Мирошниченко Руслан Миколайович

Русла́н Микола́йович Мирошниче́нко (позивний «Санта») — український військовий і громадський діяч, дипломат, військовий аналітик.

Мирошниченко Руслан Миколайович
Полковник
Командир 2 Інтернаціонального Легіону оборони України
Загальна інформація
Народження	28 вересня 1969(1969-09-28) (55 років) Абрамівка, Полтавська область, Україна
Громадянство	Україна
Національність	Україна
Alma Mater	Київське вище загальновійськове командне училище
Військова служба
Роки служби	1986-2024
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Війни / битви	Війна на сході України Російське вторгнення в Україну Битва за Київ Битва за Бахмут Бої за Сєвєродонецьк (2022) Бої за Лисичанськ (2022) Бої за Сіверськ Бої за Кремінну
Нагороди та відзнаки
Почесний нагрудний знак «Сталевий хрест» Нагрудний знак «Знак пошани» (Міністерство оборони України) Нагрудний знак «За зразкову службу» (Міністерство оборони України) Медаль «10 років сумлінної служби» (Міністерство оборони України) Медаль «20 років сумлінної служби» (Міністерство оборони України) Пам'ятний нагрудний знак «Воїн-миротворець» (Міністерство оборони України)

Ветеран міжнародних миротворчих операцій з 25-ти річним досвідом у галузі Євроатлантичної інтеграції, реформування Збройних Сил України відповідно до стандартів НАТО, дипломатії та зовнішньоекономічної діяльності.

Фахівець у сфері оперативного планування, координації та менеджменту міжнародних відносин, організації цивільно-військового співробітництва, зв'язків з громадськістю та міжнародними організаціями в зоні військових операцій, експерт з розвитку бізнесу в кризових регіонах з багаторічним досвідом роботи в країнах Африки та Близького Сходу.

Життєпис

Народився 28 вересня 1969 року у сім'ї військових у Полтавській області, с. Абрамівка. Зростав у місцях служби батька у Луганську, на Забайкаллі, на Закавказзі.

У 1976 році пішов у перший клас 25-ї школи міста Новодружеськ Лисичанського району. Згодом вчився у середніх школах міста Тбілісі.

У 1986 році став курсантом Київського вищого загальновійськового командного училища, яке закінчив у 1990 році. З 1990-го по 1992-й служив у Закавказькому військовому окрузі на посадах командира розвідувального взводу танкового полку та заступника командира роти.

У 1992 році добровільно вступив до лав Збройних Сил України та прийняв присягу на вірність народові України. З 1992 по 1997 служив у Київському інституті Сухопутних військ Збройних Сил України курсовим офіцером. З 1997-го по 2005-й служив у Генеральному штабі Збройних Сил України і Командуванні Сухопутних військ Збройних Сил України у системі міжнародного співробітництва, спрямованого на впровадження стандартів НАТО в українській армії. Брав активну участь у плануванні та проведенні міжнародних військових навчань у рамках програми «Партнерство заради миру» — як за кордоном, так і на території України. Працював над розробкою нормативних актів, які регламентують перебування підрозділів НАТО на території України в рамках міжнародних військових навчань.

Формував структурні підрозділи міжнародного співробітництва у Сухопутних військах Збройних Силах України в період 2001—2005 років, ініціював удосконалення структури цивільно-військового співробітництва у складі українського контингенту Стабілізаційних сил в Іраку, створення структур цивільно-військового співробітництва в складі миротворчих контингентів Збройних Сил України відповідно до стандартів НАТО та брав безпосередню участь у процесах їхнього формування в період 2003—2008 років, керував напрямками міжнародного співробітництва та зовнішньо-економічних відносин у державних і комерційних структурах на керівних посадах і в якості представника за кордоном.

В період червень - липень 2003 року очолив групу взаємодії Генерального штабу Збройних Сил України з Генеральним штабом Війська Польського з питань формування українського миротворчого контингенту у складі багатонаціональної дивізії "Центр-Південь" у складі Міжнародних Сил Коаліції в Іраку.

У період серпень 2003 - лютий 2004 служив у складі українського миротворчого контингенту у складі багатонаціональної дивізії "Центр-Південь" у складі Міжнародних Сил Коаліції в Іраку у якості керівника групи взаємодії між Коаліційною адміністрацією "Центр-Південь" і українським контингентом. Також виконував функції менеджера проектів по відновленню цивільної інфраструктури в провінції Васіт.

У 2004-му році очолив Управління міжнародного військового співробітництва Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, яким керував до вересня 2005 року.

У 2005 році звільнився за станом здоров'я в наслідок поранень, отриманих на Кавказі та в Іраку. В тому ж 2005 році ініціював проєкт зі створення в Збройних Силах України системи цивільно-військового співробітництва й отримав підтримку цієї ініціативи від першого заступника Міністра оборони України Леоніда Ігоровича Полякова. В період з 2006 по 2008 роки активно працював у складі робочої групи Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України з формування нормативних документів, які регламентують створення і розвиток системи цивільно-військового співробітництва в ЗСУ. Є автором першої в історії України Концепції розвитку цивільно-військового співробітництва в Збройних Силах України.

З 2008 по 2009 рік очолював торговельну місію при Посольстві України в Державі Кувейт в дипломатичному ранзі «перший секретар — державний службовець 6 рангу».

З 2009-го по 2011-й займався громадською діяльністю з підвищення патріотичної свідомості молоді.

З 2011 по 2013 працював у країнах Африки в гуманітарних проєктах під егідою ООН.

З 2013 по 2016 рік працював в Іраку — над просуванням економічних інтересів України в регіоні.

З 2016 по 2018 ініціював і реалізував за власний кошт і гроші партнерів просвітницькі та соціальні проєкти розвитку соціальної та патріотичної активності молоді в Луганській області.

В червні 2018 року відновився в Збройних Силах України та очолив службу цивільно-військового співробітництва в Сухопутних військах Збройних Сил України, якою керував до липня 2021 року. Є співавтором низки нормативно-правових документів, які регламентують функціонування системи цивільно-військового співробітництва в Збройних Силах України. Є ініціатором проектів з національно-патріотичного виховання молоді у співпраці з Міністерством культури та інформаційної політики України.

З 2021 по 2022 очолував інформаційні проекти з національно-патріотичного виховання молоді під егідою Міністерства культури та інформаційної політики України.

Полковник Руслан Мирошниченко та Генерал Валерій Залужний під час прийняття рішення про формування 2-го Інтернаціонального Легіону оборони України

24 лютого 2022 року, з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, добровільно відновився в Збройних Силах України в штабі Командування Сил територіальної оборони Збройних Сил України та взяв участь в обороні Києва, у період березень - травень 2022 року ініціював курс підготовки малих підрозділів ТРО за допомоги британських інструкторів, керував проектом, який охопив понад 200 бійців особового складу стрілецьких відділень з батальйонів ТРО бригади Сил ТРО ЗСУ міста Києва.

У травні 2022-го добровільно перевівся зі штабу Сил ТРО ЗСУ у бойову 1-шу окрему бригаду спеціального призначення ім. Івана Богуна. В бригаді Богуна сформував першу інтернаціональну роту, з якою у період червень - липень 2022-го брав участь в обороні Лисичанська та боях за Сіверськ Луганської області.

В боях за м. Лисичанськ став виконувати обов'язки заступника командира 517-го об СпП 1-ї обр СпП ім. Івана Богуна, а під час боїв за Сіверськ був офіційно призначений на цю посаду. Весь серпень 2022 р брав участь в організації оборони м. Семенівка.

У вересні 2022 року був призначений заступником командира 2-го Інтернаціонального Легіону оборони України Сухопутних військ Збройних Сил України

22 вересня 2022 року ініціював формування 2-го Інтернаціонального Легіону "з нуля", попри офіційну неприорітетність формування цієї військової частини.

29 листопада 2022-го очолив 2-й Інтернаціональний Легіон і, за особистої підтримки генерала Валерія Залужного, отримав офіційний дозвіл на комплектацію 2-го Інтернаціонального Легіону оборони України Сухопутних військ Збройних Сил України українськими та іноземними добровольцями.

За період лютий - березень 2023 року сформував першу тактичну групу СпП, яка з квітня 2023 року ефективно виконує бойові завдання на Півночі України.

16 червня 2023-го сформував і очолив другу тактичну групу СпП, за рік побудував батальйонний район оборони і ефективно тримав оборону на Кремінському напрямку з червня 2023 по серпень 2024.

По теперішній час очолює 2-й Інтернаціональний Легіон оборони України Сухопутних військ Збройних Сил України

Освіта

• 1986 —1990 — Київське вище загальновійськове командне училище ім. М.В. Фрунзе Спеціальність: Командна тактична мотострілецьких військ. Спеціалізація - військова розвідка;
• 1994 —1996 — Курс військових перекладачів, Київський інститут Сухопутних військ;
• 1997 — Курс офіцерів штабів НАТО, оборонний коледж Нідерландів, Делфт, Нідерланди;
• 1998 — Курс англійської мови, Школа іноземних мов МО Великобританії, Оборонна академія Великої Британії;
• 1999 — Міжнародний курс офіцерів штабу з питань стратегічного планування та управління, Оборонний коледж Нідерландів;
• 2001 — Курс військових спостерігачів ООН, Навчальний миротворчий центр Збройних Сил Нідерландів;
• 2001 — Курс штабних офіцерів для Об'єднаних оперативно-тактичних сил НАТО, Регіональне командування НАТО у Північній Європі;
• 2006 — Курс цивільно-військового співробітництва, Центр багатонаціональних операцій, Національний університет оборони України ім. Черняхівського;
• 2006 — 2011 — Українсько-Арабський Інститут міжнародних відносин та лінгвістики ім. Авероеса, Міжнародна академія управління персоналом. Диплом: магістр політології міжнародних відносин.
• 2020 — Національний Університет оборони ім. Черняхівського, отримав вищу військову освіту оперативно-тактичного рівня і кваліфікацію «професіонал у галузі оперативного планування і управління», курс L3 англійською мовою.

Кар'єра в державних структурах

• 1986—1991 служба в радянській армії;
• 1992—2005, 2018—2021; з 24.02.2022 по т.ч.: служба в Збройних Силах України;
• 2007—2008 державна служба в Дніпровській районній державній адміністрації міста Києва та КМДА у сфері міжнародних відносин;
• 2008— державна служба в Міністерстві оборони України в сфері розвитку системи цивільно-військового співробітництва в Збройних Силах України;
• 2008—2009 дипломатична служба в Посольстві України в Державі Кувейт на посаді Голови торговельно-економічної місії;
• 2018—2021 керівництво Службою Цивільно-Військового Співробітництва в Сухопутних військах Збройних Сил України
• 2021—2022 керівництво проєктами Державного підприємства «Центр захисту інформаційного простору України» Міністерства культури та інформаційної політики України.
• 2022— служба у ЗСУ та командування 2-й Інтернаціональний Легіон оборони України Сухопутних військ Збройних Сил України

Громадська діяльність

2005-2008: Розробник, ініціатор та керівник проекту Центру дослідження армії, конверсії і роззброєння з надання консультативної допомоги Міністерству оборони України та Генеральному штабу Збройних Сил України в створенні нового виду оперативного забезпечення в ЗС України — цивільно-військове співробітництво (civil-military cooperation/ CIMIC), відповідно до стандартів НАТО. Проєкт здійснювався виключно за ініціативи Руслана Мирошниченка на громадських засадах. Руслан Мирошниченко отримав підтримку першого заступника Міністра оборони України Полякова Леоніда Ігоревича, як консультант з питань розвитку системи цивільно-військового співробітництва в Збройних Силах України, він ініціював створення робочої групи в Міністерстві оборони України з питань розвитку системи цивільно-військового співробітництва в Збройних Силах України, надавав консультації щодо функцій цивільно-військового співробітництва в Збройних Силах України; добровільно і безкоштовно перекладав керівні документи НАТО та країн-членів НАТО щодо цивільно-військового співробітництва українською мовою; читав лекції щодо цивільно-військового співробітництва на миротворчих курсах в Національному інституті оборони ім. Черняхівського; активно брав участь у семінарах з оборонної реформи в Україні та за кордоном; ініціював розробку політики розвитку цивільно-військового співробітництва в Збройних Силах України; в січні 2008 року отримав запрошення від Міністра оборони України розробити першу в історії Збройних Сил України Концепцію розвитку цивільно-військового співробітництва в Збройних Силах України та зайняв посаду в Департаменті гуманітарної політики Міністерства оборони України із задачею розробити зазначену Концепцію, яку було успішно погоджено та затверджено Міністром оборони України у січні 2009 року.

2016-2017: За власної ініціативи проводив уроки з протимінної безпеки в дитячих садочках та середніх школах Луганської області, впроваджував проєкти з відновлення інфраструктури освіти, які постраждали від бойових дій в Луганській області, за власний кошт і фінанси партнерів, проводив уроки з національно-патріотичного виховання у школах міста Лисичанськ.

2017-2018: Віце-президент ГО «Молодіжний Центр Атлантичної Ради України», ініціював програму молодіжного лідерства в низці середніх шкіл Луганської області (м. Лисичанськ, м. Новодружеськ) за власний кошт, а згодом — за фінансової підтримки НАТО. У 2018 Ініціював безкоштовні курси англійської мови для дітей з малозабезпечених сімей м. Лисичанськ за підтримки Посольства США в Україні; за власною ініціативою реалізував проєкти з національно-патріотичного виховання та з підвищення соціальної активності молоді в Луганській і Донецькій областях, організовував спільні проєкти зі Збройними Силами України, спрямовані на підвищення довіри місцевого населення Луганщини і Донеччини до Збройних Сил України. Сприяв створенню низки молодіжних організацій на Луганщині соціальної та патріотичної спрямованості.

2016 - 2021: співпрацював з такими міжнародними організаціями:

• International Committee of the Red Cross;
• Red Cross of Ukraine;
• UN OCHA Ukraine;
• USAID Ukraine;

Досвід участі в міжнародних операціях

Українці Миротворці в Іраку. Карта операцій.

2003—2004 роках брав участь у стабілізаційній операції в Іраку, південно-центральний регіон.

Координував зв'язок між коаліційною адміністрацією та українським миротворчим контингентом.

Виступав у якості менеджера та координатора проєктів з розвитку цивільної інфраструктури та цивільно-військового співробітництва (CIMIC) у провінції Васіт в південно-центральному регіоні Іраку.

Займався виявленням чинників нестабільності (політичних, релігійних, економічних, екологічних, соціальних тощо), підготовкою рекомендацій командувачу українським контингентом щодо цивільно-військових операцій в українській зоні відповідальності.

Співпрацював з USAID, неурядовими організаціями та органами місцевого самоврядування щодо проєктів з розвитку інфраструктури.

Керував проєктами з відновлення цивільної інфраструктури в провінції Васіт.

Під час повернення з району завдань 6 лютого 2004 року колона, якою керував підполковник Мирошниченко, потрапила в засідку. Перша машина опинилася під щільним обстрілом бойовиків. Підполковник Мирошниченко і майор США Дебра Харрісон отримали поранення, але продовжили керувати виведенням колони з під обстрілу. Завдяки рішучим діям офіцерів більше ніхто не постраждав і особовий склад прибув до бази неушкодженим та зі вцілілою технікою.

Участь в АТО-ООС

Полковник Руслан Мирошниченко на передньому краї біля нп Кримське (Луганська обл.), 2019

У 2018 році прийняв пропозицію Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України відновитися у Війську і очолити напрямок цивільно-військового співробітництва в Сухопутних військах Збройних Сил України.

Брав активну участь в удосконаленні нормативних документів, які регламентують розвиток та діяльність цивільно-військового співробітництва в Україні.

У період 2018 - 2021 більшість часу провів у Луганській та Донецькій областях реалізовуючи проекти цивільно-військового співробітництва, більшість з яких була спрямованан на зміцнення довіри молоді до Збройних Сил України.

У 2019 році з березня по вересень був відряджений до району проведення операції Об'єднаних сил на посаду заступника начальника штабу командування Об'єднаних Сил зі стратегічних комунікацій. За цей час удосконалив роботу структурних підрозділів стратегічних комунікацій ООС у взаємодії з військово-цивільними адміністраціями. По завершенню відрядження ініціював реструктуризацію системи стратегічних комунікацій в Сухопутних військах Збройних Сил України, яку було впроваджено Командувачем Сухопутних військ Збройних Сил України.

Наприкінці 2019 очолив відділ цивільно-військового співробітництва штабу командування Сухопутних військ Збройних Сил України.

За період з 2018 по 2021 рік ініціював та реалізував численні інформаційні проєкти національно-патріотичної спрямованості спільно з Міністерством культури і інформаційної політики України, Міністерством освіти і науки України, які сприяли підвищенню національно-патріотичної свідомості української молоді.

У червні 2021 року, по завершенню контракту зі Збройними Силами України, очолив проєкт Міністерства культури та інформаційної політики України.

Повномасштабне вторгнення

23 лютого 2022-го добровільно відновився у Збройних Силах України і наступного дня очолив відділ міжнародного співробітництва штабу командування Сил територіальної оборони Збройних Сил України, з перших днів повномасштабного вторгнення російських окупантів брав участь у заходах оборони Києва і, за своєю ініціативою, в заходах евакуації цивільного населення з м. Ірпінь.

У березні-квітні 2022-го ініціював курс підготовки малих підрозділів батальйонів ТРО Київської 112 окремої бригади ТРО за підтримки британських інструкторів, що дозволило до кінця квітня 2022-го підготувати до 20-ті злагоджених відділень (понад 200 о/с) та понад 30-ти сержантів-інструкторів.

По завершенню курсу звернувся до командувача ТРО з проханням переведення до бойового підрозділу на будь-яку посаду і отримав відмову. За сприянням командира 1-ї бригади спеціального призначення ім. Івана Богуна, отримав дозвіл на переміщення на посаду офіцера цивільно-військового співробітництва штатно-посадової категорії «старший лейтенант», і, незважаючи на звання полковника, прийняв пропозицію. Одразу по прибуттю в бригаду очолив проєкт створення інтернаціональних взводів, який розвинувся до створення Першої інтернаціональної роти, яку було сформовано у період з 04.05 по 20.06.2022 року, і яку одразу було відправлено на оборону м. Лисичанськ, а згодом - селища Григорівка, що під м. Сіверськ.

Руслан Мирошниченко звернувся з проханням до комбрига супроводжувати роту до району виконання завдань і отримав дозвіл. З 22.06.2022 по 30.06.2022 брав участь в боях за Лисичанськ. 30.06.2022 за наказом командування здійснював організований відхід роти в напрямку Сіверська, де отримав завдання оборони села Григорівка, яке перша інтернаціональна рота успішно боронила до 02.08.2022. Під час боїв за Григорівку 08.07.2022 отримав призначення на посаду заступника командира 517 окремої бригади СпП 1 обр СпП ім. Івана Богуна.

З серпня по вересень 2022 року виконував обов'язки заступника командира 517 окремого батальйону 1-ї окремої бригади спеціального призначення ім. Івана Богуна з виконання бойових завдань з організації оборони на кордоні з російською федерацією у Чернігівській області.

2 Інтернаціональний Легіон

Командир батальйону Руслан Мирошниченко та бійці 2 Інтернаціонального Легіону під час брифінгу. 2024. Донеччина.

У вересні 2022 року був призначений на посаду заступника 2-го Інтернаціонального Легіону оборони України, який на той час налічував 4 особи та був батальйоном резерву, який не належав до пріоритетів комплектування і фактично не поповнювався і не формувався.

Полковник Руслан Мирошниченко звернувся до Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України та Головнокомандувача Збройних Сил України з проханням отримати дозвіл на формування повноцінної бойової частини та дістав згоду на його комплектацію особовим складом.

У листопаді 2022-го очолив 2 Інтернаціональний Легіон оборони України.

У березні 2023 року сформував тактичну групу на базі 2-го Інтернаціонального легіону, яка виконує бойові завдання у складі Сил оборони на півночі України з квітня 2023 року.

У травні - червні 2023 року сформував тактичну групу 2 Інтернаціонального легіону для виконання бойових завдань на найгарячішому напрямку східного фронту, яку очолив 16 червня 2023 року.

Протягом 2023—2024 років у лавах 2 Інтернаціонального Легіону воювали добровольці з понад 30 країн світу. За період з червня 2023 по липень 2024, поступово, по мірі укомплектування підрозділу, було побудовано та успішно утримувався повноцінний батальйонний район оборони на Кремінському напрямку.

Наприкінці липня 2024 року 2-й Інтернаціональний Легіон оборони України зайняв позиції під населеним пунктомТерни де тримав оборону до виведення на відновлення боєздатності на початку серпня 2022 року.

Українські й іноземні відзнаки і нагороди

Державна — Медаль «Захиснику Вітчизни»;

Відзнаки Міністерства оборони України:

• «Воїн-миротворець»;
• «Знак пошани»
• «За зразкову службу»
• «10 років сумлінної служби»
• «20 років сумлінної служби»

Відзнака Головнокомандувача:

• «Сталевий хрест»

Відзнаки Генерального Штабу Збройних Сил України:

• «За досягнення у військовій службі»
• «Учасник АТО»

Відзнаки Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України:

• Нагрудний знак «Сухопутні війська України»
• «За особливу службу — другого ступеня»

Відзнака Командувача Об'єднаних сил:

• «Козацький Хрест першого ступеня»

Медаль командира багатонаціональної дивізії «Центр-Південь» Коаліційних військ в Іраку:

• «За службу у складі багатонаціональної дивізії "Центр-Південь" Коаліційних військ в Іраку»

Відзнака Митрополита Єпіфанія:

• Медаль Православної Церкви України «За жертовність та любов до України»

Посилання

• Волонтери Чернігівщини втілили у життя проєкт «Перша Кобза Чернігівщини дітям та захисникам Донеччини!»
• Руслан Мірошниченко: луганчанин, який керує 2-м Інтернаціональним легіоном
• Руслан Мірошниченко: луганчанин, який керує 2-м Інтернаціональним легіоном оборони України
• Руслан Мирошниченко про потребу у створенні просвітницьких програм щодо ролі НАТО в системі глобальної безпеки
• Інтернаціональний легіон на найгарячішому напрямку східного фронту поповнює статистику Генштабу щодо втрат ворога
• УКРАЇНА ПОСТАЛА ПЕРЕД ПОТРЕБОЮ У СТВОРЕННІ ПОТУЖНОГО ІНСТРУМЕНТАРІЮ ПРОТИДІЇ ІНФОРМАЦІЙНОМУ НАСТУПУ РОСІЇ — РУСЛАН МИРОШНИЧЕНКО УКРАЇНА
• Інтернаціональний легіон поповнює статистику втрат ворога — Руслан Мирошниченко
• Looking for a Fight
• Руслан Мирошниченко про потребу у створенні просвітницьких програм щодо ролі НАТО в системі глобальної безпеки
• Відносини Україна — НАТО в контексті сталого миру на Донбасі
• Руслан Мирошниченко: «Україна постала перед потребою у створенні потужного інструментарію протидії інформаційному наступу Росії»
• Defense Express, Руслан Мирошниченко «Стратегічні комунікації є інструментом реалізації інформаційної політики держави»
• Експерти НАТО ознайомилися в районі проведення ООС з різними аспектами комунікації військових і місцевого населення
• Делегація експертів НАТО зі страткому відвідала район проведення операції Об'єднаних сил
• Патріотичні книжки для шкільної бібліотеки
• У Лисичанську обговорили перспективи медійної освіти молоді Луганщини
• Луганщині потрібен державний інформаційний протекціонізм
• У боях за Сіверськ загинули іноземні бійці Інтернаціонального легіону ТрО
• Студентська молодь Луганщини вивчає євроатлантичну інтеграцію
• У Сєвєродонецьку військові проводять уроки мужності
• «Циміки» Луганщини відзвітували про свою діяльність на брифінгу для ЗМІ
• Спільні зусилля громадських активістів та обласної влади направлено на деміфілогізацію НАТО
• Виступ на брифінгу віце-президента ГО «Молодіжний центр Атлантичної Ради України» — директора програм на сході України Руслана Мірошниченко
• На Луганщині вивчали розвиток культури в умовах децентралізації
• Обласна влада відзначила найбільш активних представників молоді
• У Краматорську обговорили впровадження медіаосвіти у педагогічну практику
• В Окремий президентський полк прийшов Святий Миколай
• Семінар із стратегічних комунікацій в районі проведення ООС відбувся в Краматорську
• Фінал відкритого Кубку Командувача Сухопутних військ Збройних сил України
• На Київщині школярі отримали сучасну літературу від військових
• Польська журналістка Моніка Андрушевська врятувала 30 українців
• Бійці першої інтернаціональної роти спецпризначення ведуть бої за село Григорівка на Донеччині.
• Кадри з фільму «На лінії вогню: Іракський Тижневик» Андрія Цаплієнка
• «Офіцер України» № 3-4 (159—160) 2024 Олександр Беккер, Олександр Заклецький «Viribus Unitis» — «Разом Сильні!» с.28-29
• «Сухопутні війська України» № 1/січень 2021 Руслан Мирошниченко «Цивільно-військове співробітництво Сухопутних військ Збройних Сил України: „Феї та Лицарі“, „Свята без тата“» с.28-29
• «Сухопутні війська України» № 2/лютий 2021 Руслан Мирошниченко «Слово правди для юних сердець» с.24-25
• «Сухопутні війська України» № 3/березень 2021 Руслан Мирошниченко «Учитесь, читайте, І чужому навчайтесь й свого не цурайтесь — Тарас Шевченко» с.28-29
• «Сухопутні війська України» № 4/квітень 2023 Володимир Патола «Легіонери вільного Світу» с.20-21
• «Defence Express» №5/травень 2019 "Поєднуючи теорію та практику" с.10-11
• «Defence Express» №12/грудень 2019 "Стратегічні комунікації є інструментом реалізації інформаційної політики держави" с.14-15
• «АКЦЕНТ - Національна Безпека України» 3-4/2006 Руслан Мирошниченко "Иракские Миражи: Уроки участия в иракской кампании" с.32-42
• Командир 2 інтернаціонального легіону: «Ми здатні перемогти. За умови, що ця війна стане війною всього українського й західного суспільства»
• Руслан Мирошниченко, позивний Санта, командир 2-го Інтернаціонального Легіону - Коли ми з легіоном прибули на Схід, я сказав: «Хлопці, вас до цього готувало все ваше життя»
• Интервью с командиром Второго Интернационального Легиона Обороны Украины - полковником Русланом Мирошниченко

[1]