Відкрити головне меню

«Двадцять днів без війни» (рос. «Двадцать дней без войны») — російський радянський художній фільм 1976 року режисера Олексія Германа за сценарієм Костянтина Симонова.

Двадцять днів без війни Picto infobox cinema.png
рос. Двадцать дней без войны
Жанр драма
Режисер Олексій Герман
Сценарист Костянтин Симонов
У головних
ролях
Юрій Нікулін
Людмила Гурченко
Олексій Петренко
Ангеліна Степанова
Катерина Васильєва
Микола Гринько
Люсьєна Овчинникова
Михайло Кононов
Лія Ахеджакова
Р. Садиков
Оператор Валерій Федосов
Композитор Віктор Лавров
Кінокомпанія Ленфільм
Тривалість 97 хвилин
Мова російська
Країна СРСР СРСР
Рік 1976
IMDb ID 0074447

Зміст

ЗмістРедагувати

Лопатін — фронтовий журналіст. Він пережив горнило Сталінградської битви і вирушає на заслужений двадцятиденний відпочинок у Ташкент. Спочатку його шокує мирний і сумовитий побут того часу. Після місяців під вогнем журналісту складно влитися у плин звичайного життя. Однак його відпустка багата на події, головною із яких стане кохання.

РоліРедагувати

ЗйомкиРедагувати

Герман розповідав: «Двадцять днів без війни» — проти фальшування війни на екранах. Ми хотіли, щоб наша розповідь відповідала тому горю, яке пережив народ і на фронті, і в тилу, коли страшно голодували, спали, закопуючись у вугілля, і з останніх сил робили все для фронту. Ми відразу зрозуміли, що потрібен правдивий головний герой. Якщо це буде молодий журналіст, то чому ти не воюєш? Тому з'явився Юрій Нікулін". Але Нікулін став від ролі відмовлятися: «Ну який я Лопатин! І старий, і за темпераментом інший. Та й узагалі - мені хочеться знятися в комедійному фільмі. Лопатин — не моя роль. Зніматися не буду!». Нікулін насилу дав себе вмовити приїхати до Ленінграда на кінопроби. «Після перегляду робочого матеріалу з вибором Германа погодився і автор сценарію — Костянтин Симонов, а Нікуліна запросив до себе додому і довго розмовляв з ним про Лопатина. Саме думка Симонова зіграло вирішальну роль на худраді, де вирішувалася доля кандидатів на ролі — адже більшість членів худради висловилося проти Нікуліна. 2 січня 1975 року худрада студії затвердила Юрія Нікуліна на роль військового журналіста Лопатіна».

Головну жіночу роль Герман збирався віддати Аллі Демидової, але Симонов не погоджувався категорично. «Зрештою на проби викликали декількох популярних актрис: Зінаїду Славіну, Алісу Фрейндліх, Ларису Мальовану, Людмилу Гурченко. Саме Гурченко в результаті і була затверджена на роль Ніки».

Роль капітана Строганова ще під час написання сценарію Герман збирався віддати Василю Шукшину, проте той помер у жовтні 1974 року. Тому за результатами проб був обраний Петренко.

У квітні, коли знімальна група вже працювала в Калінінграді, з Ленінграда прийшло повідомлення, що худрада студії вимагає замінити Юрія Нікуліна на іншого актора — на «Ленфільмі» встигли подивитися відзнятий матеріал. За словами Германа: "Вони, ці фахівці з Держкіно, оголосили: «Це не радянський письменник, а якийсь алкаш. Це ганьбить наші засади!» Вимагали, щоб я зняв Нікуліна з картини сам. Пообіцяли: інакше (я цитую) «ми вб'ємо вам у спину осиковий кіл, і ви ніколи не будете працювати в мистецтві. Слово комуністів». Симонов розлютився, дізнавшись про те, що відбувається, він кричав цим цекістам: "Це я придумав Лопатіна, він з моєї голови! Ви вирішуйте, який у вас буде Жданов. А мені залиште Нікуліна. Не чіпайте Германа, дайте йому спокій!» Симонов був членом ЦК, і його послухалися.

Під час зйомок фільму фахівцями «Ленфільму» під керівництвом режисера Олексія Германа були зроблені вибухи в замку Тевтонського ордена XV століття, що сприяло надалі його руйнуванню. Вибух зайняв у фільмі 9 секунд. Було безповоротно втрачено одну з внутрішніх стін замку довжиною 30, висотою 10 метрів і товщиною до 2 метрів.

Знімальна групаРедагувати

ПосиланняРедагувати