Малий (острів, Київ)

Острів Малий (а точніше острови Малий) являє собою групу з трьох піщаних островів (13 га, 50.423442°, 30.584238°), які знаходяться в межах Печерського району м. Києва.

Історія формуванняРедагувати

 
Острів Малий (Верби). Фото 2010 р.

Острів Малий (наразі більш вірно казати острови Малий), імовірно, утворився внаслідок відкладання наносів в зоні зустрічі головного дніпровського русла та заострівного рукава Десни. Основою цього острова є мілини верхньої частини острова, який, імовірно, є згадуваним у XVI ст. Микільським (Осокорянським) островом, а пізніше одним з групи Галерних островів, а також загадкового півострова, т.з. «хвоста» Венеціанського острова, що добре помітний на мапах 1886 рр. 1903, 1905 та 1914 р. Саме з цього матеріалу утворилися сучасні острови Малий (північніше) та острів Великий Південний (південніше).

Зважаючи на присутність цього «хвоста» на мапах, починаючи з кін ХІХ ст., можна припустити, що його формування відноситься до періоду після будівництва Дарницького залізничного мосту. Можливо його формування також пов’язане з посиленням течії через Русанівську протоку, яка активно функціонувала з 1877 по 1884 р. та відкладанням алювіальних наносів у відповідності до нових напрямків річкових потоків.

На основі мапи, яку датовано 1903 р. берегова лінія Венеціанського, на якій показана без «хвоста» можна припустити, що на початку ХХ ст. він був відмитий від Муромця і розташовувався у вигляді мілини-острова посередині русла вище Дарницького залізничного мосту.

На мапі 1914 р. показано значний піщаний масив між Венеціанським островом та місцем сучасного острова Великий Південний, який підписаний як острів Верби. Імовірно, це був піщаний масив, який відкривався у низку воду, по гребню порослий білою вербою. Отже острів Верби фактично включав сучасний острів Малий та Великий Південний.

На німецькій мапі 1918 р. Венеціанський острів не має хвоста. Натомість в цьому місці навпроти верхньої частини сучасного острова Великий Південний, помітна розлога мілина, яка продовжується у довгий острів на місці сучасного малого та Великого Південного. На фрагменті топозйомки Києва 1925 р. ми також бачимо, що нижче тодішнього Наводницького дерев’яного мосту наявна мілина-острів.

Втім, як відображено на мапах 1931-32, 1935-36, 1943 рр. ця мілина не вивищувалася над водою. Лишень у південно-західного узбережжя Венеціанського острова показаний невеличкий витягнутий з півночі на південь острівець – імовірно верхівка мілини, яка вивищувалася над водою. Його можна відшукати і на раніш вказаному аерофотознімку. Втім те що ці мілини існували і навіть враховувались при розробці Генерального плану 1936 р. доводить їх зазначення  на проробках рельєфу та опорних схемах.

 
Мілина на захід від острова Малий Північний. Фото 2020 р.

Станом на 1953 рік жодного скільки не-будь великого острова між мостом Патона та Дарницьким залізничним мостом над поверхнею води чомусь не показано. Зазначено лише острів, який відповідає сучасному Великому Південному. Втім, слабко-заросла мілина між мостами Патона та Дарницьким залізничним мостом продовжувала існувати, що підтверджується фотографіями 1959-1960 рр. Великий за площею піщаний масив на цей час в силу природного повеневого режиму залишався вкритий заплавним лісом лише в своїй південній, ближчій до Дарницького залізничного мосту частині. На північ та захід же тягнулася, піщана мілина, яка відкривалася у низьку воду.

Цікаво, що не пізніше 1964-го р. з правого берега в районі сучасного Наводницього парку в сторону Венеціанського острова було побудовано три перпендикулярні до берега шпори з каменю. Імовірно вони мали охороняти берег в районі нового мосту Патона від розмивання.

На знімку 1964 р. ми бачимо розлогу північно-західну мілину від сучасного мосту Метро до мосту Патона. Комплексна ситуація з розвитком мілин добре помітна на мапі 1978 р.

На знімку 1970 р. ми бачимо лінії рослинності на загалом голому піщаному острові Малий.

Після будівництва Канівського водосховища у 1974-76 рр. рівень води піднявся і колишній великий острівний масив поступово зник під водою. При цьому над поверхнею води залишилися лише його найвищі частини: три острівця з групи Малий. В цей час цей масив відділився від сучасного острова Великий Південний.

Витягнута з півночі на південь інша частина колишнього великого острова розділилася внаслідок розмивання на два окремих острівці. Ще один острівець оформився в районі Дарницького залізничного мосту. Ці три невеликі острівці наразі ми знаємо як острів Малий. Припинення регулярних повеней згодом призвело до заростання піщаних арен цих островів тополево-вербовим лісом. Під час будівництва нового Дарницького залізничного мосту під його опорами намито ще один штучний острів, який фактично з'єднався з островом Малим Західним.[1].

Склад архіпелагуРедагувати

До складу сучасного острова Малий входить три острова:

Природна цінністьРедагувати

Ізольовані з усіх боків широким річищем Дніпра, ці острови надають унікальну можливість прослідкувати розвиток рослинних угруповань в зоні активних руслових процесів, зокрема весь ланцюг сукцесійних змін від первинного заселення піщаних відмілин піонерними фіто-комплексами до розвинених масивів заплавного тополево-вербового лісу як завершальної стадії.


Зокрема, перші стадії сукцесії демонструє піщана мілина у острова Малий Північний.

 
Погризи бобра на острові Малий Західний. Фото 2020 р.
 
Куточок заплавного лісу на острові Малий Південний. Фото 2020 р.

Найнижчий острів Малий Західний являє собою все ще затоплюваний острів з зімкнутими деревостанами білої верби (Salix alba). Наразі це високі дерева, до яких також домішується в’яз гладенький (Ulmus laevis), клен американський (Acer negundo) та сріблястий (Acer saccharinum), ясен (Fraxinus excelsior), горобина звичайна (Sorbus aucuparia) та шовковиця (Morus sp.). В ярусі чагарників зростають крушина ламка (Frangula alnus), глід кривочашечковий (Crataegus rhipidophylla), бузина чорна (Sambucus nigra), порічки колосисті (Ribes spicatum), ожина сиза (Rubus caesius) та свидина криваво-червона (Swida sanguinea). Ближче до берегів на піщаних схилах зустрічається аморфа кущова (Amorpha fruticosa). Подекуди зустрічається верба гостролиста (Salix acutifolia). В підліску рясно зростає дівочий виноград п’ятилисточковий (Parthenocissus inserta) та здичавілий виноград (Vitis vinifera). У травостої зростають вербозілля лучне (Lysimachia nummularia), вовконіг європейський (Lycopus europaeus), чистотіл великий (Chelidonium majus), м’яточник чорний (Ballota nigra), витка гречка берізкова (Fallopia convolvulus), шоломниця звичайна (Scutellaria galericulata), розхідник плющовидний (Glechoma hederacea), фіалка шорстка (Viola hirta), осока лігерійська (Carex ligerica), герань Роберта (Geranium robertianum), гравілат міський (Geum urbanum), кропива дводомна (Urtica dioica), дивина звичайна (Verbascum phlomoides), амброзія полинолиста (Ambrosia artemisifolia), злинка однорічна (Erigeron annuus), бутень п'янкий (Chaerophyllum temulum), лобода біла (Chenopodium album) та конвалія травнева (Convallaria majalis), яка охороняється на території Києва рішенням Київради № 219/940 від 29.06.2000 р. (Перелік рослин та тварин…).

Острів Малий Південний тягнеться підвищеним піщаним масивом і є значно вищим за попередній. Зважаючи на це, умови на ньому більш сухі і він вкритий листяним лісом з тополі чорної, верби білої, в’язу гладенького, ясену, здичавілої яблуні (Malus domestica), горобини звичайної, клена сріблястого, рідко клена гостролистого (Acer platanoides). В чагарниковому ярусі зростають (Swida sanguinea), аморфа чагарникова, ожина сиза та інтродукований каркас західний (Celtis occidentalis). В ярусі ліан зростають дівочий виноград п’ятилисточковий та хміль (Humulus lupulus). В травостої зростають хвилівник звичайний (Aristolochia clematitis), кремена несправжня (Petasites spurius), енотера (Oenothera sp.), деревій верболистий (Achillea salicifolia), ситники членистий (Juncus atriculatus) та стиснутий (J. compressus), льонок звичайний (Linaria vulgaris), полин лікарський (Artemisia abrotanum), смілка татарська (Silene tatarica), підмаренник північний (Galium boreale), пижмо звичайне (Tanacetum vulgare), хвощ польовий (Equisetum arvense), тонконіг сплюснутий (Poa compressa) та вовконіг європейський (Lycopus europaeus). На вологому піску в прибережній зоні та на затінених ділянках острова поширені мохоподібні.

 
Фрагмент псамофітних угруповань на острові Малий Північний. Фото 2020 р.

Острів Малий Північний – найвищий і надзвичайно мальовничий завдяки високим берегам та розрідженому деревно-чагарниковому покриву. Велика площа зайнята псамофітним угрупованням кипця сизого (Koeleria glauca) - костриці Беккера (Festuca beckeri). Подекуди вони перемежовуються з розрідженими заростями шелюги (Salix acutifolia). В складі цих пісколюбних угруповань зростають волошка дніпровська (Centaurea borysthenica), хвилівник звичайний, полин дніпровський (Artemisia campestris), холодок лікарський (Asparagus officinalis), очиток звичайний (Sedum maximum), вероніка сиза (Veronica incana), жито лісове (Secale sylvestre), мітельник вовнистоцвітий (Kochia laniflora), цмин пісковий (Helichrysum arenarium) та очиток шестирядний (Sedum sexangulare). Тут зростають також козельці українські (Tragopogon ucrainicus), внесені до Європейського Червоного списку 1991 р. (Европейский Красный список, 1992). Значна частина дюн вкрита покривом мохоподібних. На пісках розріджені деревостани та чагарникові зарості створюють також тополя чорна, абрикос та аморфа кущова. Поодиноко зустрічаються клен гостролистий, сосна звичайна (Pinus sylvestris) та горіх волоський (Juglans regia). На затінених ділянках також зростають мох короткокошик (Brachythecium sp.) та гриби порхавки. Північна частина острова розмивається, внаслідок чого тут наявні піщані кліфи. Матеріал перевідкладається нижче по течії.

В прибережній смузі островів архіпелагу Малий поширені рогіз вузьколистий (Typha angustifolia) та широколистий (T. latifolia), очерет (Phragmites australis), стрілолист (Sagittaria sagittifolia) та сусак зонтичний (Butomus umbellatus). Біля узбережжя островів Малий на мілководдях  поширені угруповання куширу зануреного (Ceratophyllum demersum), рдесника пронизанолистого (Potamogeton perfoiliatus), різухи великої (Najas major), водяного горіха плаваючого (Trapa natans), включеного до Червоної книги України (2009а), глечиків жовтих (Nuphar lutea) та їжачої голівки прямої (Sparganium erectum). Останні два види охороняється рішенням Київради № 880/2029 від 23.12.2004 р. (Перелік рослин та тварин…).

На території об’єкту наявні угруповання, які охороняються Додатком 1 до Резолюції №4 Бернської конвенції та Оселищною Директивою Європейського союзу: вербові та тополеві ліси, псамофітні комплекси, луки, водна та алювіальна рослинність (Siedliska — Przewodnik metodyczny; Тлумачний.., 2017).

На мілинах поблизу островів поширена перлівниця звичайна (Unio pictorum). На острові Малий Західний виявлено популяцію молюска бурштинівки (Succinea sp.).

Острів Малий та розташована поблизу мілина слугує ідеальним місцем перепочинку мігруючих птахів під час їх міграції вздовж Дніпра. Біля зарослих осокорами берегів цих островів відпочивають крячки, кулики, мартини, качки та інші перелітні птахи. На островах Малому Південному та Західному виявлений бобер (Castor fiber), який охороняється Додатком ІІІ до Бернської конвенції (Bern Convention 1979)[2].

ЗагрозиРедагувати

 
Понищене наметами псамофітне угруповання на о. Малий Північний. Фото 2020 р.

Неконтрольвана рекреація, проведення масових заходів, забор піску для гідронамиву та виробництва цементу. Влітку спостерігається значний рекреаційний прес на острови, зокрема Малий Північний, де вдень може відпочивати до 100 осіб.

ОхоронаРедагувати

Острів Малий увійшов до заповідної зони регіонального ландшафтного парку "Дніпровські острови". Пропонується також додатково створити ландшафтний заказник місцевого значення «Острів Малий». В перспективі острів Малий має увійти до проектованого Національного природного парку "Дніпровські острови"[2].

ПриміткиРедагувати

  1. Парнікоза, Іван. Малі острови на Дніпрі. Частина 2. Мислене древо (українська). М. Жарких. Процитовано 30.08.2020 р.. 
  2. а б Парнікоза, Іван (04.08.2020). Острів Малий — проектований ландшафтний заказник місцевого значення «Острів Малий». Мислене древо (українська). М. Жарких. Процитовано 04.08.2020.