Відкрити головне меню
Вікіпедія

Меллер Вадим Георгійович

Вади́м Георгі́йович Ме́ллер (*14 (26) квітня 1884(18840426), Санкт-Петербург — †4 травня 1962, Київ, УРСР)  — український художник-авангардист (кубофутурист, конструктивіст), сценічний художник, дизайнер театральних костюмів, ілюстратор та архітектор. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1942).

Вадим Георгійович Меллер
Mell30.jpg
Народження 14 (26) квітня 1884(1884-04-26)
Санкт-Петербург
Смерть 4 травня 1962(1962-05-04) (78 років)
  Київ
Поховання Байкове кладовище
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія, Flag of the Ukrainian State.svg УНР, СРСР СРСР
Навчання Мюнхенська академія мистецтв і Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Діяльність художник, архітектор, викладач університету
Напрямок кубофутуризм, конструктивізм, експресіонізм
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Заслужений діяч мистецтв України
Премії , Золота медаль у міжнародній виставці сучасного декоративного і промислового мистецтва (Art Deco) в Парижі.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Меллер.

БіографіяРедагувати

Був другим сином високопосадовця Міністерства юстиції Російської імперії. Його батько, Георгій Меллер, був шведом за національністю, походив зі знатного роду, мати, Хелена Карузо, напівіталійка-напівгрекиня, також походила зі знатного роду.

У період 1892–1903 років навчався у різних школах Єревану та Тифлісу. З 1903 до 1908 року вивчав право у Київському університеті. Паралельно, з 1905 по 1908 рік навчався у Київському художньому училищі. У 1907 році публікував свої карикатури у газеті «Кіевская мысль».

У 1905 році відвідав Женеву, де брав уроки у приватній художній школі Франца Рубо. У 1908 році за рекомендаціями Рубо продовжив навчання у приватній школі графіки та малювання Хайнріха Кніра у Мюнхені. Там Меллер знайомиться з студентом Паулем Клеє, який знайомить Меллера групою художників «Блакитний вершник» (Der Blaue Reiter).

Після закінчення Київського університету, з 1908 по 1912 рр. він отримує художню освіту Академії витончених мистецтв у Мюнхені.

Меллер був у тісному контакті з групою «Блакитний вершник». У цей час він знайомиться з Василем Кандінським, вони стають друзями. Свої роботи він починає виставляти після переїзду до Парижу, де приєднується до Спільноти незалежних художників. Його вхід до Паризького художнього середовища був стрімким. Вже у 1913 р. його роботи, разом з роботами Казимира Малевича, Соні Делоне, Олександра Архипенка, Олександри Екстер експонуються на «Салоні незалежних», у 1914 р. на «Весняному салоні». На «Осінньому салоні» його роботи — поряд з роботами Пабло Пікассо, Жоржа Брака та Андре Дерена. Він також став учнем у майстерні відомого скульптора Антуанa Бурделя.

Після повернення до Києва у 1917 р., Вадим Меллер працює у галузі мольбертного та монументального живопису, графічного мистецтва та костюмного дизайну. Його перехід до сценографічного мистецтва як до основної художньої діяльності відбувся у перші постреволюційні роки.

У період 1918—1921 рр. він працює для балетної студії Броніслави Ніжинської. Для її вихованців Меллер створює метеоритної сили костюми до «Ассірийских танців». Вирішені в помірно гарячій колористичній гамі, вони вражають досконалістю пластики, лінії, силуету.

Стихія революції захопила його як художника, захопленого новою естетикою. Вадим Меллер оформлював масові революційні свята, спектаклі, створював архітектурні проекти; з 1920 р. він — професор Академії мистецтв України.

У 1921—23 рр. працює художником у театрі ім. Т. Шевченка у Києві.

У 1922 р. Лесь Курбас запрошує Меллера до співпраці у нещодавно створений театр «Березіль». Курбас та Меллер у повній мірі використовували ресурс знаку, символу, умовного образу. Тут-то й згодився художнику європейський досвід кубофутуризму та експресіонізму. Синтез ідей торжествував на сцені: симфонія руху, феєрія кольору, пафос без кордонів. Він був активним прибічником «культурного синтезу», програми, яка повинна була об'єднати архітектуру, театр, кіно, простір, просвітництво. Він, як і Лесь Курбас, пережив загальне захоплення технікою та агітвидовищами — «дитяче захворювання» всіх «лівих» художників 20-х років.

У 1925 р. Меллер разом з Сонею Делоне-Терк, Олександрою Екстер та Натаном Альтманом беруть участь у Міжнародній виставці декоративного та сучасного індустріального мистецтв (Art Deco) у Парижі. Там у жовтні Вадима Меллера нагороджено золотою медаллю за його сценічне оформлення вистави «Секретар профспілки» по Л. Скотту театру «Березіль».

У тому ж році Меллер бере участь у Міжнародній театральній виставці у Нью-Йорку.

Вадим Меллер став засновником конструктивізму у театральному сценічному мистецтві України.

З 1925 р. він викладає у Київському художньому інституті (зараз Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури) разом з Володимиром Татліним та Олександром Богомазовим. У тому ж році він стає членом Асоціації революційного мистецтва України разом з Давидом Бурлюком, Олександром Богомазовим, Василем Єрміловим, Віктором Пальмовим та Олександром Хвостенко-Хвостовим.

29 серпня 1942 Президія ВР УРСР видала Указ про присвоєння почесного звання заслуженого діяча мистецтва УРСР художнику Харківського театру ім. Т.Шевченка Вадиму Меллеру. [1]

Меллер працював директором Інституту монументального живопису та скульптури при Академії Архітектури Української РСР (1946—1948, в 1948 р. його було звільнено з посади за обвинуваченням у космополітизмі), головним художником театру Музичної Комедії у Києві (1948—1953) та головним художником театру ім. Івана Франка (1953—1959).

Був одружений з Ніною Генке, художницею, яка працювала разом з чоловіком, оформлюючи орнаментальні деталі сцени у театрі «Березіль».

 
Могила Вадима Меллера

Похований на Байковому кладовищі.

ПосиланняРедагувати

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Меллер_Вадим_Георгійович&oldid=26407724