Наполеон III Бонапарт

Наполео́н ІІІ Бонапа́рт (фр. Napoléon III Bonaparte) повн. ім'я Шарль Луї Наполеон (фр. Charles Louis Napoléon Bonaparte; 20 квітня 1808 — 9 січня 1873)  — останній французький імператор з 1 грудня 1852 по 4 вересня 1870 (з 2 вересня 1870 року знаходився в полоні), Президент Французької республіки з 20 грудня 1848 по 1 грудня 1852.

Наполеон III
фр. Napoléon III
Napoleon III by Mayer & Pierson c1860.png
Grandes Armes Impériales (1804-1815)2.svg
Прапор
Імператор Французів
2 грудня 1852 — 9 січня 1873
Попередник: Наполеон II
 
Ім'я при народженні: фр. Charles Louis Napoléon Bonaparte
Народження: 20 квітня 1808(1808-04-20)[1][2][…]
Париж, Перша Французька імперія[4][5][5]
Смерть: 9 січня 1873(1873-01-09)[1][2][…] (64 роки)
Чизлхерстd, Бромлі, Великий Лондон, Англія, Сполучене Королівство[5]
Поховання:
Країна: Франція[6]
Релігія: Католицизм
Освіта: Waffenplatz Thund[7]
Рід: Бонапарти
Батько: Людовик I Бонапарт
Мати: Гортензія Богарне
Шлюб: Євгенія де Монтіхо
Діти: Наполеон IV, Eugène Bured і Alexandre Bured
Автограф: Autograph of Louis-Bonaparte the third.png
Нагороди:
Великий Хрест ордена Почесного легіону
Пам'ятна медаль за Італійську кампанію 1859
Військова Медаль (Французька Респбліка)
Вищий орден Святого Благовіщення
Кавалер Великого Хреста ордена Святих Маврикія й Лазаря
Кавалер Великого Хреста Савойського військового ордена
Кавалер Золотої медалі «За військову доблесть» (Італія)
Великий хрест ордена Вежі й Меча Потрійний орден
Орден Свободи (Португалія)
Орден Гваделупи Орден Мексиканського орла
Орден Серафимів SWE Royal Order of the Sword - Commander Grand Cross BAR.png
Орден Меджида 1 ступеня
Орден Османие 1 ступеня
Орден Вірності (Баден)
Великий хрест ордена Церінгенського лева
Орден Чорного орла
Великий Хрест ордена Червоного орла
Орден Святого Георгія (Ганновер)
Лицар Королівського Гвельфського ордена
Кавалер Великого хреста ордена Пія IX
Орден Святого Йосипа
Кавалер ордена Золотого руна
Орден Людвіга (Гессен)
Орден Рутової корони
Кавалер Великого хреста ордена Південного Хреста
Орден Святого Губерта
Кавалер Великого хреста ордена Лепольда I
Великий хрест ордена дому Саксен-Ернестіне
Великий хрест ордена святого Карла Орден Святого Фердинанда за заслуги
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Орден підв'язки
Орден Слона
Лицар Великого хреста військового ордена Віллема
Орден Корони (Вюртемберг)
Лева і Сонця 1 ступеня
Орден Золотого лева Ord.Lion.Nassau.jpg
Великий хрест ордена Білого Сокола
Кавалер Великого хреста ордена Спасителя
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Олександра Невського
Орден Білого Орла (Російська Імперія)
Орден Святої Анни 1 ступеня

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Племінник Наполеона I, після низки заколотів з метою захопити владу прийшов до неї мирним шляхом, як президент республіки (1848). Здійснивши переворот у 1851 році й усунувши законодавчу владу, шляхом «прямої демократії» (плебісцит) встановив авторитарний поліцейський режим. За рік проголосив себе імператором Другої імперії. Становлення Другої імперії зробило його владу абсолютною.

Кримська війнаРедагувати

Французька імперія разом із Великою Британією виступили проти захоплення Російською імперією Молдови і Валахії, і після цього Франція оголосила війну Росії. Була також друга причина: російський імператор Микола I не визнав влади Наполеона ІІІ, публічно принизивши його. Однак, коли Сардинське королівство приєдналось до англо-французько-османської коаліції, в Російській Імперії почалась паніка. У 1854 році Російська імперія програла війну.

Після перемоги у Кримській війні та з нагоди Всесвітньої виставки в Парижі в 1855 р., Наполеон ІІІ виготовив для себе та для імператриці Євгенії спеціальні імператорські корони.

 
Кінний портрет Наполеона III. Альфред Де Дре, 1858.

Франко-мексиканська війнаРедагувати

Продовжуючи агресивну експансіоністську політику та прагнучи визнання Франції як провідного гравця в міжнародній політиці, та натхнений вдалим прикладом Кримської кампанії, Наполеон ІІІ прийняв рішення про втручання у внутрішні справи Мексики. Спочатку Франція, як і під час Кримської війни, діяла в складі міжнародної коаліції (разом з іспанцями та англійцями), а, надалі, самостійно, підтримуючи одну із сторін у громадянській війні в Мексиці. Кампанія тривала з 1862 по 1867 рік з перемінними успіхами, та зрештою закінчилася поразкою і виведенням французьких військ з території Мексики.

Французько-прусська війнаРедагувати

Франція намагалась втрутитись у європейські відносини Королівства Пруссія й Іспанії, але кожний мав своє невдоволення. Королівство Пруссія вважало, що їхнього короля образили. Французи вважали, що їхнього посла було ображено. У липні 1870 року розпочалась військова мобілізація, почалася французько-прусська війна. 4 серпня французькі війська зазнали розгрому біля м. Мец. 1 вересня розпочалась битва при Седані, в якій французька армія зазнала значних втрат, попри сильний опір. Наполеон III 2 вересня здався. Після взяття в полон Наполеона III в битві під Седаном Друга французька імперія розпалась. Після цієї війни Німеччина об'єдналась, утворивши Німецьку імперію. За Франкфуртським договором Німеччині дісталась майже вся Лотарингія і велика частина Ельзасу.

НагородиРедагувати

ФранціяРедагувати

Королівство СардиніяРедагувати

Королівство ПортугаліяРедагувати

МексикаРедагувати

Шведсько-норвезька уніяРедагувати

Османська імперіяРедагувати

Велике герцогство БаденРедагувати

Королівство ПруссіяРедагувати

Російська імперіяРедагувати

Королівство ГанноверРедагувати

Інші країниРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Р. А. Кривонос. Наполеон III // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812 с. ISBN 966-316-045-4
  • Грегуар, «История Франции в XIX в.» (т. III, М., 1896)
  • Э. Тено, «Париж и провинция 3 декабря 1851 г.» (СПб., 1869)
  • Виктор Гюго, «История одного преступления» («Отечественные Записки», 1878, 1—8)
  • де Бомон-Васси, «Тайны царствования Н. III» (СПб., 1875)
  • Sybel, «N. III» (Бонн, 1873)
  • Gottschall, «N. III» (в «Der Neue Plutarch», т. 10, Лейпциг, 1884)
  • T. Delord, «Hist. du second empire»
  • Jerrold, «Life of N. III» (Лондон, 1874—1882)
  • Pulet-Malassis, «Papiers secrets et correspondance du second empire» (П., 1877)
  • «Hist. anecdotique du second empire, par un fonctionnaire» (П., 1888)
  • Hamel, «Hist. illustrée du second empire» (П., 1873)
  • Bulle, «Gesch. des zweiten Kaiserreichs» (Берлин, 1890)
  • Ebeling, «N. III und sein Hof» (Кельн, 1891—93)
  • De Lano, «La cour de N. III» (П., 1892)
  • Hachet-Souplet, «Louis N., prisonnier au fort de Ham» (П., 1894)
  • Simson, «Die Beziehungen N's III zu Preussen u. Deutschland» (Фрейбург, 1882)
  • Vieil Castel, «Mémoires sur le règne de N. III» (Париж, 1881—1884)
  • du Casse, «Les dessous du coup d'Etat» (Париж, 1891)
  • Thirria, «N. III avant l'Empire» (Париж, 1895—1896)
  • Duval, «N. III; enfance, jeunesse» (П., 1895)
  • Giraudeau, «N. III intime» (5 изд., П., 1895)
  • Fraser, «N. III; my recollections» (Л., 1895)

ПосиланняРедагувати