведуть ЗнаТоКі». Справа № 15 «Пішов і не повернувся» (1980, Олена Дмитрівна Миловидова)
- «Білий сніг Росії» (1980, Надія Сергіївна, російська дружина Алехіна)
- «Про бідного гусара замовте слово» (1981, модистка Жужу)
- «Проданий сміх» (1981, пані Бебер, господиня булочної)
- «Тупейний художник» (1981, фільм-спектакль, моноспектакль)
- «Дитячий світ» (1982, Людмила Яківна)
- «Самотнім надається гуртожиток» (1983, Віра)
- «Підліток» (1983, Тетяна Павлівна Пруткова)
- «Господиня дитячого будинку» (1983, Олександра Іванівна Ванєєва)
- «І життя, і сльози, і любов» (1983, Антоніна Юхимівна, кухарка)
- «Термін давності» (1983, Наталія)
- «Прощання слов'янки» (1985, Женя)
- «Подвиг Одеси» (1985, тітка Груня; Одеська кіностудія, реж. В. Стрєлков)
- «Діти сонця» (1985, Меланія Миколаївна, сестра Бориса Чепурного)
- «Зимовий вечір у Гаграх» (1985, Ірина Мельникова, співачка (вокал — Лариса Доліна)
- «Особиста справа судді Іванової» (1985, Любов Григорівна Іванова, суддя)
- «Перехід на літній час» (1986, фільм-спектакль; Валерія Михайлівна венцових, зав.сектором електроніки)
- «Обранець долі» (1987, шинкарка; Одеська кіностудія, реж. В. Шиловський)
- «Аеліто, не приставай до чоловіків» (1988, Аеліта)
- «Життя Клима Самгіна» (1988, т/с, Марина Петрівна Зотова (Премірова)
- «Дві стріли. Детектив кам'яного століття» (1989, Вдова, дружина вбитого Довгого)
- «Воно» (1989, Клемантінка де Бурбон)
- «Серце не камінь» (1989, Аполлінарія Панфілівна Халимова)
- «Паспорт» (1990, Інга, дружина Якова)
- «Собачий бенкет» (1990, Жанна)
- «Спокуса Б.» (1990, Наталя Петрівна, вона же Маркіза)
- «Небеса обітовані» (1991, Люська, співмешканка Васьки, посудомийка)
- «Загублений в Сибіру» (1991, Фіїна)
- «Тисяча доларів в одну сторону» (1991, Анфіса)
- «Курка» (1991, Алла Іванівна Кострова, акторка)
- «Віват, гардемарини!» (1991, імператриця Єлизавета Петрівна)
- «Чокнуті» (1991, княгиня Отрешкова)
- «Гардемарини III» (1992, імператриця Єлизавета Петрівна)
- «Осколок „Челленджера“» (1992, Зінаїда; Росія—Франція)
- «Альфонс» (1993, Света)
- «Особисте життя королеви» (1993, Рапа, генсек КПЗ)
- «Заручники „Диявола“» (1993, Олена Сергєєва)
- «Петербурзькі таємниці» (1994—1998, т/с, княгиня Тетяна Львівна Шадурська)
- «Московські канікули» (1995, Дуся)
- «Райське яблучко» (1998, Римма Петрівна Крутіліна, директор)
- «Хочу в тюрму» (1998, Маша)
- «Любов.ru» (2000, Марина)
- «Ростов-тато» (2001, т/с, Анна Гусарова)
- «Соломія» (2001, т/с, не був завершений; Василиса Саввишна, сваха)
- «Кримінальне танго» (2003, генеральша) — остання роль в кіно
Озвучування:
- «Вони воювали за Батьківщину» (1975, Глаща — роль Лідія Федосеєвої-Шукшинаої)
- «Двадцять днів без війни» (1976, Ксенія Сергіївна, колишня дружина Лопатіна — роль Л. Овчинникової)
- «Чи то птах, чи то звір» (1984, мультфільм, читає текст)
- «Казка про нерозумного чоловіка» (1986, мультфільм)
- «Блазень Балакірєв» (1993, мультфільм, Катерина I)
Нагороди і премії
ред.- Найкраща акторка року за результатами опитувань журналу «Радянський екран» (1977, 1981, 1985)
- Премія Ленінського комсомолу (1978) — за створення образів сучасників і високу виконавську майстерність.
- Державна премія РРФСР імені братів Васильєвих (1980) — за виконання ролі Ніни Бузикіної (фільм «Осінній марафон»).
- Приз IX Міжнародного кінофестивалю в Болгарії (1981).
- Державна премія СРСР (1984) — за виконання ролей Садофьев в спектаклі «Чутка» А. Д. Салинського і Катерини Львівни Ізмайлової в спектаклі «Леді Макбет Мценського повіту» М. С. Лєскова.
- Премія Спілки кінематографістів Росії «Ніка» у номінації «Акторка року» (1990).
- Приз «Діамантовий вінець» Всеросійського фестивалю «Сузір'я» (1990).
- Приз на Міжнародному кінофестивалі в Монреалі у номінації «Найкраща жіноча роль» (1990).
- Премія Мерії Москви в області літератури і мистецтва (1994) — за участь у виставі «Жертва століття».
- Премія «Кришталева Турандот» (1996).
- Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (3 лютого 1998) — за великі заслуги в розвитку театрального мистецтва
- Незалежна премія «Кумир» (1999).
- Премія МКФ «Схід-Захід» в Баку — за найкращий жіночий образ (2000).
- Міжнародна театральна премія імені К. С. Станіславського (2001).
- Премія Президента Російської Федерації в області літератури і мистецтва 2002 року.
- Премія Російської академії кіно «Золотий орел» у номінації «Найкраща акторка року» за фільм «Ростов-тато» (2003).
Примітки
ред.- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.