Вікіпедія

Населення Коста-Рики

Населення Коста-Рики. Чисельність населення країни 2015 року становила 4,814 млн осіб (124-те місце у світі)[1]. Чисельність костариканців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 15,91 ‰ (122-ге місце у світі), смертність — 4,55 ‰ (200-те місце у світі), природний приріст — 1,22 % (97-ме місце у світі) .

Населення Коста-Рики M:
Ріст чисельності населення країни
Ріст чисельності населення країни
Чисельність4,814 млн осіб
Густота94,2 особи/км²
Коефіцієнт міграції0,83 ‰
Природний рух
Природний приріст▲1,22 %
Народжуваність15,91 ‰
Фертильність1,9 дітей на 1 жінку
Смертність4,55 ‰
Смертність немовлят8,46 ‰
Вікова структура
 • до 14 років23,12 %
 • 15–64 років69,61 %
 • старіші за 65 років7,27 %
Середня тривалість життя78,4 року
 • чоловіків75,75 року
 • жінок81,19 року
Статева структура
загалом1,01 чол./жін.
при народженні1,05 чол./жін.
до 15 років1,05 чол./жін.
15–64 років0,98 чол./жін.
після 65 років0,86 чол./жін.
Етнічні групи
Націякостариканці
Найбільший етнослатиноамериканці
Нацменшиниіндіанці
Мови
Офіційнаіспанська
Також у побутіанглійська

Природний рух

ред.

Відтворення

ред.

Народжуваність у Коста-Риці, станом на 2015 рік, дорівнює 15,91 ‰ (122-ге місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,9 дитини на одну жінку (139-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 76,2 % (станом на 2011 рік)[1].

Смертність у Коста-Риці 2015 року становила 4,55 ‰ (200-те місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 1,22 % (97-ме місце у світі)[1].

Вікова структура

ред.
 
Віково-статева піраміда населення Коста-Рики, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Коста-Рики становить 30,9 року (108-ме місце у світі): для чоловіків — 30,4, для жінок — 31,3 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 78,4 року (58-ме місце у світі), для чоловіків — 75,75 року, для жінок — 81,19 року[1].

Вікова структура населення Коста-Рики, станом на 2015 рік, виглядає таким чином:

  • діти віком до 14 років — 23,12 % (569 181 чоловік, 543 835 жінок);
  • молодь віком 15—24 роки — 17,1 % (419 712 чоловіків, 403 668 жінок);
  • дорослі віком 25—54 роки — 43,9 % (1 062 378 чоловіків, 1 051 058 жінок);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 8,6 % (202 401 чоловік, 211 709 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 7,27 % (161 831 чоловік, 188 371 жінка)[1].

Шлюбність — розлучуваність

ред.

Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 5,3; коефіцієнт розлучуваності — 2,5; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 47 (дані за 2010 рік)[2][3].

Розселення

ред.

Густота населення країни 2015 року становила 94,2 особи/км² (115-те місце у світі)[1]. Половина населення країни мешкає в містах, п'ята частина в столиці — Сан-Хосе.

Урбанізація

ред.
Докладніше: Міста Коста-Рики

Коста-Рика високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 76,8 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 2,74 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Сан-Хосе (столиця) — 1,17 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].


Міграції

ред.

Річний рівень імміграції 2015 року становив 0,83 ‰ (67-ме місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці

ред.

У країні перебуває 1,8 тис. осіб без громадянства[1].

Коста-Рика є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[4].

Расово-етнічний склад

ред.
Етнічний склад (2015 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
білі, метиси
  
 83.6%
мулати
  
 6.7%
індіанці
  
 2.4%
африканці
  
 1.1%
інші
  
 6.2%
Докладніше: Народи Коста-Рики

Головні етноси країни: білі та метиси — 83,6 %, мулати — 6,7 %, індіанці — 2,4 %, африканці — 1,1 %, інші — 6,2 % населення (оціночні дані за 2011 рік)[1].

Українська діаспора

ред.
Докладніше: Українці Коста-Рики

Мови

ред.
Мови Коста-Рики (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
іспанська
  
 %
англійська
  
 %
Докладніше: Мови Коста-Рики

Офіційна мова[5]: іспанська. Інші поширені мови: англійська.

Релігії

ред.
Релігії в Коста-Риці (2015 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
католики
  
 76.3%
євангелісти
  
 13.7%
свідки Єгови
  
 1.3%
інші
  
 4.8%
атеїсти
  
 3.2%
Докладніше: Релігія в Коста-Риці

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: римо-католицтво — 76,3 %, євангелізм — 13,7 %, Свідки Єгови — 1,3 %, інші — протестантизм — 0,7 %, інші — 4,8 %, не сповідують жодної — 3,2 % (станом на 2015 рік)[1].

Освіта

ред.
Докладніше: Освіта в Коста-Риці

Рівень письменності 2015 року становив 97,8 % дорослого населення (віком від 15 років): 97,7 % — серед чоловіків, 97,8 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 7 % ВВП країни, станом на 2014 рік (34-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 15 років, для хлопців — до 15 років, для дівчат — до 16 років (станом на 2014 рік).

Середня і професійна

ред.

Вища

ред.

Охорона здоров'я

ред.
Докладніше: Охорона здоров'я в Коста-Риці

Забезпеченість лікарями у країні на рівні 1,11 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2013 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 1,2 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 9,3 % ВВП країни (23-тє місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 8,46 ‰ (151-ше місце у світі); хлопчиків — 9,25 ‰, дівчаток — 7,64 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 25 випадків на 100 тис. народжень (115-те місце у світі)[1].

Коста-Рика входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання

ред.

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні середній. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гарячка денге. Станом на серпень 2016 року в країні були зареєстровані випадки зараження вірусом Зіка через укуси комарів Aedes, переливання крові, статевим шляхом, під час вагітності[1].

2014 року зареєстровано 8,8 тис. хворих на СНІД (97-ме місце в світі), це 0,26 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (89-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 200 осіб (103-тє місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 24 % (73-тє місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 1,1 % (оцінка на 2009 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія

ред.

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 99,6 % населення в містах і 91,9 % в сільській місцевості; загалом 97,8 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 95,2 %, в сільській місцевості — 92,3 %, загалом по країні — 94,5 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2006 рік, дорівнює 5,77 км³ на рік, або 1,582 тонни на одного мешканця на рік: з яких 15 % припадає на побутові, 9 % — на промислові, 77 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне становище

ред.

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 45,4 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 32,4 %; частка осіб похилого віку — 12,9 %, або 7,7 потенційно працездатних на 1 пенсіонера[1]. Загалом ці показники характеризують рівень потреби державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2011 року перебувало 24,8 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств в країні виглядає таким чином: нижній дециль — 1,2 %, верхній дециль — 39,5 % (станом на 2009 рік)[1].

Станом на 2012 рік у країні 24,37 тис. осіб не мали доступу до електромереж; 99,5 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 99,9 %, у сільській місцевості — 98,3 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 2,877 млн унікальних інтернет-користувачів (92-ге місце у світі), що становило 59,8 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси

ред.

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 2,268 млн осіб (119-те місце у світі)[1]. У державі працює велика кількість громадян з сусідньої Нікарагуа. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 14 %; промисловість і будівництво — 22 %; сфера послуг — 64 % (станом на 2006 рік)[1]. 39,08 тис. дітей у віці від 5 до 14 років (5 % загальної кількості) 2002 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 8,7 % працездатного населення, 2014 року — 8,6 % (100-те місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 25 %, серед юнаків — 21,3 %, серед дівчат — 31,4 % (62-ге місце у світі)[1].

Кримінал

ред.
Докладніше: Злочинність у Коста-Риці

Наркотики

ред.
 
Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Транзитна країна для кокаїну і героїну з Південної Америки; нелегальне виробництво канабісу у віддалених регіонах; зростаюче виробництво кокаїну; значне споживання амфетамінів; зростаючі обсяги вилученої контрабанди на нікарагуанському кордоні (оцінка ситуації 2008 року)[1].

Торгівля людьми

ред.
Докладніше: Торгівля людьми в Коста-Риці

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Коста-Рики докладає значних зусиль у боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не повною мірою, країна перебуває у списку другого рівня[6][7].

  •  
    Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
  •  
    Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)

Гендерний стан

ред.

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 1,01 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 0,96 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,86 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 1,01 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження

ред.
Населення Коста-Рики
Рік Населення Зміна
1935 572 000 —
1940 648 000 +13.3%
1945 736 000 +13.6%
1950 966 000 +31.3%
1955 1 129 000 +16.9%
1960 1 334 000 +18.2%
1965 1 583 000 +18.7%
1970 1 822 000 +15.1%
1975 2 052 000 +12.6%
1980 2 348 000 +14.4%
1985 2 699 000 +14.9%
1990 3 079 000 +14.1%
1995 3 478 000 +13.0%
2000 3 930 000 +13.0%
2005 4 320 000 +9.9%
2010 4 670 000 +8.1%
Джерело: Відділ соціально-економічних справ секретаріату ООН, 2010 рік[8].
Переписи населення Коста-Рики
Рік Населення Зміна
1864 120 499 —
1883 182 073 +51.1%
1892 243 205 +33.6%
1927 471 524 +93.9%
1950 800 875 +69.8%
1963 1 336 274 +66.9%
1973 1 871 780 +40.1%
1984 2 416 809 +29.1%
2000 3 810 179 +57.7%
2011 4 301 712 +12.9%
Джерело: Дані Національного інституту переписів і статистики (ісп. Instituto Nacional de Estadística y Censos de Costa Rica).

Демографічні дослідження у країні ведуться рядом державних і наукових установ:

Переписи

ред.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах ац Costa Rica : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. ↑ ' Marriages and crude marriage rates : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2011. — 10 July. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  3. ↑ ' Divorces and crude divorce rates : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2011. — 10 July. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  4. ↑ International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  5. ↑ Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  6. ↑ Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  7. ↑ UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.
  8. ↑ ' World Population Prospects: The 2012 Revision : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat. — . — Дата звернення: 29 січня 2018 року.

Література

ред.

Українською

ред.

Російською

ред.

Посилання

ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Населення Коста-Рики
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Населення_Коста-Рики&oldid=43021244