Мньов
Мньов — село в Україні,у Михайло-Коцюбинській селищній громаді Чернігівського району Чернігівської області. До 2018 орган місцевого самоврядування — Мньовська сільська рада.
| село Мньов | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Чернігівська область | ||||
| Район | Чернігівський район | ||||
| Громада | Михайло-Коцюбинська селищна громада | ||||
| Облікова картка | Мньов | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1552 | ||||
| Населення | 621 | ||||
| Площа | 2,872 км² | ||||
| Густота населення | 216,23 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 15540 | ||||
| Телефонний код | +380 4622 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 51°27′02″ пн. ш. 30°39′31″ сх. д. / 51.45056° пн. ш. 30.65861° сх. д.Координати: 51°27′02″ пн. ш. 30°39′31″ сх. д. / 51.45056° пн. ш. 30.65861° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
106 м | ||||
| Водойми | Речіще | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 15552, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, смт Михайло-Коцюбинське, вул. Шевченка, буд. 50 | ||||
| Карта | |||||
  Мньов | |||||
 Мньов | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
Населення становить 621 особа.
Історія
ред.Після Любецького з'їзду 1097 року придніпровські землі одержав у володіння і оселився там Святослав-Панкратій Давидович Чернігівський, син чернігівського князя Давида Святославича, правнук Ярослава Мудрого.
Село Мньов вперше згадується у писемних джерелах під 1712 р. У виданні «Архив Юго-Западной России» йдеться про те, що грамотою 1712 р. за Києво-Печерською лаврою закріпляється село Мньов. Чернігівський історик-краєзнавець Андрій Курданов називає іншу дату — 1523 р. Він обґрунтовує свою точку зору документом, датованим цим роком, щодо території Любецького повіту, до складу якого тоді входило село Мньов. Ґрунти та його поселенці дійсно належали Києво-Печерському монастиреві.
Інші краєзнавці схильні до того, що село бере початок з 1552 року, згідно з описом Чорнобильського замку, де відомості про село вкладаються у вираз «Мниво 6 чел.» Звідси й назва поселення.
У Філарета Гумілевського знаходимо цікаві відомості про річку Видру, котра впадала у Дніпро коло Мньова. Її витоки ведуть до круглого високого насипу землі Вершина поблизу Неданчич. Старі козаки розповідали, що тут колись була митниця. По повноводній Видрі ходили судна з багатим товаром. Вивантажували його на митниці. Звідти сухопутним шляхом доставляли у Любеч. Козаки казали, що Любеч колись був великим містом. «Рассказ о Выдре и таможне, — писав Гумілевський, — оправдывается тем, что в недавние годы жители с. Мнева и Неданчичей вытаскивали из Выдры доски плавных суден. Ныне Выдра — болото, на нем косят траву, ходит скот. Таково последствие опустошения лесов!».
За Генеральним описом Лівобережної України 1765—1769 рр. Мньов — територіальна одиниця Любецької сотні Чернігівського полку. З утворенням Пакульської волості Чернігівського повіту Чернігівського намісництва село увійшло до її складу.
За даними на 1859 рік у козацькому й власницькому селі Чернігівського повіту Чернігівської губернії мешкало 948 осіб (437 чоловічої статі та 511 — жіночої) налічувалось 193 дворових господарств, православна церква[1].
Станом на 1886 у колишньому державному селі Пакульської волості мешкало 628 осіб, налічувалось 155 дворових господарств, існували православна церква, 2 постоялих будинки, 5 вітряних млинів, маслобійний завод[2].
У 1890 р. на х. Хропатому поблизу Мньова знайдено скарб: 233 срібні австрійські, данські, польські і пруські монети XVII ст.
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1020 осіб (507 чоловічої статі та 513 — жіночої), з яких 1018 — православної віри[3].
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», увійшло до складу Михайло-Коцюбинської селищної громади[4].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Чернігівського району (1923—2020) Чернігівської області, увійшло до складу новоутвореного Чернігівського району[5].
Див. також
ред.Література
ред.- Студьонова Л. В. Ось де, люди, наша слава (бесіди про Чернігівське козацтво).-К.,2004.-172 с.
- Бойко М. К. Евстратов В. О. Нариси з історії Чернігівщини від найдавніших часів до наших днів. — Чернігів, 1997. — Вип. І.
- Рад. енцикл. історії України. — 1972. — Т.3
Посилання
ред.- Погода в селі Мньов [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Карти сел [Архівовано 9 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- Топографічна карта Мньова [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
Примітки
ред.- ↑ рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с., (код 188)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 104. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-265. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області. Архів оригіналу за 10 січня 2021. Процитовано 26 січня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
|
Це незавершена стаття з географії Чернігівської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |