Марія Генрієтта Австрійська

королева Бельгії

Марія Генрієтта Анна Австрійська (нім. Marie Henriette Anne von Österreich, також Марія Генрієтта Габсбург-Лотаринзька, нім. Marie Henriette von Habsburg-Lothringen; 23 серпня 1836 — 19 вересня 1902) — ерцгерцогиня Австрійська з династії Габсбургів, принцеса Угорщини та Богемії, донька палатина Угорщини Йозефа Антона Австрійського та вюртемберзької принцеси Марії Доротеї, дружина короля Бельгії Леопольда II.

Марія Генрієтта Австрійська
нім. Marie Henriette von Österreich
Марія Генрієтта Австрійська
Марія Генрієтта на портреті пензля Ф.К.Вінтерхальтера, 1865
2-а королева-консорт Бельгії
Початок правління: 10 грудня 1865
Кінець правління: 19 вересня 1902

Попередник: Луїза Орлеанська
Наступник: Єлизавета Баварська

Дата народження: 23 серпня 1836(1836-08-23)
Місце народження: Пешт і Буда[1]
Дата смерті: 19 вересня 1902(1902-09-19) (66 років)
Місце смерті: Спа, Бельгія
Чоловік: Леопольд II
Діти: Луїза, Леопольд, Стефанія, Клементина
Династія: Габсбурги, Саксен-Кобург-Готська
Батько: Йозеф Антон Австрійський
Мати: Марія Доротея Вюртемберзька
Нагороди:
Орден Зіркового хреста
Дама ордена Луїзи
Орден Святого Михаїла (Баварія)
Кавалер Великого хреста ордена Лепольда I Орден Королеви Марії Луїзи Орден Святого Карлоса
Хрест «За заслуги» для жінок та дівчат
Орден Сидонії Орден Афтаб
Королівський орден Вікторії та Альберта

БіографіяРедагувати

Молоді рокиРедагувати

Марія Генрієтта народилася 23 серпня 1836 року у Пешті. Вона була п'ятою, наймолодшою, дитиною та третьою донькою в родині палатина Угорщини Йозефа Антона Австрійського та його третьої дружини Марії Доротеї Вюртемберзької. Дівчинка мала старшу сестру Єлизавету та братів Йозефа Карла й Александра, який пішов з життя наступного року. Ще одна сестра, Франциска, померла до її народження.

Шлюб батьків, не зважаючи на різне віросповідання, був щасливим. Мешкала родина у замку Буди, літньою резиденцією був палац Альчуті.

Батько помер, коли Марії Генрієтті було 10. Австрійський двір наполіг, щоб мати від'їхала з Угорщини, залишивши дітей.

 
Марія Генрієтта, 1867

Юну ерцгерцогиню обрав як наречену для свого сина король Бельгії Леопольд I. Їхній союз мав закріпити становище нової династії та країни загалом, убезпечивши її від французької агресії. Оскільки, бельгійський король сповідував лютеранство, він прагнув налагодити якомога тісніші зв'язки із католицькими династіями. Франція і особисто Наполеон III виступали проти цього шлюбу, побоюючись посилення впливу Австрії.

Марію Генрієтту описували як живу, енергійну та доброзичливу дівчину, яка вміла схиляти до себе серця людей. Вона цікавилася музикою, живописом, садівництвом і була невтомною наїзницею. За свою красу ерцгерцогиня отримала прізвисько «Роза Брабанта». Гостра на язик, Пауліна Меттерніх, писала що це буде шлюб між «конюхом та черницею. І в ролі черниці — герцог Брабантський». Ерцгерцогиня не хотіла брати шлюб із кронпринцем і погодилася лише під тиском сім'ї. Це наклало відбиток на все їхнє подружнє життя, яке відзначалося холодністю та відсутністю емоціонального зв'язку.

Шлюб за домовленістю між ерцгерцогинею Марією Генрієттою та герцогом Брабантським Леопольдом був укладений 10 серпня 1853 року у Шенбрунні. 20 серпня Марія Генрієтта прибула до Бельгії. Вінчання відбулось у Катедральному соборі Брюсселю у переддень сімнадцятиріччя нареченої. Церемонію провів архієпископ Малинський Енгельберт Стеркс.

Вже за кілька тижнів після весілля Марія Генрієтта писала в листі:

…Я нещасна жінка. Бог є моєю єдиною опорою. Моя бідна мати починає розуміти, що вона зробила, коли влаштувала мій шлюб. Вона шукала для мене щастя, а тепер бачить протилежне. Якщо Бог почує мою молитву, я не буду жити далі…[2]

Після весілля стан здоров'я кронпринца погіршився, і у весільну подорож молодята вирушили лише у листопаді 1854. Вони подорожували Єгиптом під іменами віконта та віконтесси д'Арденн. Прагматична необхідність мати спадкоємця трону у перші роки шлюбного життя поєднала їх. У пари народилося четверо дітей:

Дітей Марія Генрієтта виховувала суворо, намагаючись привчати до труднощів життя.

Королева БельгіїРедагувати

 
Марія Генрієтта близько 1875 року

У 1865 році помер Леопольд I. Королем та королевою Бельгії стали Леопольд II та Марія Генрієтта. Резиденцією подружжя став Лакенський палац, який Леопольд II розширив та переобладнав.

Коронувати дружину Леопольд відмовився. Політичного впливу Марія Генрієтта не мала і виконувала тільки представницькі обов'язки. Пара мала дуже різні характери, і Марія Генрієтта відокремилася від турбот та інтересів свого чоловіка, більшу частину часу проживаючи окремо. Тим не менш, вона щиро співчувала його сестрі Шарлотті, яка вернулася із Мексики, і забезпечила її звільнення з Мірамару та повернення на батьківщину.[2] У 1869 році після смерті від пневмонії їхнього єдиного сина подружнє життя практично зійшло нанівець. У 1872 році народилась їхня остання дитина, однак нею виявився не очікуваний спадкоємець, а ще одна дівчинка. Для короля це стало ще одним розчаруванням. У серпні 1878 року з великою помпою святкувалось срібне весілля подружжя, однак це не змінило відчуження між ними.

До великого незадоволення чоловіка Марія Генрієтта продовжувала розводити своїх угорських коней. Окрім них, вона полюбляла собак та птахів, особливо папуг-ара. Їхні приміщення вона прикрашала квітковими гірляндами. Тим не менш вона була відомою і як дуже релігійна жінка. Багато часу королева приділяла благодійним проектам. Під час франко-прусської війни 1870-71 років допомагала пораненим, яких доправляли залізницею до Бельгії. Покровительствувала музикантам, художникам, цікавилась театральним життям. Була шанувальницею Ріхарда Вагнера, сама вміла грати на арфі на фортепіано. Маючи певний хист до живопису, малювала акварелі.

У 1893 році папа Римський Лев XIII винагородив її милосердя та велике благочестя Золотою трояндою чесноти.

Життя в СпаРедагувати

У 1895 році Марія Генрієтта залишила двір і оселилася в курортному містечку Спа. Вперше вона побувала там невдовзі після весілля та пообіцяла мерові повернутися на більш тривалий термін. У 1894 році вона довго обирала собі помешкання, передивившися багато варіантів, та зупинилася на готелі дю Меді. Цілий рік йшло його переобладнання згідно смаку королеви, і, нарешті, 15 липня 1895 вона офіційно перебралася до нової резиденції. Порівняно із Лакенським палацем, будівля була набагато скромнішою, однак Марія Генрієтта, прикрасивши його за своїм бажанням, провела в ній решту життя. Вона почувала себе там мирно і спокійно, воскресивши щасливу обстановку свого дитинства. У своїх спогадах вона писала, що

У певні моменти життя, ізоляція є найбільшим щастям.[3]

Згідно заповіту, вілла згодом перейшла до її секретаря та близького друга Августа Ґоффіне. Король регулярно навідував дружину, ймовірно, через почуття обов'язку, однак ніколи не залишався надовго.[3]

 
Котедж Марії Генрієтти в Спа

Марія Генрієтта брала активну участь у суспільному житті міста, очолювала як культурні, так і спортивні заходи. Підтримувала тісну дружбу з місцевим дворянством, як правило, запрошуючи їх на чаювання. Інколи королева пропонувала їм приєднатися до неї в грі в крокет, що було одним з найулюбленіших її занять. В останні роки життя вона продовжувала грати в крокет навіть в інвалідному візку.[3]

За останні три роки свого життя Марія Генрієтта лише раз навідалася до Брюсселю, де була присутньою на весіллі кронпринца Альберта з Єлизаветою Баварською.[3]

Королева померла на самоті у своєму котеджі в Спа 19 вересня 1902 року від серцевої недостатності, яку спричинив тяжкий напад астми. Похована в королівській усипальниці у крипті Нотр-Дам-де-Лакен.

НагородиРедагувати

ТитулуванняРедагувати

ГенеалогіяРедагувати

Франц I
 
 
Марія Терезія
 
 
Карл III
 
 
Марія Амалія Саксонська
 
 
Фрідріх II Ойген
 
 
Фредеріка Бранденбург-Шведтська
 
 
Карл Крістіан Нассау-Вайльбург
 
 
Кароліна Оранж-Нассауська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Леопольд II
 
 
 
 
 
 
Марія Луїза Іспанська
 
 
 
 
 
 
Людвіг Вюртемберзький
 
 
 
 
 
 
Генрієтта Нассау-Вайльбурзька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Йозеф Австрійський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія Доротея Вюртемберзька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія Генрієтта
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ПриміткиРедагувати

  1. Dr. Constant v. Wurzbach Habsburg, Maria Henriette // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt habenWien: 1856. — Vol. 7. — S. 48.
  2. а б Марія Генрієтта, королева Бельгійців [1] (англ.)
  3. а б в г Королева Марія Генрієтта в Спа [2] (фр.)

ЛітератураРедагувати

  • Hamannová, Brigitte. Habsburkové. Životopisná encyklopedie. Praha: BRÁNA, Knižní klub, 1996. 408 s. ISBN 80-85946-19-X.
  • Gonda Imre — Niederhauser Emil: A Habsburgok. Egy európai jelenség, Gondolat, Budapest, 1978, ISBN 963 280 714 6
  • A.J.P. Taylor: A Habsburg Monarchia (The Habsburg Monarchy) 1809—1918, Scolar, Budapest, 2003, ISBN 963 9193 87 9
  • Charles Terlinden: Marie-Henriette de Habsbourg-Lorraine. In: Biographie nationale de Belgique, Bd. 37 (1971-72), Sp. 575—579.
  • Hélène de Golesco et Augustine de Weisme: Marie-Henriette, reine des Belges, 1836—1902, Brüssel 1944
  • Gubin, Eliane & Dupont-Bouchat, Marie-Sylvie. Dictionnaire des femmes belges. 2006.
  • Weber, Patrick. Amours royales et princières. 2006.
  • «A Queen's Unhappy Life: Misery of the Late Marie Henriette of Belgium Revealed in Letters», published in the New York Times, October 4, 1902.
  • «Tragedies of the Belgian Royal Family» by Ivan C. Waterbury, in Hearst's International: The World Today, Vol. III, no. 1, 1902, стор. 2042—2043.

ПосиланняРедагувати