Відкрити головне меню

БіографіяРедагувати

Народився Юрій Мушак 12 лютого 1904 року у глухому бойківському селі Брєзі (Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, тепер Козаківка, Болехівська міська рада, що на Івано-Франківщині, Україна). Був дуже здібним хлопцем, мав феноменальну пам"ять і за свій талант був зарахований до Долинської гімназії. У Долині Юрко Мушак запам"ятався тим, що вивчив напам'ять старогрецькою всю "Одіссею" та декламував її на багатьох урочистостях. Пізніше за сприяння місцевого пароха (який сплачував за навчання юнака) та наставників — юний бойківчанин подався на науку до Відня. Худорлявий і жилавий,він рідко засиджувався за авдиторним столом,за що одна із студентських груп назвала Юрія Федоровича "Живчиком".

Закінчивши Львівську гімназію (1928[1]) та відділення класичної філології Віденського університету (отримав ступінь магістра філософії), Юрій Мушак повернувся в Галичину задля викладацької праці. Від січня 1939 року викладав українську та латинську мови в Тернополі в місцевій гімназії товариства «Рідна школа», з жовтня 1939-го — в середній школі № 1. Під час німецько-радянської війни викладав у Львівській духовній семінарії. Від осені 1944-го працював у Львівський національний університет імені Івана Франка на кафедрі української мови, з 1946-го — старшим викладачем, від липня 1971 — доцентом Львівського університету (кафедра класичної філології).[1] Це була компанійська та веселої вдачі людина, а ще новатор та палкий прихильник українства (бувало, на його заняттях студенти слов'янської філології співали латиною в інтерпретації викладача і водночас "дириґента"  «Розпрягайте, хлопці, коні» та інших пісень, навіть стрілецьких)

Уперше переклав українською мовою з давньогрецької байки античного байкаря Езопа (1961[1]), а також фрагменти філософських творів Геракліта, «Поетику» Арістотеля (у співавторстві з Йосипом Кобовим), окремі твори Платона, Плутарха, Теренція, Петронія, багатьох інших грецьких та римських, а також латиномовних письменників нової доби, зокрема, - Теофана Прокоповича. З німецької мови переклав повість "Смерть Езопа" А. Броннена. Він є автором підручників із латинської мови, численних літературознавчих статей. Також переклав "Сповідь" Августина, а редагувати цю працю взялась Валентина Семенівна Черняк, яка у свій час працювала лаборантом на університетській кафедрі української мови. Щось єднало їх і за життя, і потім, коли Юрій Федорович відійшов. "Хочу щось зробити для того чоловіка"- говорила Валентина Семенівна. До речі, Юрій Федорович мав за звичку вставляти російські слова й вислови, навмисно їх перекручуючи, проте у цьому завжди була якась родзинка.

Перед смертю лежав у лікарняному ліжку та тримав під рукою, написану грекою і латиною Біблію. Вона була розгорнута на книзі Еклезіястовій - цей текст, як і "Сповідь", Юрій Федорович любив особливо і також фразу: "Generatio praeterit et generatio advenit, terra autem in aeternum stat", що з латинської перекладається :" Покоління відходить, й покоління приходить, а земля віковічно стоїть ".

Помер 22 листопада 1973 року у Львові.[1] Похований на Личаківському цвинтарі, поле № 19. На його могилі є пам'ятник із чорного габро з бронзовим барельєфом роботи Емануїла Миська. А в грудні 2005 року в рідному селі Юрія Мушака коштом місцевих мешканців і меценатів зі Львова було відкрито пам'ятник роботи скульптора Василя Ярича.

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г Головин Б., Матейко Р., Пиндус Б., Совінська Н. Мушак Юрій Федорович… — С. 582.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати