Маркова (Чортківський район)

село у Монастириській міській громаді Чортківського району Тернопільської області, Україна

Ма́ркова, або Маркова́ — село в Україні, у Монастириській міській громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на річці Золота Липа, на сході району. До 2020 підпорядковане Завадівській сільській раді.

село Маркова
Церкви Покрови Пресвятої Богородиці
Церкви Покрови Пресвятої Богородиці
Церкви Покрови Пресвятої Богородиці
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Чортківський район
Громада Монастириська міська громада
Код КАТОТТГ UA61060310260047224
Облікова картка Маркова 
Основні дані
Засноване 1642 року
Населення 504 особи
Територія 2.800 км²
Поштовий індекс 48313
Телефонний код +380 3555
Географічні дані
Географічні координати 49°09′34″ пн. ш. 25°02′57″ сх. д. / 49.15944° пн. ш. 25.04917° сх. д. / 49.15944; 25.04917Координати: 49°09′34″ пн. ш. 25°02′57″ сх. д. / 49.15944° пн. ш. 25.04917° сх. д. / 49.15944; 25.04917
Водойми р. Золота Липа
Відстань до
районного центру
14 км
Місцева влада
Адреса ради 48300, Тернопільська обл, Чортківський р-н, м. Монастириська, вул. Шевченка, буд. 19
Карта
Маркова. Карта розташування: Україна
Маркова
Маркова
Маркова. Карта розташування: Тернопільська область
Маркова
Маркова
Мапа
Мапа

CMNS: Маркова у Вікісховищі

Дорожній знак при в'їзді в село
Церкви Покрови Пресвятої Богородиці
Костел (1757)
Статуя Божої Матері
Сільський пейзаж
Пам'ятний хрест на околиці села

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Монастириської міської громади.[1]

Населення — 504 особи (2001).

Історія

ред.

Археологічні знахідки

ред.

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту та трипільської культури. Зокрема, було знайдено залізний наконечник списа, орнаментований візерунками, що відносяться до пам'яток Пшеворської культури[2].

Письмові згадки

ред.

Перша писемна згадка — 1527.

Згадується 2 січня 1441 року у книгах галицького суду[3].

Історія села

ред.

З кінця XV століття належало Белецьким. Орієнтовно з 1578 року Маркова була власністю львівських архієпископів — як частина кукільницького ключа. У 1620 році село спалили татари.

У ХІХ столітті місцеві жителі вирощували тютюн[4].

У селі діяли:

Вояками УПА були, зокрема:

  • Роман Биндус (“Грім”; 1912–р. см. невід.), Андрій Данилишин (1916–1948), Амброз Канюка (1927–1947), Августин Колісник (1919–1944), Микола та Петро Метанчуки, Григорій та Іван Сараби, Павло Семак, Василь і Володимир Шеремета та інші.

Зв’язковими УПА були Наталія Колісник, Галина Шеремета (“Фіалка”), Меланія Королевич була станичною, Олена Сиваник – санітаркою.

4 листопада 1943 р. в дивізію “Галичина” вступили:

  • Євген (1925–1990) і Михайло (1923–1945) Балацькі, Іван Джиджора (1910–1993), Василь (1920–1944) та Степан (р. н. невід.–1994) Канюки, Амброзій (1923 р. н.), Євстахій (1921 р. н.) і Михайло (1923 р. н.) Королевичі, Омелян Метанчук (1923–1989), Михайло (1922 р. н.) та Михайло (1924 р. н.) Семаки, Василь (1922–1944), Євген (1925–1944), Микола (1925 р. н.), Ярослав (1923 р. н.) Сиваники.

За роки радянської влади репресовано 36 уродженців села.

У 1944 році у лісі біля Маркови під горою УПА мала бункери зі зброєю та іншими боєприпасами.

У Радянський період у 1944 році усі землі «добровільно» були забрані до колгоспу «Комсомолець», який утворили три села — Маркова, Завадівка та Коржова. Головою колгоспу був Омелян Галушка.

Протягом 19621966 село належало до Бучацького району. Після ліквідації Монастириського району 19 липня 2020 року село увійшло до Чортківського району[5].

Війти

ред.

До Першої світової війни війтом у селі, протягом двадцяти років, був Михайло Яворський, а під час війни — Петро Метанчук.

У 20-х і 30-х роках війтами були Залєцкий і Теофіль Соботкевич.

Під час першої більшовицької окупації 1939—1941 років головою сільради був Микола Королевич, а в час німецької окупації війтом села, по черзі, були Володимир Сиваник і Антін Колісник[6].

Релігія

ред.

Перший костел у Марковій (дерев'яний, простий і відносно невеликий) з'явився, ймовірно, у 1777—1778 рр. Вже на початку ХІХ ст. храм вимагав ремонту. Протокол візитації 1882 р. стверджує, що будівля в поганому стані, у стінах тріщини. У 1883 р. було проведено ремонт, стіни оббили новими дошками, але в 1889 р. відновлення вже вимагала стеля.

У 1895 р. почалися підготування до будівництва нової святині. Вже наступного року були готові плани і кошторис. Дивом зберігся проект деталі колони храму авторства відомого архітектора Теодора Тальовського, датований 1906 р. (загалом стиль костелу дуже відрізняється від споруд, характерних для Тальовського) — плюс проекти балюстради, виконані у Львові Владиславом Ґодовським. Будівництво було завершене в 1909 р. — фінансову допомогу надав архієпископ Юзеф Більчевський. В часи Першої світової пожежа знищила старий дерев'яний костел. Мурований храм в 1936 р. потребував ремонту.

Після Другої світової війни костел закрили, перетворивши його на колгоспний склад. З 1984 р. споруда стоїть пусткою і швидко руйнується[7].

Пам'ятки

ред.

Встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини, насипана символічна могила УСС (1991).

Пам'ятки природи

ред.

Соціальна сфера

ред.

Працюють ЗОШ I ступеня, клуб, бібліотека.

Відомі люди

ред.

Народилися

ред.
  • Володимир Щуровський (1891, с. Маркова, нині Монастириського району — 1989, м. Дрезден, Німеччина) —український лікар, військовик. У Леґіоні УСС — лікар, 1915–

17 — у «Збірній станиці» УСС у м. Львів, де також лікував І. Франка (1916), згодом — у Коші УСС. 1918–19 — учасник польсько-української війни. Потім — у Львові: лікар, доцент Українського таємного університету. 1940–69 — лікар шпиталю у Дрездені. Автор праці про медичну службу УСС та інших публікацій[8].

Пов'язані з селом

ред.
  • Михайло Щуровський — греко-католицький священник, парох у Маркові у період між двома світовими війнами, до 1944 року.

Примітки

ред.
  1. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
  2. «Тернопільська область» / Історія міст і сіл УРСР, Інститут Історії Академії Наук УРСР, Київ, 1973 р.
  3. Akta grodzkie i ziemskie. — T. 12. — С. 90. — № 881. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 24 грудня 2015.
  4. Святослав Ленартович. «Koscioly i klasztory rzymskokatolockie dawnego wojewodztwa ruskiego». — Т. 10. — Краків, 2002
  5. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  6. Ярослав Сиваник «Маркова» / Підгаєцька земля. Історично-мемуарний збірник / Гол.ред. проф. Тарас Гунчак. — Головний комітет підгаєчан, Дітройт, ЗСА 1980 року. — Друкарня «Київ», Торонто, Канада. — С. 543
  7. Святослав Ленартович. «Koscioly i klasztory rzymskokatolockie dawnego wojewodztwa ruskiego» — Т. 10. — Краків, 2002
  8. М. Лазарович, Б. Мельничук. Щуровський Володимир. // // Тернопільський енциклопедичний словник: у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 736
  9. ROMAN KURYS - Zavaliv. www.romankurys.com (укр.). Процитовано 27 вересня 2023.

Джерела

ред.
  • Ярослав Сиваник «Маркова» / Підгаєцька земля. Історично-мемуарний збірник / Гол.ред. проф. Тарас Гунчак. — Головний комітет підгаєчан, Дітройт, ЗСА 1980 року. — Друкарня «Київ», Торонто, Канада. — С. 539—543
  • Уніят Г. Ма́ркова // Тернопільський енциклопедичний словник: у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 460. — ISBN 966-528-199-2.
  • Метанчук, М. Маркова [Текст] /М. Метанчук, В. Уніят, І. Федечко // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 70—72 : фот.

Посилання

ред.