Маляренко Михайло Софронович

Миха́йло Софро́нович Маляре́нко (30 вересня 1918(19180930) — 13 вересня 1985) — радянський військовик часів Другої світової війни, навідник гармати 3-ї батареї 1520-го артилерійського полку 3-ї артилерійської бригади (38-ма армія, 4-й Український фронт), рядовий. Герой Радянського Союзу (1946).

Михайло Софронович Маляренко
Народження 30 вересня 1918(1918-09-30)
Мошорине
Смерть 13 вересня 1985(1985-09-13) (66 років)
Сочі
Поховання Сочі
Країна СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ  артилерія
Роки служби 1939–1945
Звання рядовий
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»

Біографія ред.

Народився 30 вересня 1918 року в селі Мошориному Олександрійського повіту Херсонської губернії в селянській родині. Українець. Закінчив 9 класів, працював у колгоспі рідного села. Згодом переїхав до Сочі, де працював начальником відділення контори зв'язку.

До лав РСЧА призваний у жовтні 1939 року. Учасник німецько-радянської війни з 1944 року. Воював на 1-му Білоруському та 4-му Українському фронтах. Обіймав посаду лабораториста 380-го окремого артилерійського парку 3-ї корпусної артилерійської бригади. Згодом переведений навідником 1520-го артилерійського полку тієї ж бригади.

Особливо навідник гармати 3-ї батареї 1520-го артилерійського полку 3-ї гарматної артилерійської бригади відзначився під час боїв у Польщі. У боях на підступах до міста Бельсько-Бяла рядовий М. С. Маляренко особисто знищив 4 ДЗОТи та 2 капоніри. 1 лютого 1945 року поблизу міста Кенти Маляренко з товаришем потай підібралися до двох ДОТів і закидали один з них гранатами. У цей час червоноармієць Глибін, з яким Маляренко вів вогонь по ДОТах, був убитий. Залишившись один, Маляренко, будучи пораненим, увірвався до другого ДОТу, знищив 3-х та полонив 4-х солдатів супротивника.

По закінченні війни демобілізувався. Повернувся до Сочі. З 11 січня 1946 року працював у системі зв'язку сортувальником дільниці доставки. З 1979 року — інструктор з підготовки кадрів контори зв'язку. Помер 13 вересня 1985 року.

Нагороди ред.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 травня 1946 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, рядовому Маляренку Михайлу Софроновичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 8981).

Також був нагороджений орденами Червоного Прапора (27.03.1945[1]), Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.03.1985) й медалями, в тому числі «За бойові заслуги» (05.10.1944[2]).

Література ред.

  • Чабаненко В. В. «Прославлені у віках: Нариси про Героїв Радянського Союзу — уродженців Кіровоградської області». — Дніпропетровськ: Промінь, 1983, стор. 198-199.

Примітки ред.

  1. Нагородний лист на нагородження орденом Червоного Прапора(рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 12 січня 2015.
  2. Нагородний лист на нагородження медаллю «За бойові заслуги»(рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 12 січня 2015.

Посилання ред.