Микола Пій Сапіга
Микола Пій Сапіга Побожний (лит. Mykalojus Pius Sapiega, пол. Mikołaj Pius Sapieha ; 1581 — 14 березня 1644).
| Микола Пій Сапіга | |
|---|---|
.jpg) Микола Сопіга Побожний | |
| Народився | 1581 |
| Помер | 14 березня 1644 Люблін |
| Поховання | Кодень[1] |
| Країна |  Велике князівство ЛитовськеРіч Посполита |
| Діяльність | політичний і державний діяч Речі Посполитої |
| Alma mater | Браунсберзька єзуїтська колегія |
| Титул | воєвода Мінський і Берестейський |
| Посада | Мінський воєвода[2], воєвода Берестейський[3], Віленський каштелян[4][5], посол Сейму Речі Посполитої[d], хорунжий великий литовський[6] і Маршалок Головного трибуналу Великого князівства Литовського[d] |
| Конфесія | православний католик |
| Рід | Сапіги |
| Батько | Микола Сопіга |
| Мати | Ганна Андріївна Вишневецька |
| Родичі | Сини: Казимир Мельхіадес, Ян Фердинанд. |
| У шлюбі з | Ядвіґа Анна Войнянка, Ельжбета Прусіновська |
| Діти | Казимір Мельхіяд Сапігаd[7], Іван Фердинанд Сапігаd[8], Тереза Олександраd[8], Івана Петрунелаd[8] і Гальшка Сапігаd[8] |
 | |
Життєпис
ред.Син Миколая Сопіги та його другої дружини Ганни Вишневецької. Брат Казимира. Батько Казимира Мельхіадеса і Яна Фердинанда.
Вчився разом із братом у колегіумі єзуїтів у Брунсбергу, в університетах Відня, Триру, Майнцу, Мадрида, Парижа. Побували в 1612 в Рим і в 1613 на Мальті. З жовтня 1613 в Кодені.
Служба
ред.Представник коденської лінії литовського магнатського роду Сапегів герба «Лис». Другий син полоцького воєводи Миколи Сапеги (1545–1599) від шлюбу з княжною Анною Андріївною Вишневецькою (пом. бл. 1595).
У юності Микола разом з братом Христофром багато подорожував країнами Західної Європи, навчався в єзуїтському колегіумі у Бранево (Браунсберг), потім в університетах Відня, Тріру, Майнцу (1608), Парижу (1609—1610) і Мадриду (1611). Також брати відвідали Рим (1612) і острів Мальту (1613). У жовтні 1613 року Микола і Христофор Сапеги повернулися на батьківщину.
Повернувшись з-за кордону додому, Микола Сапіга спробував почати політичну кар'єру, яка, незважаючи на підтримку впливового родича, канцлера великого литовського Льва Івановича Сапєги, спочатку не склалася. В 1621 року він був обраний послом у сейм, в 1622 став депутатом Трибуналу Великого князівства Литовського.
В 1625–1627 роках Микола Сапега знову перебував за кордоном, в основному, в Італії. В 1627 після повернення додому отримав посаду хорунжого великого литовського.
В 1632 Микола Сапега був присутній на похоронах польського короля Сигізмунда III Вази. В 1634 на посаді маршалка Литовського Трибуналу зустрічав короля Владислава і королевича Яна Казимира, які поверталися з смоленської кампанії. В 1637 і 1638 роках двічі обирався послом у сейми.
У липні 1638 Микола Сапега отримав посаду мінського воєводи, а в листопаді того ж року став воєводою берестейським. В 1642 король польський Владислав Ваза, щоб зміцнити позиції Сапег в Литві, призначив його каштеляном віленським.
Релігійні погляди
ред.В 1629 році розпочав будівництво в родовому маєтку Кодені. Наступного року поїхав у Рим на аудієнцію до Папи. Помолився в папській каплиці перед образом Грегоріанської Богородиці, відомої також як Мати Божа Гваделупська, і одужав від хвороби яка його мучила. Хотів вивезти образ, але ніхто з кардиналів навіть не хотів те слухати, оскільки він був у великий пошані. В 1630 році викрав образ і вивіз його окружними дорогами через Загреб і Львів у Кодень. 8 вересня 1631 року образ був повіщений в коденському замку. Папа Урбан VIII відлучив Миколая від церкви. Через три роки Миколай Сопіга рішучо виступив на Сеймі проти шлюбу короля Владислава з протестантською князівною Єлізаветою Нойбурзькою. Згідно з іншою версією мав сприяти поширенню унію. Після цього нунцій Вісконті мав написати до Папи лист про вчинок магната з проханням вернути його у лоно церкви і дозволити затримати образ Богородиці Коденської. Папа погодився за умовою що він здійснить піше поломництво у Рим. Там він був обдарований 100 костельними реліквіями. Луцький біскуп отримав доручення розмістити образ Богородиці Коденської в новозбудованому костелі св. Ганни. Храм був освячений 8 січня 1636 року. Сюди ж були перенесені тіла предків Миколая.
Господарська діяльність
ред.Джерела
ред.- Юрій Гаврилюк, Сопіги — руський магнатський рід на Підляшші [Архівовано 24 грудня 2010 у Wayback Machine.]
- Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 4 грудня 2014 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — 820 s. — S. 34. (пол.)
Посилання
ред.- Sapiehowie (03) (пол.)
- ↑ Гісторыя Сапегаў : жыццяпісы, маёнткі, фундацыі — Мінск: Віктар Хурсік, 2017. — С. 89. — 586 с. — ISBN 978-985-7025-75-6
- ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 26.
- ↑ Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, t. VIII, Ziemia brzeska i województwo brzeskie XIV‒XVIII wiek / за ред. A. Rachuba — Warszawa: 2020. — С. 201. — ISBN 978-83-65880-89-5
- ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 81.
- ↑ S....ki Dostojnicy Litewscy: rozbiór krytyczny i uzupełnienie dzieła Józefa Wolffa "Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego (1388―1795)", Kraków, 1885 // Ateneum: Pismo naukowe i literackie — Warszawa: 1886. — С. 8. — 16 с.
- ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 202.
- ↑ Гісторыя Сапегаў : жыццяпісы, маёнткі, фундацыі — Мінск: Віктар Хурсік, 2017. — С. 92. — 586 с. — ISBN 978-985-7025-75-6
- ↑ а б в г Гісторыя Сапегаў : жыццяпісы, маёнткі, фундацыі — Мінск: Віктар Хурсік, 2017. — С. 93. — 586 с. — ISBN 978-985-7025-75-6