Мелітта заяча
| Мелітта заяча | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Melitta leporina (Panzer, 1799) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Andrena fortipes Imhoff, 1832 Cilissa ruthenica Radoszkowski, 1891 Melitta centaureae Torka, 1922 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Мелітта заяча (Melitta leporina) — вид бджіл родини Melittidae, зовні подібний до виду Melitta tricincta, але різниться за видом квітів, котрі відвідує.
Характеристика ред.
Розмір тіла — 11—13 мм, живіт має широкі жовто-коричневі смуги[1].
Поширення ред.
Поширений по всій Європі: від південної Фінляндії на південь до Кавказу, на схід — до Туреччини та України. Розповсюджений у південній Англії, рідкісний на півночі Англії та Вельсі, не зафіксований в Шотландії та Ірландії. Зустрічається на островах архіпелагу Сіллі та Нормандських островах[2].
Життєдіяльність ред.
Середовищем існування є відкриті пасовища на піщаних, крейдяних та глинистих ґрунтах, зустрічається в садах, дамбах, насипах тощо. Викопує в ґрунті гніздові нори, вхід до яких маскує в траві. Нори розгалужуються від основного входу під прямим кутом; зустрічається до 15 бічних ходів, кожний закінчується розплідником.
Літає в кінці червня — серпні. Перевагу надає квітам білої конюшини, люцерни, також відвідує буркун, заячу конюшину, лядвенець, ожину, серпій фарбувальний, будяк пониклий, кульбаби[1][2].
Примітки ред.
- ↑ а б Sägehornbienen: Melitta leporina. https://www.wildbienen.de/ (німецька) . Архів оригіналу за 22 вересня 2020. Процитовано 12 березня 2022.
- ↑ а б Melitta leporina (Panzer,1799). BWARS (англійська) . Архів оригіналу за 11 травня 2021. Процитовано 12 березня 2022.
|
Це незавершена стаття з ентомології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |