Відкрити головне меню
Вікіпедія

Меллер Вадим Георгійович

Вади́м Георгі́йович Ме́ллер (*14 (26) квітня 1884(18840426), Санкт-Петербург — †4 травня 1962, Київ, УРСР)  — український художник-авангардист (кубофутурист, конструктивіст), сценічний художник, дизайнер театральних костюмів, ілюстратор та архітектор. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1942).

Вадим Георгійович Меллер
Mell30.jpg
Народження 14 (26) квітня 1884(1884-04-26)
Санкт-Петербург
Смерть 4 травня 1962(1962-05-04) (78 років)
  Київ
Поховання Байкове кладовище
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія, Flag of the Ukrainian State.svg УНР, СРСР СРСР
Навчання Мюнхенська академія мистецтв і Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Діяльність художник, архітектор, викладач університету
Напрямок кубофутуризм, конструктивізм, експресіонізм
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Заслужений діяч мистецтв України
Премії , Золота медаль у міжнародній виставці сучасного декоративного і промислового мистецтва (Art Deco) в Парижі.
У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем Меллер.

БіографіяРедагувати

Був другим сином високопосадовця Міністерства юстиції Російської імперії. Його батько, Георгій Меллер, був шведом за національністю, походив зі знатного роду, мати, Хелена Карузо, напівіталійка-напівгрекиня, також походила зі знатного роду.

У період 1892–1903 років навчався у різних школах Єревану та Тифлісу. З 1903 до 1908 року вивчав право у Київському університеті. Паралельно, з 1905 по 1908 рік навчався у Київському художньому училищі. У 1907 році публікував свої карикатури у газеті «Кіевская мысль».

У 1905 році відвідав Женеву, де брав уроки у приватній художній школі Франца Рубо. У 1908 році за рекомендаціями Рубо продовжив навчання у приватній школі графіки та малювання Хайнріха Кніра у Мюнхені. Там Меллер знайомиться з студентом Паулем Клеє, який знайомить Меллера групою художників «Блакитний вершник» (Der Blaue Reiter).

Після закінчення Київського університету, з 1908 по 1912 рр. він отримує художню освіту Академії витончених мистецтв у Мюнхені.

Меллер був у тісному контакті з групою «Блакитний вершник». У цей час він знайомиться з Василем Кандінським, вони стають друзями. Свої роботи він починає виставляти після переїзду до Парижу, де приєднується до Спільноти незалежних художників. Його вхід до Паризького художнього середовища був стрімким. Вже у 1913 р. його роботи, разом з роботами Казимира Малевича, Соні Делоне, Олександра Архипенка, Олександри Екстер експонуються на «Салоні незалежних», у 1914 р. на «Весняному салоні». На «Осінньому салоні» його роботи — поряд з роботами Пабло Пікассо, Жоржа Брака та Андре Дерена. Він також став учнем у майстерні відомого скульптора Антуанa Бурделя.

Після повернення до Києва у 1917 р., Вадим Меллер працює у галузі мольбертного та монументального живопису, графічного мистецтва та костюмного дизайну. Його перехід до сценографічного мистецтва як до основної художньої діяльності відбувся у перші постреволюційні роки.

У період 1918—1921 рр. він працює для балетної студії Броніслави Ніжинської. Для її вихованців Меллер створює метеоритної сили костюми до «Ассірийских танців». Вирішені в помірно гарячій колористичній гамі, вони вражають досконалістю пластики, лінії, силуету.

Стихія революції захопила його як художника, захопленого новою естетикою. Вадим Меллер оформлював масові революційні свята, спектаклі, створював архітектурні проекти; з 1920 р. він — професор Академії мистецтв України.

У 1921—23 рр. працює художником у театрі ім. Т. Шевченка у Києві.

У 1922 р. Лесь Курбас запрошує Меллера до співпраці у нещодавно створений театр «Березіль». Курбас та Меллер у повній мірі використовували ресурс знаку, символу, умовного образу. Тут-то й згодився художнику європейський досвід кубофутуризму та експресіонізму. Синтез ідей торжествував на сцені: симфонія руху, феєрія кольору, пафос без кордонів. Він був активним прибічником «культурного синтезу», програми, яка повинна була об'єднати архітектуру, театр, кіно, простір, просвітництво. Він, як і Лесь Курбас, пережив загальне захоплення технікою та агітвидовищами — «дитяче захворювання» всіх «лівих» художників 20-х років.

У 1925 р. Меллер разом з Сонею Делоне-Терк, Олександрою Екстер та Натаном Альтманом беруть участь у Міжнародній виставці декоративного та сучасного індустріального мистецтв (Art Deco) у Парижі. Там у жовтні Вадима Меллера нагороджено золотою медаллю за його сценічне оформлення вистави «Секретар профспілки» по Л. Скотту театру «Березіль».

У тому ж році Меллер бере участь у Міжнародній театральній виставці у Нью-Йорку.

Вадим Меллер став засновником конструктивізму у театральному сценічному мистецтві України.

З 1925 р. він викладає у Київському художньому інституті (зараз Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури) разом з Володимиром Татліним та Олександром Богомазовим. У тому ж році він стає членом Асоціації революційного мистецтва України разом з Давидом Бурлюком, Олександром Богомазовим, Василем Єрміловим, Віктором Пальмовим та Олександром Хвостенко-Хвостовим.

29 серпня 1942 Президія ВР УРСР видала Указ про присвоєння почесного звання заслуженого діяча мистецтва УРСР художнику Харківського театру ім. Т.Шевченка Вадиму Меллеру. [1]

Меллер працював директором Інституту монументального живопису та скульптури при Академії Архітектури Української РСР (1946—1948, в 1948 р. його було звільнено з посади за обвинуваченням у космополітизмі), головним художником театру Музичної Комедії у Києві (1948—1953) та головним художником театру ім. Івана Франка (1953—1959).

Був одружений з Ніною Генке, художницею, яка працювала разом з чоловіком, оформлюючи орнаментальні деталі сцени у театрі «Березіль».

 
Могила Вадима Меллера

Похований на Байковому кладовищі.

ПосиланняРедагувати

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Меллер_Вадим_Георгійович&oldid=21471403