Відкрити головне меню

Костянтин Аркадійович Райкін (* 8 липня 1950, Ленінград, РРФСР) — російський актор театру і кіно, Народний артист Російської Федерації (1992), керівник московського театру «Сатирикон», професор. Син Аркадія Райкіна.

Райкін Костянтин Аркадійович
рос. Константин Райкин
Konstantin Raykin M2017-05.jpg
Народився 8 липня 1950(1950-07-08)[1] (69 років)
Ленінград, РРФСР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність актор, театральний режисер, вихователь, театральний педагог
Alma mater Академічна гімназія Санкт-Петербурзького державного університету[d] (1967) і Театральний інститут імені Бориса Щукіна (1971)
Роки активності 1971 — тепер. час
Батько Райкін Аркадій Ісаакович
Брати, сестри  • Катерина Аркадіївна Райкіна[d]
У шлюбі з Олена Іванівна Бутенко
Діти Поліна Костянтинівна Райкіна[d]
Нагороди
орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня
Заслужений артист РРФСР Народний артист Росії Державна премія Росії Кришталева Турандот Золота маска
IMDb nm0707431
Сторінка в Інтернеті satirikon.ru/theatre/konstantin_raikin/

ЖиттєписРедагувати

1967 закінчив фізико-математичну школу-інтернат № 45 при Ленінградському університеті (ЛДУ).[2] 1971 закінчив театральне училище ім. Щукіна (курс Юрія Катіна-Ярцева). Того ж року був запрошений Галиною Волчек до театру «Современник», на сцені якого грав десять років, створивши 38 ролей, з них 15 головних.

1981 перейшов в Ленінградський театр мініатюр під керівництвом Аркадія Райкіна. 1982 театр переїхав до Москви й став Державним театром мініатюр, а з 1987 — московським театром «Сатирикон».

У цей період разом з батьком зіграв спектаклі «Його Величність Театр» і «Мир дому твоєму». У 1985 році відбулася прем'єра авторської сольної програми «Давай, артист!», де виступив в амплуа конферансьє, актора, співака, співрозмовника, декламатора і танцюриста. З цією програмою виступав на сотнях майданчиків по всьому СРСР. Програма принесла всесоюзну популярність.

Першим в СРСР почав виконувати зі сцени перед широкою публікою вірші Осипа Мандельштама в їх непідцензурній редакції.

1985 року здобув звання Заслуженого артиста РРФСР. З 1988 — художній керівник театру «Сатирикон».

З 2001 очолює курси в Школі-студії МХАТ.

Громадянська позиціяРедагувати

2000 року Райкін підтримав кандидатуру Путіна на президентських виборах, а також підписав звернення на підтримку путінських дій у Чечні.

У червні 2014-го він заявив:[3][4]

«Думаете, я в какой-то части своей натуры не радуюсь, что Крым стал теперь российский? Да радуюсь, конечно! Когда я узнал, что мы не будем вообще вмешиваться в дела Украины, когда там какие-то начались националистические такие настроения, я первое, что подумал: „А как же русские люди? Как же русский город Севастополь, который я так люблю?“… А вообще, всё, что происходит в Украине, для меня это ужасная рана. Потому что я знаю Украину (как и любое другое место) прежде всего по публике. Она там замечательная. В Киеве такая публика театральная! Замечательная, русскоязычная!»

24 жовтня 2016, на VII з'їзді Союзу театральних діячів виступив з критикою цензури в путінській Росії,[5] за що сам був підданий критиці з боку прихильників Путіна.[6]

У лютому 2017 схарактеризував Росію як «некрофільську державу, яка любить мертвих більше, ніж живих».[7]

ПриміткиРедагувати