Меллер Вадим Георгійович

Вади́м Георгі́йович Ме́ллер (нар. 26 квітня 1884, Санкт-Петербург — пом. 4 травня 1962, Київ)  — український радянський живописець кубофутурист, конструктивiст, експресiонiст), графік, художник театру, ілюстратор та архітектор; член Асоціації революційного мистецтва України у 1925–1932 роках та Спілки художників України з 1938 року. Чоловік художниці Ніни Генке-Меллер.

Меллер Вадим Георгійович
Народження	26 квітня 1884(1884-04-26) Санкт-Петербург, Російська імперія
Смерть	4 травня 1962(1962-05-04) (78 років)
	Київ, СРСР
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР  Російська імперія
Навчання	Мюнхенська академія мистецтв і Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Діяльність	художник, архітектор, викладач університету
У шлюбі з	Генке Ніна
Нагороди

Біографія

Народився 14 [26] квітня 1884(18840426) року в місті Санкт-Петербурзі (тепер Росія). Був другим сином високопосадовця Міністерства юстиції Російської імперії. Його батько, Георгій Меллер, був шведом за національністю, походив зі знатного роду, мати, Хелена Карузо, напівіталійка-напівгрекиня, також походила зі знатного роду.

У період 1892–1903 років навчався у різних школах Єревану та Тифлісу. З 1903 до 1908 року вивчав право у Київському університеті. Паралельно, з 1905 по 1908 рік навчався у Київському художньому училищі. У 1907 році публікував свої карикатури у газеті «Кіевская мысль».

У 1905 році відвідав Женеву, де брав уроки у приватній художній школі Франца Рубо. У 1908 році за рекомендаціями Рубо продовжив навчання у приватній школі графіки та малювання Хайнріха Кніра у Мюнхені. Після закінчення Київського університету , з 1909 по 1912 рік отримував художню освіту в Академії витончених мистецтв у Мюнхені, де навчався у творчiй мастернi Ангело Янка , . Зблизився з творчою групою художникiв-експресiонiстiв "Синій вершник".

1912-1914- працював у "Вiльних майстернях" Парижа, навчався у майстернi А. Бурделя. Брав участь у виставках "Салону незалежних" (1913р.) та "Весняному салону" (1914р.) Запрошений бути експонентом "Осiннього Салону" (1914р.). Cтав членом "Мiжнародного Товариства мистецтва та Лiтератури".

1914-1917 - повернувся до Києва.

1917-1918- перебував у Москвi ,брав участь в организацiї Професiйної Спiлки художникiв-живописцiв.

1918-1919- повернувся до Києва, брав участь в оформленнi Києва до радянських свят у спiвавторствi з Н.Генке та о. Екстер. Став одним з органiзаторiв Робмису (Спiлки Робiтникiв Мистецтва). Працював у Росiйському Пересувному Театрi пiд орудою О. Смирнова.

У період 1918—1921 рр. він працює для балетної студії Броніслави Ніжинської. Для її вихованців Меллер створює метеоритної сили костюми до «Ассірийских танців». Вирішені в помірно гарячій колористичній гамі, вони вражають досконалістю пластики, лінії, силуету.

Стихія революції захопила його як художника, захопленого новою естетикою. Вадим Меллер оформлював масові революційні свята, спектаклі, створював архітектурні проекти; з 1920 р. він — професор Академії мистецтв України.

1920- працював у Першому Державному Театрi УРСР им. Т. Шевченко - оформлював виставу Ю. Словацького "Мазепа", постановка К. Бережного.

1920-1921- працював заступником завiдуючого Художньо-Промислової школи, також зав. вiддiлом живопису Держцентростудiї.

1921-1923 - працював в театрi Масового Дiйства iм. Г. Михайличенко - вистава "Небо Горить" (лiтературна композицiя), постановка М. Терещенко та В. Меллера. Оформлював виставу "Карнавал" за Р. Ролланом, режисер М. Терещенко (1923р.).

У 1922 р. Лесь Курбас запрошує Меллера до співпраці у нещодавно створений театр «Березіль». Курбас та Меллер у повній мірі використовували ресурс знаку, символу, умовного образу. Тут-то й згодився художнику європейський досвід кубофутуризму та експресіонізму. Синтез ідей торжествував на сцені: симфонія руху, феєрія кольору, пафос без кордонів. Він був активним прибічником «культурного синтезу», програми, яка повинна була об'єднати архітектуру, театр, кіно, простір, просвітництво. Він, як і Лесь Курбас, пережив загальне захоплення технікою та агітвидовищами — «дитяче захворювання» всіх «лівих» художників 20-х років.

1925- макет Вадима Меллера до вистави Л. Скотта "Секретар профспiлки" театру «Березіль» був нагороджений золотою медаллю на Мiжнароднiй виставцi декоративного мистецтва у Парижi. Пiсля цього В. Меллер був запрошений брати участь у Міжнародній театральній виставці у Нью-Йорку.

Вадим Меллер став засновником конструктивізму у театральному сценічному мистецтві України.

З 1925 року викладав у Київському художньому інституті.

1928-1929 - брав участь у Всесвiтнiй виставцi преси у Кельнi (автор експозицii роздiлу УРСР).

1931- працював художнiм редактором Державного видавництва України (ДВУ).

У 1946—1948 роках працював директором Інституту монументального живопису та скульптури при Академії архітектури Української РСР (звільнений з посади за обвинуваченням у космополітизмі); у 1948—1953 роках — головним художником Театру музичної комедії та у 1953—1959 роках — головним художником Театру імені Івана Франка у Києві. Член КПРС з 1952 року.

Могила Вадима Меллера

Помер у Києві 4 травня 1962 року. Похований уКиєві на Байковому кладовищі.

Творчість

Працював в галузі абстрактної сценографії, станкового і монументального живопису, авангардної станкової графіки. Серед робіт:

• «Автопортрет» (1913);
• «Футуристична композиція» (1920);
• «Колгоспна родина (Святе сімейство)» (1934);
• «Автопортрет за мольбертом (Дон Кіхот)» (1945);

ескізи

• «Маски» (1918);
• «Блакитна танцівниця» (1919);
• «Червоний танцівник» (1919);
• «Ассирійські танці» (1919).

Оформив

вистави

• У Росiйському Пересувному Теартi у Києвi.
  • "Весiлля Фiгаро" П.-О. Бомарше. Постановка О.Смирнова (1919)
  • "Метр Патлен" (французький народний фарс).Постановка Ф. Лопатинського.(1919)
• у театрі «Березіль» (пізніше Харківський академічний український драматичний театр імені Тараса Шевченка):
  • "Газ" Г.Кайзера,режисер-постановник Лесь Курбас (1923)
  • «Джиммі Хіґґінс» за Ептоном Сінклером (1923, режисер-постановник Лесь Курбас);
  • "Золоте Черево" Ф. Кроммелiнк,режисер-постановник Лесь Курбас. (1926)
  • "Седi" С. Моема та Д. Колтона, режисер-постановник В. Iнкiжинов.(1926)
  • "Мiкадо" за А. Саллiвеном, режисер-постановник В. Iнкiжинов (1927)
  • «Народний Малахій» (1929) та «Мина Мазайло» (1931) Миколи Куліша;
  • «Диктатура» (1930) Івана Микитенка;
  • «Тетнулд» Шалви Дадіані (1932);
  • «Хазяїн» Івана Карпенка-Карого (1932);
  • «Загибель ескадри» (1933), «Богдан Хмельницький» (1939), «Фронт» Олександра Корнійчука (1942).
• у Київському українському драматичному театрі імені Івана Франка:
  • «Вишневий сад» Антона Чехова (1946);
  • «Єгор Буличов» Максима Горького (1953);
  • «Крила» Олександра Корнійчука (1954);
  • «Король Лір» Вільяма Шекспіра (1959);
  • «Фауст і смерть» Олександра Левади (1961);

фільми

• «Вендета» (1925);
• «Макдональд» (1925);
• «Арсенальці» (1926).

Автор костюмів торгівця, пастуха, графині Розіни, графа Альмавіви, ченця, офіцера, капіталіста.

Окремі роботи художника зберігаються у Національному художньому музеї України, музеях Росії, Канади, США.

Відзнаки

• Перша премія на Міжнародній виставці сучасного декоративного і промислового мистецтва (Art Deco) в Парижі у 1925 році;
• Заслужений діяч мистецтв УРСР (з 29 серпня 1942 року);
• Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани».

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
• Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1973. — С. 148—149.

• Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 407. — ISBN 5-88500-042-5.;
• Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 396. — ISBN 5-88500-071-9.;
• Експресивний Конструктивізм Вадима Меллера , Ольга Петрова, сорінки 5-37, Каталог виставки Пригоди Авангарду, НХМУ, Киів, 2004;
• Професори НАОМА (1917—2007) //Дослідницькі та науково-методичні праці: Зб. наук. пр. Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури. — К. — 2007. Спецвипуск;
• Андрейканіч А. І. «Антологія українського плаката першої третини ХХ століття». — Косів: Видавничий дім «Довбуш», 2012. — 120 с.; іл. сторінка 71. ISBN 966-5467-23-4;
• Коваленко Г. Ф. Енциклопедія сучасної України : у 30 т / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003­–2019. — ISBN 944-02-3354-X.
• Вадим Меллер.Театрально-декоративне мистецтво. Живопис. Графiка. Каталог виставки творiв.Основнi дати життя i творчостi. Автор та дослiдник Зоя Кучеренко. Спiлка Художникiв УРСР. Київ, 1984 .
• Вадим Меллер - Мiсiонер Сценографiчного Авангарду.Тетяна Руденко.Стр. 47-67. Каталог виставки Iнсценiзацiя Українського Авангарду 1910-1920.Український Музей,куратори Мурослава Мудрак , Тетяна Руденко. Нью-Йорк, 2015.