Микулин (Шепетівський район)

село в Полонському районі Хмельницької області

Мику́лин — село в Україні, у Грицівській селищній громаді Шепетівського району Хмельницької області. Розміщене над річкою Хоморою. Населення становить 879 осіб.

село Микулин
Герб
Стела при в'їзді в село Микулин
Стела при в'їзді в село Микулин
Стела при в'їзді в село Микулин
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район Шепетівський район
Тер. громада Грицівська селищна громада
Код КАТОТТГ UA68060070080057139
Основні дані
Засноване 1335
Перша згадка 1335 (689 років)[1]
Населення 879
Площа 1,89 км²
Густота населення 465,08 осіб/км²
Поштовий індекс 30525
Телефонний код +380 3843
Географічні дані
Географічні координати 49°59′10″ пн. ш. 27°17′7″ сх. д. / 49.98611° пн. ш. 27.28528° сх. д. / 49.98611; 27.28528
Середня висота
над рівнем моря
248 м
Місцева влада
Адреса ради 30455, Хмельницька обл., Шепетівський р-н., смт Гриців, вул. Шевченка, 2
Карта
Микулин. Карта розташування: Україна
Микулин
Микулин
Микулин. Карта розташування: Хмельницька область
Микулин
Микулин
Мапа
Мапа

CMNS: Микулин у Вікісховищі

Історія села

ред.

Перша згадка про Микулин припадає на 1084 рік, коли село згадує Володимир Мономах у своєму «Повчанні…» Згодом в «Літописі Руському» в оповіді про 1167 рік говориться: «І зібрався Мстислав [Ізяславич] з ляхами і з Ярославом [Володимировичем] галицьким, і пішов Мстислав до Києва на стіл. І п'ять галицьких полків дав йому Ярослав, і Мстислав та Борис Всеволодковичі теж [пішли] з ним. І прийшов він до [города] Микулина, і прибули туди до нього берендичі всі, і торки, і печеніги, і весь чорний клобук. І, водивши їх до присяги, він послав поперед себе брата свого [Ярополка] з берендичами, а сам рушив услід за ним.»

В середині XIII століття Микулин разом з Полонним і Кам'янцем на Случі був порубіжним містом Галицько-Волинського Князівства на кордоні з Болохівською землею.

З 24 серпня 1991 року в селі українська влада.

4 січня 2024 року селі Микулин парафія церкви Косми і Даміана перейшла з Московського патріархату в Православну Церкву України.[2]

Населення

ред.

Мова

ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:

Мова Кількість Відсоток
українська 869 98.86%
російська 9 1.02%
румунська 1 0.12%
Усього 879 100%

Постаті

ред.

Світлини

ред.

Примітки

ред.
  1. ВРУ. Архів оригіналу за 26 червня 2018. Процитовано 26 червня 2018.
  2. У громаді на Шепетівщині перший храм перейшов до ПЦУ.
  3. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Література

ред.
  • Галицько — Волинська Русь. М. Ф. Котляр. Київ., 1998 р.

Посилання

ред.