Микола Святоша

Мико́ла Свято́ша ( бл. 1080 — 14 жовтня 1143) — у світі князь Святослав (Святоша) Давидович Чернігівський (Святоша було скороченим ім'ям від Святослава — так називали його рідні); печерський чудотворець, преподобний.

Микола Святоша
Микола Святоша (ікона пензля Васнєцова)
Печерський чудотворець
У миру:	князь Святослав (Святоша) -Панкратій Давидович Чернігівський
У чернецтві:	Микола
Народився	1080
Помер	14.10.1143
Шанується	преподобний
День пам'яті	14 жовтня

Життєпис

Народився близько 1080 року. Син чернігівського князя Давида Святославича, онук чернігівського і київського князя Святослава II, засновника чернігівської князівської династії. У 1080-1090-х роках був луцьким князем. Володів землями у Чернігівському князівстві. Мав дружину Анну, доньку київського князя Святополка Ізяславича, та дітей (його донька згодом була одружена з Новгородським князем Всеволодом Мстиславичем), онуком Володимира Мономаха.

Вигнаний у 1097 році Давидом Ігоревичем з Луцька, втік до батька у Чернігів.

17 лютого 1106 року князь Святослав-Панкратій, залишивши родину, прийняв постриг та з іменем Микола (на честь святого покровителя Миколая Мірлікійського) провів 36 років у Києво-Печерському монастирі, ведучи суворий аскетичний спосіб життя.

Йому належали села Пакуль та Навози (сучасне Дніпровське) на Чернігово-Сіверщині, а також урочище Лісковиця в Чернігові.

Він переніс монастирську лікарню на інший бік обителі й розширив настільки, що утворився цілий «лікарняний монастир». На його кошти було збудовано Троїцьку надбрамну церкву Києво-Печерського монастиря, лікарню та лікарняну церкву св. Миколи. Біля своєї келії Микола Святоша розвів чудовий сад. Мав власну бібліотеку в Києво-Печерському монастиреві. Мирив своїх розсварених братів.

Мав дар ясновидіння (передбачив власну смерть), лікував людей молитвами (зокрема, власного лікаря Петра, котрий пішов за ним у Києво-Печерський монастир). Його волосяниця вилікувала його брата Ізяслава Давидовича, чернігівського і київського князя.

Після смерті князя-ченця було канонізовано. Святі мощі зберігаються у Ближніх (Антонієвих) печерах Києво-Печерської Лаври.

Найвірогіднішою є версія походження назви місцевості Святошин від імені Миколи Святоши, котрий, за літописом, володів землями Борщагівки, що межувала зі Святошиним.

Днями його пам'яті є 14 жовтня (день смерті) та 28 вересня (Собор преподобних отців Києво-Печерських, які спочивають у Ближніх печерах).

Родовід

Ярослав Мудрий

Святослав II Ярославич

Інгігерда

Давид Святославич

Кілікія

Микола Святоша

Феодосія

Див. також

• Пам'ятник Миколі Святоші (Київ)

Посилання

• Котляр М. Ф. Святослав Давидович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 487. — ISBN 978-966-00-1290-5.
• Святоша // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1709. — 1000 екз.
• Патерик Києво-Печерський
• «Київ. Енциклопедичний довідник» УРЕ, Київ-1981
• «Киев. Энциклопедический справочник» УСЭ, Киев-1985
• Православный календарь на 2004 год
• ХРОНОС — всемирная история в интернете
• Киевская Русь — Для тех, кто хочет верить разумно
• Успенська Києво-Печерська Лавра
• Подробности (газета)
• Электронный журнал «Язык и текст»
• Відкриття пам'ятника Миколі Святоші у с. Дніпровському^{[недоступне посилання з квітень 2019]}

Джерела

• Абрамович Д. І. Києво-Печерський Патерик / (Авт. післямови В. І. Крекотень). — К., 1991.
• Зотов Р. О черниговских князьях по Любецкому Синодику и о Черниговском княжестве в татарское время. — СПб., 1882. — С. 24, 38, 261.
• Коваленко В. П. Микола Святоша — перший князь-інок на Русі // Слов'яни і Русь: археологія та історія. Збірник праць на пошану дійсного члена НАН України П. П. Толочка з нагоди його 75-річчя. — К., 2013. — С. 105—113.
• Чугаєва І. K. Чернігівський князь Микола Святоша // Семінаріум. Церква-ментальність-культура: питання історії та історіографії. — Чернігів, 2010. — Вип. 2. — С. 42–54.

Попередник  —

Князь луцький 1099

Наступник Давид Ігорович