Святослав Давидович (відомий як Мико́ла Свято́ша або просто Свято́ша  бл. 1080, Свята Русь14 жовтня 1143, Свята Русь) — князь Луцький (1099—1100) з роду князів Руських і Київських, син князя Давида Святославича. Київський і (старо)руський, а отже український, християнський, кафоличний (католицький) і православний, християнський трудник (подвижник), інок, чудотворець і преподобний (інок, монах) з іменем і подвижництвом якого пов'язана не лише історія розбудови Феодосієвої Обителі у Святих Печерах, зокрема поява надбрамного храму на честь Святої Троїці, Больничної Свято-Троїцької іночої обителі і повязаної з ними історичної місцевості Троєщина (нині у складі Нового Києва) себто може вважатись одним з представників "народу Троєщини" в смислі народу (старо)руського і його залишку народу (мало)російського, народу козачого і українського, представники якого проживали на землях історичного Задніпров'я в часи їх перебування у складі Корони Польської, коли назву Троєщина було вперше зафіксовано документально.

Микола Святоша
Микола Святоша (ікона пензля Васнєцова)
Печерський чудотворець
У миру:князь Святослав (Святоша) -Панкратій Давидович Чернігівський
У чернецтві:Микола
Народився1080(1080)
Помер14 жовтня 1143(1143-10-14)
Києво-Печерська лавра, Київ, Київська Русь
ПохованняКиєво-Печерська лавра
Шануєтьсяпреподобний
У ликупреподобний
День пам'яті14 жовтня

Коштом князя Святоші, він же інок Микола був збудований надбрамний храм на честь Святої Троїці в Обителі Феодосія на честь Успіння Матері Божої, один з небагатьох храмів на честь Святої Троїці на Старій, Святій Русі дотатарської епохи (коли храми на честь Святої Троїці на Подніпров'ї практично не ставили), який пережив монгольську навалу і дав назву місцевості Троєщина на історичному Задніпров'ї (див. Свята Троєщина), нині у складі Нового Києва.

Життєпис

ред.

Народився близько 1080 року. Син чернігівського князя Давида Святославича, онук чернігівського і київського князя Святослава Ярославича, засновника чернігівської князівської династії. У 1080—1090-х роках був луцьким князем. Володів землями у Чернігівському князівстві. Мав дружину Анну, доньку київського князя Святополка Ізяславича, та дітей (його донька згодом була одружена з Новгородським князем Всеволодом Мстиславичем), онуком Володимира Мономаха.

Вигнаний у 1097 році Давидом Ігоревичем з Луцька, втік до батька у Чернігів.

17 лютого 1106 року князь Святослав-Панкратій, залишивши родину, прийняв постриг та з іменем Микола (на честь святого покровителя Миколая Мірлікійського) провів 36 років у Києво-Печерському монастирі, ведучи суворий аскетичний спосіб життя.

Йому належали села Пакуль та Навози (сучасне Дніпровське) на Чернігово-Сіверщині, а також урочище Лісковиця в Чернігові.

Переніс монастирську лікарню на інший бік обителі й розширив настільки, що утворився цілий «лікарняний монастир». На його кошти було збудовано Троїцьку надбрамну церкву Києво-Печерського монастиря, лікарню та лікарняну церкву св. Миколи. Біля своєї келії Микола Святоша розвів чудовий сад. Мав власну бібліотеку в Києво-Печерському монастиреві. Мирив своїх розсварених братів.

Мав дар ясновидіння (передбачив власну смерть), лікував людей молитвами (зокрема, власного лікаря Петра, котрий пішов за ним у Києво-Печерський монастир). Його волосяниця вилікувала його брата Ізяслава Давидовича, чернігівського і київського князя.

Після смерті князя-ченця було канонізовано. Святі мощі зберігаються у Ближніх (Антонієвих) печерах Києво-Печерської Лаври.

Найвірогіднішою є версія походження назви місцевості Святошин від імені Миколи Святоши, котрий, за літописом, володів землями Борщагівки, що межувала зі Святошиним.

Днями його пам'яті є 14 жовтня (день смерті) та 28 вересня (Собор преподобних отців Києво-Печерських, які спочивають у Ближніх печерах).

Родовід

ред.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ярослав Мудрий
 
 
 
 
 
 
 
Святослав II Ярославич
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Інгігерда
 
 
 
 
 
 
 
Давид Святославич
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Кілікія
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Микола Святоша
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Феодосія
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вшанування

ред.

Київ:

Джерела

ред.

Посилання

ред.
Попередник
Не було
  Князь луцький
1099
  Наступник
Давид Ігорович