Святослав Давидович (відомий як Мико́ла Свято́ша або просто Свято́ша  бл. 1080, Київська Русь14 жовтня 1143, Київська Русь) — князь Луцький (1099—1100) з роду князів Руських і Київських, син князя Давида Святославича. Київський і (старо)руський, а отже, український, християнський, кафоличний (католицький) і православний, християнський трудник (подвижник), інок, чудотворець і преподобний (інок, монах).

Микола Святоша
Микола Святоша (ікона пензля Васнєцова)
Печерський чудотворець
У миру:князь Святослав (Святоша) -Панкратій Давидович Чернігівський
У чернецтві:Микола
Народився1080(1080)
Помер14 жовтня 1143(1143-10-14)
Києво-Печерська лавра Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняКиєво-Печерська лавра Редагувати інформацію у Вікіданих
Шануєтьсяпреподобний
У ликупреподобний Редагувати інформацію у Вікіданих
День пам'яті14 жовтня

З його іменем і подвижництвом пов'язана не лише історія розбудови Феодосієвої обителі у Святих Печерах, зокрема поява надбрамного храму на честь Святої Троїці, Больничної Свято-Троїцької іночої обителі. Микола Святоша також повязаний з історичною місцевістю Троєщиною.

Коштом князя Святоші був збудований надбрамний храм на честь Святої Троїці в Обителі Феодосія на честь Успіння Матері Божої, один із небагатьох храмів на честь Святої Троїці на Старій, Святій Русі дотатарської епохи (коли храми на честь Святої Троїці на Подніпров'ї практично не ставили), який пережив монгольську навалу і дав назву місцевості Троєщина на історичному Задніпров'ї.

Життєпис

ред.

Народився близько 1080 року. Син чернігівського князя Давида Святославича, онук чернігівського і київського князя Святослава Ярославича, засновника чернігівської князівської династії. У 1080—1090-х роках був луцьким князем. Володів землями у Чернігівському князівстві. Мав дружину Анну, доньку київського князя Святополка Ізяславича, та дітей (його донька згодом була одружена з Новгородським князем Всеволодом Мстиславичем), онуком Володимира Мономаха.

Вигнаний у 1097 році Давидом Ігоревичем з Луцька, втік до батька у Чернігів.

17 лютого 1106 року князь Святослав-Панкратій, залишивши родину, прийняв постриг та з іменем Микола (на честь святого покровителя Миколая Мірлікійського) провів 36 років у Києво-Печерському монастирі, ведучи суворий аскетичний спосіб життя.

Йому належали села Пакуль та Навози (сучасне Дніпровське) на Чернігово-Сіверщині, а також урочище Лісковиця в Чернігові.

Переніс монастирську лікарню на інший бік обителі й розширив настільки, що утворився цілий «лікарняний монастир». На його кошти було збудовано Троїцьку надбрамну церкву Києво-Печерського монастиря, лікарню та лікарняну церкву св. Миколи. Біля своєї келії Микола Святоша розвів чудовий сад. Мав власну бібліотеку в Києво-Печерському монастиреві. Мирив своїх розсварених братів.

Мав дар ясновидіння (передбачив власну смерть), лікував людей молитвами (зокрема, власного лікаря Петра, котрий пішов за ним у Києво-Печерський монастир). Його волосяниця вилікувала його брата Ізяслава Давидовича, чернігівського і київського князя.

Після смерті князя-ченця було канонізовано. Святі мощі зберігаються у Ближніх (Антонієвих) печерах Києво-Печерської Лаври.

Найвірогіднішою є версія походження назви місцевості Святошин від імені Миколи Святоши, котрий, за літописом, володів землями Борщагівки, що межувала зі Святошиним.

Днями його пам'яті є 14 жовтня (день смерті) та 28 вересня (Собор преподобних отців Києво-Печерських, які спочивають у Ближніх печерах).

Родовід

ред.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ярослав Мудрий
 
 
 
 
 
 
 
Святослав II Ярославич
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Інгігерда
 
 
 
 
 
 
 
Давид Святославич
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Кілікія
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Микола Святоша
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Феодосія
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вшанування

ред.

Київ:

Джерела

ред.

Посилання

ред.
Попередник
Не було
  Князь луцький
1099
  Наступник
Давид Ігорович