Відкрити головне меню

Мікози — (лат. myc — гриб; os — захворювання незапального характеру) захворювання людини, що спричинені патологічними для неї грибами. Друга половина XX століття характеризувалася помітним зростанням захворюваності на мікози. Широкого територіального поширення набула низка грибкових інфекцій, зокрема дерматофітій та вагінальний кандидоз (молочниця), що можна пояснити інтенсивною міграцією населення та зміною способу життя в індустріальних країнах. Це зростання не вдалося зупинити і після впровадження новітніх фармацевтичних засобів.

Зміст

Епідеміологія мікозівРедагувати

У залежності від способу інфікування мікози діляться на 2 групи:

  • Екзогенні мікози — людина інфікується спорами грибів із зовнішнього середовища або при контакті з хворою людиною чи твариною.
  • Ендогенні мікози (опортуністичні). Факторами, що сприяють розвитку ендогенних мікозів є нераціональне або тривале лікування антибіотиками, сульфаніламідами, тривале застосування препаратів з імунодепресивною дією, гормональні препарати, ендокринні порушення та захворювання (цукровий діабет), онкологічні захворювання, імунодефіцити, хронічні захворювання ШКТ, гіпо- та авітамінози, професійні умови.

Класифікація мікозівРедагувати

  • Глибокі (вісцеральні, системні мікози): бластомікоз, кокцидіоз, гістоплазмоз та ін.
  • Підшкірні мікози (субкутанні): мадуромікоз, споротрихоз
  • Епідермомікози
  • Дерматомікози
  • Кератомікози (поверхневі): різнобарвний лишай, біла п'єдра, чорна п'єдра
  • Опортуністичні мікози: слизових оболонок, легень, мозкових оболон (кандидоз, аспергільоз, пеніцильоз, фікомікоз, криптококоз, пневмоцистоз)

Фактори патогенності грибівРедагувати

  • Ферменти патогенності (кератинази, протеази, ліпази)
  • Токсини (термостабільні), наприклад, афлатоксини, фузаріотоксини
  • Алергени (сприяють формуванню ГЧУТ)
  • Капсула (деякі диморфні гриби)

ДерматомікозиРедагувати

Для людини патогенні близько 40 видів. Роди:

  • Microsporum (16 видів)
  • Epidermophyton (2 види)
  • Trichophyton (24 види)

Епідеміологія дерматомікозівРедагувати

3 групи дерматоміцетів:

  1. Антропофільні (T. rubrum, T. tonsurans та ін.) — людина інфікується від хворої людини
  2. Зоофільні (M. canis, T. verrucosum та ін.) — людина інфікується від тварин
  3. Геофільні (M. gypseum, M. fulvum та ін.) — людина інфікується спорами із зовнішнього середовища (ґрунту)

ПатогенезРедагувати

  • Ураження шкіри та її придатків (волосся, нігті)
  • Формування запальної реакції на шкірі
  • Формування ГЧУТ

ІмунітетРедагувати

  • Нестійкий
  • Ненапружений

Види дерматомікозівРедагувати

  • Епідермофітії: ураження шкіри, міжпальцевих проміжків, стоп, нігтів, складок шкіри
  • Трихофітії: ураження шкіри, волосся, нігтів
  • антропофільні(T. tonsurans, T. violaceum)
  • зоофільні (T. mentagraphytis)
  • Мікроспорії: переважно уражається волосся
  • антропофільні (M. ferrugineum)
  • зоофільні (M. canis)
  • Фавус (парша): ураження шкіри, волосся (T. schoenleinii)

КандидозРедагувати

Належить до опортуністичних ендогенних мікозів (спричинюють види роду Candida - C. albicans, C. tropicalis, C. crusei, C. psilosis та ін., близько 15 видів). У нормі входять до складу нормальної мікрофлори ШКТ, верхніх дихальних шляхів, зовнішнього слухового проходу, піхви.

Класифікація кандидозуРедагувати

Детальніші відомості з цієї теми Ви можете знайти в статті Кандидоз.

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати