Відкрити головне меню

Мазили — представники привілейованого стану в Молдавії й Валахії. Дрібнопомісні боярималі бояри») або їх нащадки, що не займали державних посад. В становій ієрархії Дунайських князівств мазили стояли на щабель нижче від бояринашів(дрібних служивих бояр).

Словом "мазил" позначався сановник або вищий сановник, відсторонений від посади; походить від турецького mazul[1]. Титул мазил свідчив, що носій був благородного походження("din os boieresc", буквально "від боярської кості"[2]). Мазили на час війни формували окремий кавалерійський корпус. Користувались пільгами в податковому відношенні.

Зміст

ІсторіяРедагувати

Мазили почали виділятися з боярської маси в 16-17 ст. втрачаючи свої посади або полишаючи службу самостійно. В часи повстання 1671-72р.р. у Молдавському князівстві представники мазилів брали участь в переговорах з владою(господарем), а також були в складі делегації направленої до султана у Стамбул(з проханням змістити Г.Дуку).[3] В історії Молдови відомі оргеївські мазили, що протистояли в вигляді кінної прикордонної варти набігам татар.

В 1741 р. Костянтин Маврокордат провів, серед інших, реформу, що полягала в реорганізації соціальних структур. Все боярство було поділене на три категорії(ранги). У перші дві ввійшли бояри, що поколіннями знаходились на високих посадах, — вони складали розряд нямурь. Третя група об'єднувала дрібних бояр-мазилів, що також отримували платню з казни й мали право передавати своє звання в спадок.[4][5]В коментарях(та вказівках) до тексту Положення(законів), що спрямовувались К.Маврокордатом цинутним(повітовим) суддям, також зазначалось, що мазили можуть виступати в якості хотарників(землемірів).[6]

Якщо спочатку всі мазили були нащадками відставних чиновників, то згодом господарі молдавські почали, часом, надавати це звання й жителям, що зовсім не були на посадах: тому на початку 19 ст. мазили вважаються вже привілейованими обивателями, яким даровані переваги. Вони й рід їх за злочини не можуть бути покарані тілесно без судового вироку.[7]Мазилам також могли належати кріпосні цигани.

Після включення Бессарабії до складу Російської імперії(Бухарестський мирний договір) мазили могли доводити своє дворянське походження. Сплачували до казни посімейний податок "даждію"; гоштину, вадраріт й поганарит повинні були сплачувати на рівні зі звичайними селянами. Користувались пільгами при сплаті податків з майна. В кожному окрузі зі свого середовища обирали капітана(старшину).

Надвірний радник Павло Свіньїн, відвідавши новоприєднану область в 1815-16 роках, в своєму описі, відносив мазилів до класу дворян, порівнюючи їх з польськими шляхтичами.[8]

В 1818 р. російська влада підтвердила за мазилами їх привілеї, а в 1847 р. вони, разом з рупташами, були переведені до стану однодворців, що значною мірою нівелювало їх колишні переваги.

Роль і функціїРедагувати

Мазили, по суті, займали проміжне положення між панівним класом феодалів(чиновними боярами) й експлуатованими податковими верствами селян і міщан. Були нащадками чиновників, які втратили посади, про що свідчили їх почесне звання й привілеї.

На землях мазилів групувалась частина населення Молдавського князівства, що знаходилась між Прутом і Дністром. Новопоселені німецькі колоністи, в перші роки освоєння, підтримували себе заробітками в мазилів та інших багатих землевласників[9].

Мазили використовувались владою(земськими виправами) в якості прикажчиків(виконавців доручень) й приставів(наглядачів): в справі збирання податків, контролю за різними роботами, нагляданням за вартою пікетів у прикордонному карантинному ланцюзі, спонуканню поселян до виконання земських нарядів тощо. За цю допомогу бували полегшені в утриманні військового постою.[10]

В 1918 році, в час коли Бессарабія була окупована румунськими військами, Л.Берг, що вважав це скороминущим непорозумінням, писав про мазилів: "Як елемент заможний і консервативний, вони за старого режиму вживались для придушення селянських заворушень. Адміністративна практика початку ХХ століття мала тенденцію прирівняти мазилів до селян, обложивши їх мирськими зборами й зробивши їх підсудними волосному судові. Відповіддю на це було, однак, хвилювання серед мазилів, подавлене силою зброї, причому кілька чоловік було вбито й поранено".[11]

Та, врешті, станом на початок 20 століття, мазили, що не змогли потрапити до дворянства, в більшості своїй влились до загалу населення губернії. Але, як і в потомків козаків, російських однодворців, або польської шляхти, в нащадків мазилів ще довгий час зберігалася пам'ять про власне благородне походження.[12]

Походження й чисельністьРедагувати

В кінці 1820-х рр. в Бессарабії налічувалось 2405 родин мазилів.[13]Так як боярство в Молдові й Бессарабії було багатонаціонального походження, то й мазили не були виключенням. Вірогідно, що деякі з них мали українське[14](або змішане) коріння, про що свідчать їх прізвища. Це стосується як Буковини, так і Буджака.

До прикладу, станом на 1835-38 роки, в Аккерманському повіті мазили проживали, власне, в місті Аккерман, селах Кебабча, Гура Челігідер; в Ізмаїльському повіті — Галілешти; а також на території Дунайського козацького військастаницях Михайлівка, Волонтирівка[15].

ˑ Аккерман:

1)Померлого Іордакія Миколайовича Гафенко, син Петро, 30 років(документ на мазильське походження було видано 1793 року воєводою Молдавії М.Суцу).

2)Афтеній Семонович Будза(свідоцтво про мазильське походження видане в Ясах в 1806 р.).

ˑ Гура Челігідер: мазили Дамаскін, Дудуца, Урсакій.

ˑ Галілешти: мазил Рожка.

ˑ Кебабча: мазил Штефан Михайлович Уласенко з сім'єю.[16]

ˑ Михайлівка: сім'я померлого мазила Миколи Гернажі.[17]

ПриміткиРедагувати

  1. mazul — с турецкого на русский. Словари и энциклопедии на Академике (ru). Процитовано 2019-03-11. 
  2. LLC, Revolvy. "Mazil" on Revolvy.com. www.revolvy.com (en). Процитовано 2019-03-11. 
  3. Alonso, Silvina (2013). Testing- Itx the Pdf File to Be Uploaded is Not Valid. Files <> Pdf : For Example : dudas.pdf.. SSRN Electronic Journal. ISSN 1556-5068. doi:10.2139/ssrn.2318420. Процитовано 2019-03-15. 
  4. Государство и общество. moldova-mare.com. Процитовано 2019-03-15. 
  5. Constantin Mavrocordat. istoria.md. Процитовано 2019-03-15. 
  6. § 1. Социально-экономические и политические условия развития Молдовы. pravo.studio. Процитовано 2019-03-19. 
  7. Sapozhnykov, Игорь Сапожников / Igor. Описание Бессарабии или Буджака (Description of Bessarabia or Budzhak) 1899 (en). Процитовано 2019-03-19. 
  8. 29. Посадові ранги та внутрішня стратифікація молдавського боярства (XVIII - перша половина XIX ст.) - Історична панорама - збірник наукових праць (частина 2) - - Електронна бібліотека. www.info-library.com.ua. Процитовано 2019-03-19. 
  9. -. www.vostlit.info. Процитовано 2019-03-19. 
  10. Sapozhnykov, Игорь Сапожников / Igor. Описание Бессарабии или Буджака (Description of Bessarabia or Budzhak) 1899 (en). Процитовано 2019-03-19. 
  11. Бессарабия. Страна, люди, хозяйство | Dacoromania. dacoromania.net. Процитовано 2019-03-19. 
  12. Maurice (2009-08-08). Self exile: Familie de mazili din Isacova, Orhei, Basarabia, Moldova. ~1900. Self exile. Процитовано 2019-03-19. 
  13. Накко А. Очерк гражданского устройства Бессарабской области с 1812-1828г.//Записки Одесского общества истории и древностей.Одесса.1900
  14. Украинская хатчина. Как Молдова стала общим домом для разных народов. Часть третья. NewsMaker (ru). Процитовано 2019-03-19. 
  15. Бачинська О. А. Дунайське козацьке військо 1828-1868 рр (1998). irbis-nbuv.gov.ua. Процитовано 2019-03-19. 
  16. Національний архів Республіки Молдова, фонд 134, опис 2, справа 8.
  17. Національний архів республіки Молдова, Фонд 134, опис 3, справа 27.


ПосиланняРедагувати

Джерела й літератураРедагувати

dacoromania.net/article/

www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Rumanien/XIX/Kratk_stat_opis_zadnestr_obl_1812/text

•Алексей Накко "Бессарабская область со времени присоединения ея к России по Букарестскому миру 1812-го года: в историческом, экономическом и статистическом отношениях". − Кишинев, 1879. − 270л. − (Рукопись).rarebook.onu.edu.ua:8081/handle/store/2173