Волчек Галина Борисівна

російська режисерка та акторка

Гали́на Борисівна (при народженні Берівна) Во́лчек (рос. Галина Борисовна Волчек; 19 грудня 1933(19331219)26 грудня 2019, Москва) — радянська і російська театральна режисерка, акторка театру і кіно, театральна освітянка, громадський діяч. Лауреатка Державної премії СРСР (1967). Народна артистка СРСР (1989). Художня керівниця Московського театру «Современник» (1989—2019). Повний кавалер ордена «За заслуги перед Вітчизною». Герой праці РФ (2017). Лауреатка ряду мистецьких премій. Академік Російської академії кінематографічних мистецтв «Ніка».

Волчек Галина Борисівна
рос. Галина Борисовна Волчек
Дата народження19 грудня 1933(1933-12-19)[1][2]
Місце народженняМосква, РСФРР, СРСР
Дата смерті26 грудня 2019(2019-12-26)[3][4] (86 років)
Місце смертіМосква, Росія
ПохованняНоводівичий цвинтар
Громадянство СРСР
 Росія
Alma materШкола-студія МХАТ (1955)
Професіятеатральна режисерка, акторка, політична діячка, театральний педагог, педагог, депутатка Державної думи Російської Федерації, режисерка, кінорежисерка
ЗакладМосковський театр «Современник», Московський театр «Современник» і Московський театр «Современник»
ЧленствоДержавна дума Федеральних зборів РФ II скликанняd
Нагороди
IMDbID 0901360
CMNS: Волчек Галина Борисівна у Вікісховищі

Життєпис

ред.

Народилася у 1933 році в Москві в кінематографістській сім'ї. Батько — Борис Ізраїльович Волчек (1905—1974), кінорежисер, сценарист і оператор, педагог, професор, лауреат трьох Сталінських премій, Державної премії СРСР, Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1958). Мати — Віра Ісаківна Майміна (1908—1989), сценаристка, випускниця сценарного факультету ВДІКу.

У 1955 році закінчила Школу-студію імені В. І. Немировича-Данченка при МХАТ СРСР ім. М. Горького (курс О. М. Карєва).

У 1956 році разом з О. М. Єфремовим та іншими молодими випускниками Школи-студії — Л. М. Толмачовою, Є. О. Євстигнєєвим, І. В. Квашею та О. П. Табаковим, — організувала Студію молодих акторів, яка згодом отримала назву Театр-студія «Современник».

Перша режисерська робота в театрі — «Двоє на гойдалках» У. Гібсона (1962).

Лауреатка Державної премії СРСР (1967) — за виставу «Звичайна історія» Розова за І. О. Гончаровим (1966).

З 1972 року — головна режисерка Московського театру «Современник», з 1989 року — його художня керівниця.

Неодноразово запрошувалася на постановки в театри Німеччини, Фінляндії, Ірландії, США, Угорщини, Польщі та інших країн.

Лауреатка Міжнародної премії К. С. Станіславського (2002), Премії ім. Георгія Товстоногова «за видатний внесок у розвиток театрального мистецтва» (2006), Премій «Зірка театрала» (2011) і «Золота маска» — за видатний внесок у розвиток театрального мистецтва (2013).

Яскрава комедійна і характерна акторка. Виконала біля 30 ролей у телевиставах і фільмах (зокрема, таких режисерів, як Г. Козінцев, Г. Данелія, Е. Рязанов, О. Єфремов, М. Пташук, Л. Пчолкін, Л. Нечаєв, С. Юткевич). Дебютувала в кінематографі у 1957 році роллю Маріторнес в картині «Дон Кіхот». Знялася в українському телефільмі «Хвилі Чорного моря» (1975, реж. Артур Войтецький, Олег Гойда).

Обрана депутаткою Державної Думи Федеральних Зборів РФ другого скликання, була членкинею Комітету з питань культури (до 1999 року).

В останні роки страждала на хронічний бронхіт. 23 грудня Галині Волчек стало погано, їй діагностували бронхіт[5], її шпиталізували непритомну. Померла в лікарні 26 грудня у віці 86 років[6].

Похорони відбулися 29 грудня на Новодівичому кладовищі.

Родина

ред.
  • Перший чоловік (1955—1964) — Євстигнєєв Євген Олександрович (1926—1992), актор театру і кіно, Народний артист СРСР (1983).
  • Другий чоловік (1966—1976) — Абелев Марк Юрійович (нар. 1935) — радянський і російський учений, доктор технічних наук (1977), професор. Лауреат Державної премії СРСР, Заслужений будівельник Російської Федерації.

Театр

ред.

(рос.)

Акторські роботи

ред.
  • 1953 — «Грішний ангел»
  • 1956 — «Вічно живі» В. С. Розова — Нюрка-хліборізка
  • 1957 — «В пошуках радості» В. С. Розова — Клавдія Василівна
  • 1959 — «Два кольори» А. Г. Зака і І. К. Кузнєцова — Ніна
  • 1959 — «П'ять вечорів» А. М. Володіна — Зоя
  • 1959 — «Зламувачі тиші» О. А. Скачкова — Мати
  • 1960 — «Голий король» Е. Л. Шварца — Перша Фрейліна
  • 1960 — «Третє бажання» В. Блажека — Мати
  • 1961 — «За московським часом» Л. Г. Зоріна — Кістякова
  • 1962 — «Старша сестра» О. М. Володіна — Акторка
  • 1962 — «П'ята колона» Гемінгвея — Петра
  • 1963 — «Призначення» О. М. Володіна — Мати
  • 1963 — «Без хреста!» по В. Ф. Тендрякову — Грачиха
  • 1965 — «Завжди у продажу» В. П. Аксьонова — Продавчиня, Гол. Інтелігент
  • 1967 — «Балада про невеселий кабачок» Е. Олбі — Міс Амелія Івенс
  • 1967 — «Народовольці» А. П. Свободіна — Торгашка
  • 1967 — «Традиційний збір» В. С. Розова — Ліда Бєлова
  • 1972 — «З коханими не розлучайтесь» А. М. Володіна — Мати Лариси
  • 1972 — «Із записок Лопатіна» К. М. Симонова — Акторка
  • 1983 — «Ревізор» Н. В. Гоголя — Анна Андріївна
  • 1984 — «Хто боїться Вірджинії Вулф» Е. Олбі — Марта

Режисура

ред.
  • 1962 — «Двоє на гойдалці» У. Гібсона
  • 1964 — «В день весілля» В. С. Розова (сумісно з О. Н. Єфремовим)
  • 1966 — «Звичайна історія» за І. А. Гончаровим, інсценування В. С. Розова
  • 1967 — «Більшовики» М. Ф. Шатрова (з О. Н. Єфремовим)
  • 1968 — «На дні» М. Горького
  • 1969 — «Принцеса і лісоруб» М. І. Мікаелян (з О. І. Далем)
  • 1971 — «Свій острів» Р. Каугвера
  • 1973 — «Сходження на Фудзіяму» Ч. Т. Айтматова, К. М. Мухамеджанова
  • 1973 — «Погода на завтра» М. Ф. Шатрова (з І. Л. Райхельгаузом, В. В. Фокіним)
  • 1975 — «Ешелон» М. М. Рощіна
  • 1976 — «Вишневий сад» А. П. Чехова
  • 1977 — «Зворотній зв'язок» А. І. Гельмана
  • 1978 — «НЛО» В. Ю. Малягіна
  • 1980 — «Спішіть робити добро» М. М. Рощіна
  • 1981 — «Пошук-891» Ю. С. Семенова (з В. В. Фокіним, М. Я. Алі-Хусейном)
  • 1982 — «Три сестри» А. П. Чехова
  • 1983 — «„Современник“ розповідає про себе» (з Г. М. Соколовою)
  • 1984 — «Ризик» В. П. Гуркіна за романом «Територія» О. М. Куваєва (з В. В. Фокіним)
  • 1986 — «Близнюк» М. М. Рощіна
  • 1988 — «Плаха» за Ч. Т. Айтматовим
  • 1989 — «Зірки на ранковому небі» А. М. Галіна
  • 1989 — «Крутий маршрут» за Е. С. Гінзбург, інсценування А. Гетмана
  • 1990 — «Мурлін Мурло» Н. В. Коляди
  • 1991 — «Анфіса» Л. Н. Андрєєва
  • 1992 — «Складні люди» Й. Бар-Йосефа
  • 1992 — «Смерть і Діва» А. Дорфмана
  • 1993 — «Титул» А. М. Галіна
  • 1994 — «Пігмаліон» Б. Шоу
  • 1996 — «Ми їдем, їдем, їдем…» Н. В. Коляди
  • 1997 — «Вишневий сад» А. П. Чехова
  • 1999 — «Три товариші» за Е. М. Ремарком, інсценування А. Гетмана
  • 2001 — «Три сестри» А. П. Чехова
  • 2003 — «Анфіса» Л. Н. Андрєєва (відновлення)
  • 2007 — «Заєць. Love story» Н. В. Коляди
  • 2008 — «Три сестри» А. П. Чехова
  • 2009 — «Мурлін Мурло» Н. В. Коляди
  • 2013 — «Гра в джин» Д. Л. Кобурна
  • 2018 — «Двоє на гойдалці» У. Гібсона

Фільмографія

ред.

Акторські роботи

ред.

Режисерські роботи

ред.
  • 1970 — «Звичайна історія» (фільм-спектакль)
  • 1971 — «Свій острів» (фільм-спектакль)
  • 1972 — На дні (фільм-спектакль)
  • 1974 — «Домбі і син» (фільм-спектакль)
  • 1976 — «Вічно живі» (фільм-спектакль)
  • 1982 — «Поспішайте робити добро» (фільм-спектакль)
  • 1987 — «Більшовики» (фільм-спектакль)
  • 1988 — «Ешелон» (фільм-спектакль)
  • 1992 — «Анфіса» (фільм-спектакль)
  • 1992 — «Важкі люди» (фільм-спектакль)
  • 2003 — «Три товариші» (фільм-спектакль)
  • 2006 — «Вишневий сад» (фільм-спектакль)
  • 2008 — «Крутий маршрут» (фільм-спектакль)
  • 2009 — «Заєць. Love story» (фільм-спектакль)

Урядові нагороди

ред.

Примітки

ред.
  1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. Internet Broadway Database — 2000.
  3. https://meduza.io/news/2019/12/26/umerla-galina-volchek
  4. https://www.bbc.com/russian/news-50912854
  5. Стрімко погіршується: нові дані про стан Галини Волчек. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 27 грудня 2019. Процитовано 27 грудня 2019.
  6. Померла відома актриса Галина Волчек. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 27 грудня 2019. Процитовано 27 грудня 2019.
  7. Указ Президента РФ /25.04.2017/. Архів оригіналу за 26 квітня 2017. Процитовано 26 квітня 2017.

Посилання

ред.