Латиноамериканці

Латиноамериканці (ісп. Latinoamericanos) — узагальнена назва іспано- та португаломовних народів, що населяють територію сучасної Латинської Америки та широко представлені також в США, Іспанії, Канаді, Португалії, Італії, Великій Британії та інших країнах внаслідок економічної і політичної еміграції. Унаслідок того, що французька мова також є романською, до латиноамериканців належать також франкомовні народи Карибського басейну (гаїтяни, гвіанці, мартінікці, гваделупці, за походженням також домініканці та гренадці).

латиноамериканці
Самоназва	latinoamericanos
Кількість	569 млн
Ареал	Латинська Америка
Мова	іспанська, португальська
Релігія	католицтво, протестантизм і язичництво

Історія

Об'єднує всіх латиноамериканців насамперед їх історичне походження. Формування латиноамериканських народів почалося в Добу великих географічних відкриттів в Західній півкулі і розвитку двох ранніх європейський колоніальних імперій — Іспанської та Португальської, меншою мірою також і Французької. Визначальним став період між XVI-XVIII століттями, коли європейські конкістадори підкорили значні території Південної Америки і вступили в інтенсивні контакти з місцевим населенням.

Етногенез

Мапа латиноамериканських і латинських європейських країн і територій

Переважну, хоча далеко не єдину роль в процесі етногенезу латиноамериканських народів зіграли романські народи так званої Старої Романії та / або Латинської Європи, тому сучасні латиноамериканці іменуються неороманськими народами, а їх ареал проживання — неороманським (Нова Романія). Вони вважають рідною або ж добре розмовляють на романських мовах, які походять від латині (звідки й назва). Виняток становить лише деяка частина латиноамериканців США, уродженців цієї країни, які, зберігаючи латиноамериканську культуру і самосвідомість, перейшли на англійську мову або ж повністю американізувалися. Іншою відмінною рисою є прихильність більшості латиноамериканців до католицтва, хоча останнім часом збільшилася кількість атеїстів, послідовників протестантських церков, інших релігій і різних сект. Виділяє латиноамериканців також і їх концентрація в регіонах з жарким екваторіальним, тропічним та субтропічним кліматом.

Расова різноманітність

На відміну від північноамериканських колоній Великої Британії, де індіанське населення піддалося майже поголовному геноциду, в іспанських та португальських колоніях місця масової концентрації корінного населення (Мексика, Перу) стали одночасно і центрами іспанської культури, започаткувавши процес расово-культурного змішання. Тому сучасні латиноамериканці відрізняються своєрідним расово-генетичним складом з переважанням людей змішаного походження з найрізноманітнішими комбінаціями європейських, африканських, індіанських та навіть азійських генів. На початку XVI століття, крім іспанських і португальських чоловіків-ідальго сюди стали прибувати й заслані з Іспанії цигани, євреї, араби-мориски, потім були привезені негри-раби з Африки, пізніше з'явилися і європейські колоністи з інших, переважно католицьких країн (французи, численні італійці, західні українці, німці, хорвати тощо), знову посилився приплив переселенців з Іспанії та Португалії (кінець XIX — поч. XX ст.)

Тому нині расово-генетичний склад дуже різноманітний по країнах. Так, умовно позначені білі латиноамериканці становлять більшість населення (понад 80%) в Аргентині та Уругваї, але тільки близько половини населення Бразилії (53,7%) і менше ніж 10% населення Мексики. У Мексиці і Чилі 2/3 населення становлять метиси: у Чилі з більшою домішкою європейської, в Мексиці — з індіанської крові, хоча пропорції сильно варіюють по містах і провінціях усередині кожної країни. Приміром, у середньостатистичного мексиканця 58% генів європейські (переважно іспанські), 39% — індіанські і близько 3% — африканські. Більш того, на відміну від США, расові категорії гнучкі і прозорі, один і той самий чоловік може відносити себе до декількох категорій і переходити з однієї в іншу впродовж свого життя в залежності від свого соціального статусу, освіти, кола спілкування тощо. Так значна частина умовно білого населення Аргентини має істотну домішку індіанської (близько 1/3) і навіть африканської крові. Те ж саме стосується і до умовно білих бразильців. Хоча відкритого інституційного расизму та сегрегації в латиноамериканських країнах ніколи не було, більш європейські (світлі) риси сприймаються як бажаніші в порівнянні з індіанськими і африканськими.

З іншого боку, мулати і негри складають близько 80% населення Домініканської республіки, і близько 40% населення Бразилії. У Болівії та Перу, Гватемалі і Південній Мексиці досі абсолютно переважають корінні індіанці, значна частина яких, проте, вже прийняла католицтво і перейшла на іспанську мову.

Чисельність

Загальна чисельність латиноамериканців — близько 600 мільйонів осіб. Найбільші латиноамериканські народи: бразильці — близько 190 млн чол (2008 р., оцінка) та мексиканці — близько 150 млн чол. (2008 р., оцінка). За ними слідують колумбійці (45 млн) та аргентинці (40 млн). Особливо виділяється велика емігрантська група латиноамериканців США, яка складає понад 15% населення країни або 45 млн осіб (2007).