Вікіпедія

Матусовський Михайло Львович

Матусовський Михайло Львович
рос. Матусовский Михаил Львович
Народився23 липня 1915(1915-07-23)
Луганськ, Катеринославська губернія, Російська імперія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер16 липня 1990(1990-07-16) (74 роки)
Москва, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняКунцевський цвинтар Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство Російська імперія, СРСР СРСР
Діяльністьпоет, автор пісень, поет-пісняр, журналіст, сценарист, перекладач, письменник, філолог Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materЛітературний інститут імені Горького Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовросійська[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівРосійська
ЖанрПоет, перекладач
ЧленствоСП СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяКПРС Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоМатусовский Лев Мойсейовичd Редагувати інформацію у Вікіданих
РодичіZhenya Gershmand[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Учасникнімецько-радянська війна Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Жовтневої Революції орден Вітчизняної війни I ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки медаль «За оборону Москви» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Державна премія СРСР
CMNS: Матусовський Михайло Львович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Матусóвський Михáйло Львóвич (23 липня 1915, Луганськ — 16 липня 1990, Москва) — український радянський російськомовний поет, перекладач творів Т. Шевченка та інших українських поетів. Лавреат Державної премії СРСР (1977). Кандидат філологічних наук (1941).

Життєпис

ред.

Закінчив літературний інститут ім. М. Горького (1939) та аспірантуру Московського державного університету ім. М. Ломоносова (1941). Друкувався з 1934 року. Учасник Другої світової війни. Похований у Москві на Кунцевському кладовищі.

Народився 10 (23) липня 1915 року в Луганську в єврейській родині; його батько, Лев Мойсейович Матусовський[ru] (1883—1960), був фотографом, а мати, Естер Михайлівна Матусовська (уроджена Брукман, 1888—1952)[4][5] — була домогосподаркою. Закінчив Тринадцяту середню трудову школу в Луганську. Пізніше Матусовський присвятив вірш «Шкільний вальс», який став популярною піснею, своїй першій вчительці Марії Семенівні Тодоровій[6]. Перший вірш «Велопрогулянка» був опублікований в обласній газеті «Луганська правда», коли поетові не було ще й 12 років.

Після закінчення будівельного технікуму в Луганську працював на заводі. Тоді ж він почав публікувати свої вірші в місцевих газетах і журналах.

У 1933—1934 роках навчався в Донецькому інституті народної освіти в Луганську, але незабаром покинув його і поїхав до Москви.

У 1939 році закінчив Московський інститут філософії, літератури та історії імені М. Г. Чернишевського (МІФЛІ). Слухав лекції Н. К. Гудзя і Г. Н. Поспєлова, А. А. Анікста і А. А. Ісбаха, В. Ф. Асмуса і Ю. М. Соколова. У тому ж році став членом Спілки письменників СРСР.

Після закінчення МІФЛІ Матусовський продовжив навчання в аспірантурі на кафедрі давньоруської літератури, де під науковим керівництвом Н. К. Гудзя підготував кандидатську дисертацію на тему «Нариси про поетичний стиль давньоруських військових оповідань періоду татарської навали на Русь». Однак на захист дисертації, призначеної на 27 червня 1941 року, заявник не з'явився: почалася Велика Вітчизняна війна, і він, отримавши посвідчення військового кореспондента, вже був на фронті. Професор Ґудзі наполягав на тому, щоб захист відбувався за відсутності заявника. Через кілька днів Матусовський, який перебував на фронті, отримав телеграму про присудження йому наукового ступеня кандидата філологічних наук[7][8].

У роки Другої світової війни служив військовим кореспондентом в газетах Західного, Північно-Західного, Другого Білоруського фронтів. Поетичні фейлетони і частівки Матусовського систематично з'являлися в фронтових газетах. Його перша пісня «Я повернувся на батьківщину», створена спільно з композитором М. Г. Фрадкіним, прозвучала відразу після закінчення війни[8]. Член ВКП(б) з 1945.

Під час війни вийшли збірки віршів: «Фронт» (1942), «Коли шелестить озеро Ільмень» (1944).

У повоєнні роки вийшли збірки і книги віршів і пісень: «Слухаючи Москву» (1948), «Вулиця світу» (1951), «Все, що мені дороге» (1957), «Вірші залишаються в строю» (1958), «Московські ночі» (1960), «Як справи, Земле» (1963), «Не забувай» (1964), «Тінь людини. Книга віршів про Хіросіму, про її боротьбу і її страждання, про її народ і її камені» (1968), «Це було недавно, це було давно» (1970), «Суть: вірші і вірші» (1979), «Вибрані твори в двох томах» (1982) і багато інших. У 1977—1978 роках написав автобіографічний роман «Сімейний альбом»[9], який був опублікований у 1983 році.

 
Поховання родини Матусовських на Кунцевському кладовищі

Помер 6 липня 1990 року на 75-му році життя. Похований на Кунцевському кладовищі (10 уч.) поруч із могилою доньки Олени[10].

Творчість

ред.

Матусовський — автор багатьох популярних пісень. Серед них: «Подмосковные вечера» (композитор В. Соловйов-Сєдой), «С чего начинается Родина?», «На безымянной высоте», «Березовый сок», «Это было недавно, это было давно» (усі — композитор В. Баснер). Малій батьківщині поета присвячені романси «Белой акации гроздья душистые» (композитор В. Баснер), «Песня о заводском гудке», «Школьный вальс», присвячений своїй шкільній учительці Марії Тодоровій.[11]

Автор текстів пісень до багатьох кінофільмів. Серед них «Випробування вірності» І. Пир'єва, «Вірні друзі» М. Калатозова, «Дівчата» Ю. Чулюкіна, «Прощавайте, голуби» Я. Сегеля, «Дни Турбиных»[en] В. Басова, «Батальйони просять вогню» В. Чеботарьова і О. Боголюбова. Автор сценаріїв хронікально-документальних фільмів: «Рабіндранат Тагор», «Мелодії Дунаєвського».

Нагороди

ред.

Лавреат Державної премії СРСР (1977). Почесний громадянин Луганська (1987). Нагороджений орденами Вітчизняної війни І ст., «Червоної Зірки», медалями.

Ушанування пам'яті

ред.
 
Пам'ятник Михайлу Матусовському в Луганську

Міжрегіональний союз письменників України заснував літературну премію М. Матусовського. У 2007 р. в рідному Луганську йому встановлено пам'ятник. Відкритій спеціалістами Кримської обсерваторії новій малій планеті 28 грудня 1991 р. було присвоєно ім'я «2295 Матусовський».

Переклади українською мовою

ред.

На сьогодні відомі два варіанти художнього перекладу тексту романсу Олени Турбіної з кінофільму «Дни Турбиных» — авторства Олександра Пономарева[12] і Дмитра Куренівця[13]. Фрагмент пісні «Сиреневый туман»[ru] виконує Богдан Ступка в ролі Остапа Вишні з фільму «Із житія Остапа Вишні». Її переклад українською мовою зробив Володимир Книр[14]. Існують художні переклади українською мовою й інших творів поета[15][16].

Примітки

ред.
  1. ↑ Матусовский Михаил Львович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1974. — Т. 15 : Ломбард — Мезитол. — С. 513–514.
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ (unspecified title) — С. Zhenya Gershman.
  4. ↑ Запис з метричної книги єврейскої гроиади м. Луганська про народження Михайла Львовича Матусовського. Держархів Луг.обл., Ф-126, оп. 1, д. 180, л. 35об. Архів оригіналу за 27 квітня 2021. Процитовано 3 січня 2021.
  5. ↑ О Михаиле Матусовском. Архів оригіналу за 19 червня 2018.: Похована на Старому єврейському цвинтарі в Камброді, у 1986 році через руйнування кладовища була перепохована на Луганському кладовищі «Гостра Могила».
  6. ↑ Кертес, Маргарита. Девять песен Михаила Матусовского. Архів оригіналу за 27 лютого 2005.
  7. ↑ Макеева, Марина. . «Нас не надо жалеть…» Поэты уходили на войну с Ростокинского проезда : [арх. 25 вересня 2015] // Восточный округ. — 2015. — № 31 (120) за 28 августа. — С. 11.
  8. ↑ а б 15 сентября 2007 года в Луганске открыт памятник Михаилу Матусовскому. Архів оригіналу за 21 березня 2013. Процитовано 28 вересня 2012.
  9. ↑ А. В. Пашков. Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2012. — Т. 19. Маниковский — Меотида. — С. {{{сторінки}}}. — ISBN 978-5-85270-353-8. (рос.)
  10. ↑ Раззаков Ф. И. Как уходили кумиры: [последние дни и часы народных любимцев]. — М.: Эксмо, 2005 (ГУП ИПК Ульян. Дом печати). — 671 с., [8] л. ил. — ISBN 5-699-10035-0
  11. ↑ https://fakty.ua/59111-avtor-quot-podmoskovnyh-vecherov-quot-mihail-matusovskij-v-molodye-gody-v-luganske-zarabatyval-na-reklame-mineralki [Архівовано 27 жовтня 2019 у Wayback Machine.] Автор «подмосковных вечеров» Михаил Матусовский в молодые годы в Луганске зарабатывал на… Рекламе минералки(рос.)
  12. ↑ Спів солов'я не змовкав поміж кронами… (переклад О. Д. Пономарева). Архів оригіналу за 3 червня 2016. Процитовано 8 березня 2016.
  13. ↑ Дмитро Куренівець. Ґрона духмяні акації білої (переклад з М.Матусовського). Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 8 березня 2016.
  14. ↑ Серпанковий туман. Архів оригіналу за 3 травня 2018. Процитовано 2 травня 2018.
  15. ↑ М.Матусовський. На безіменній висоті. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 8 березня 2016.
  16. ↑ М.Матусовський. Хвилини тиші. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 8 березня 2016.

Література

ред.
  • Біляїв Володимир. На неокраянім крилі… — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 348 с.
  • Краткая литературная Энциклопедия. — М., 1967. — 687 с.
  • Сценаристи советского художественного кино. — М., 1972. — С. 225—226.
  • Українська літературна енциклопедія. Т. З. — К., 1995. — С. 317—318.
  • Всемирный биографический Энциклопедический словарь. — М., 1998. — С. 476.

Джерела

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Матусовський_Михайло_Львович&oldid=45012784