Микола Святоша
Святослав Давидович (відомий як Мико́ла Свято́ша або просто Свято́ша бл. 1080, Київська Русь — 14 жовтня 1143, Київська Русь) — князь Луцький (1099—1100) з роду князів Руських і Київських, син князя Давида Святославича. Київський і (старо)руський, а отже, український, християнський, кафоличний (католицький) і православний, християнський трудник (подвижник), інок, чудотворець і преподобний (інок, монах).
| Микола Святоша | |
|---|---|
 | |
| Печерський чудотворець | |
| У миру: | князь Святослав (Святоша) -Панкратій Давидович Чернігівський |
| У чернецтві: | Микола |
| Народився | 1080 |
| Помер | 14 жовтня 1143 Києво-Печерська лавра  |
| Поховання | Києво-Печерська лавра |
| Шанується | преподобний |
| У лику | преподобний |
| День пам'яті | 14 жовтня |
З його іменем і подвижництвом пов'язана не лише історія розбудови Феодосієвої обителі у Святих Печерах, зокрема поява надбрамного храму на честь Святої Троїці, Больничної Свято-Троїцької іночої обителі. Микола Святоша також повязаний з історичною місцевістю Троєщиною.
Коштом князя Святоші був збудований надбрамний храм на честь Святої Троїці в Обителі Феодосія на честь Успіння Матері Божої, один із небагатьох храмів на честь Святої Троїці на Старій, Святій Русі дотатарської епохи (коли храми на честь Святої Троїці на Подніпров'ї практично не ставили), який пережив монгольську навалу і дав назву місцевості Троєщина на історичному Задніпров'ї.
Життєпис
ред.Народився близько 1080 року. Син чернігівського князя Давида Святославича, онук чернігівського і київського князя Святослава Ярославича, засновника чернігівської князівської династії. У 1080—1090-х роках був луцьким князем. Володів землями у Чернігівському князівстві. Мав дружину Анну, доньку київського князя Святополка Ізяславича, та дітей (його донька згодом була одружена з Новгородським князем Всеволодом Мстиславичем), онуком Володимира Мономаха.
Вигнаний у 1097 році Давидом Ігоревичем з Луцька, втік до батька у Чернігів.
17 лютого 1106 року князь Святослав-Панкратій, залишивши родину, прийняв постриг та з іменем Микола (на честь святого покровителя Миколая Мірлікійського) провів 36 років у Києво-Печерському монастирі, ведучи суворий аскетичний спосіб життя.
Йому належали села Пакуль та Навози (сучасне Дніпровське) на Чернігово-Сіверщині, а також урочище Лісковиця в Чернігові.
Переніс монастирську лікарню на інший бік обителі й розширив настільки, що утворився цілий «лікарняний монастир». На його кошти було збудовано Троїцьку надбрамну церкву Києво-Печерського монастиря, лікарню та лікарняну церкву св. Миколи. Біля своєї келії Микола Святоша розвів чудовий сад. Мав власну бібліотеку в Києво-Печерському монастиреві. Мирив своїх розсварених братів.
Мав дар ясновидіння (передбачив власну смерть), лікував людей молитвами (зокрема, власного лікаря Петра, котрий пішов за ним у Києво-Печерський монастир). Його волосяниця вилікувала його брата Ізяслава Давидовича, чернігівського і київського князя.
Після смерті князя-ченця було канонізовано. Святі мощі зберігаються у Ближніх (Антонієвих) печерах Києво-Печерської Лаври.
Найвірогіднішою є версія походження назви місцевості Святошин від імені Миколи Святоши, котрий, за літописом, володів землями Борщагівки, що межувала зі Святошиним.
Днями його пам'яті є 14 жовтня (день смерті) та 28 вересня (Собор преподобних отців Києво-Печерських, які спочивають у Ближніх печерах).
Родовід
ред.| Ярослав Мудрий | |||||||||||||
| Святослав II Ярославич | |||||||||||||
| Інгігерда | |||||||||||||
| Давид Святославич | |||||||||||||
| Кілікія | |||||||||||||
| Микола Святоша | |||||||||||||
| Феодосія | |||||||||||||
Вшанування
ред.Київ:
Джерела
ред.- Абрамович Д. І. Києво-Печерський Патерик / (Авт. післямови В. І. Крекотень). — К., 1991.
- «Київ. Енциклопедичний довідник» УРЕ, Київ-1981.
- Коваленко В. П. Микола Святоша — перший князь-інок на Русі // Слов'яни і Русь: археологія та історія. Збірник праць на пошану дійсного члена НАН України П. П. Толочка з нагоди його 75-річчя. — К., 2013. — С. 105—113.
- Котляр М. Ф. Святослав Давидович [Архівовано 9 липня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 487. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Мицько І. Микола Святоша — Николай Жидичинський — Нікалай Мажайський [Архівовано 22 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Миколаївські читання. Науковий збірник. — Луцьк, 2007. — Вип. 1 : Матеріали І-го наукового семінару, присвяченого пам'яті Луцького князя і святого православної церкви Святослава-Миколи Святоші та святого Чудотворця Миколая Мирликійського. 28 жовтня 2007 року. с. Жидичин. — С. 17-25.
- Святоша // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1709. — 1000 екз.Н
- Чугаєва І. K. Чернігівський князь Микола Святоша // Семінаріум. Церква-ментальність-культура: питання історії та історіографії. — Чернігів, 2010. — Вип. 2. — С. 42–54.
- Зотов Р. О черниговских князьях по Любецкому Синодику и о Черниговском княжестве в татарское время. — СПб., 1882. — С. 24, 38, 261. (рос.)
- «Киев. Энциклопедический справочник» УСЭ, Киев-1985. (рос.)
Посилання
ред.- Патерик Києво-Печерський [Архівовано 2 січня 2008 у Wayback Machine.]
- Православный календарь на 2004 год
- ХРОНОС — всемирная история в интернете [Архівовано 4 квітня 2006 у Wayback Machine.]
- Киевская Русь — Для тех, кто хочет верить разумно [Архівовано 8 лютого 2006 у Wayback Machine.]
- Успенська Києво-Печерська Лавра [Архівовано 5 лютого 2006 у Wayback Machine.]
- Подробности (газета)
- Электронный журнал «Язык и текст» [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- Відкриття пам'ятника Миколі Святоші у с. Дніпровському[недоступне посилання з квітня 2019]
| Попередник Не було |
|
Князь луцький 1099 |
|
Наступник Давид Ігорович |