Дунайські князівства
Дунайські князівства (рум. Principatele Dunărene, серб. Дунавске кнежевине, трансліт. Dunavske kneževine) — термін, наданий Габсбурзькою монархією після підписання Кючук-Кайнарджійського мирного договору (1774) з тим, щоб позначити області на нижньому Дунаї:[1] Молдавське князівство і Волоське князівство. Термін використовувався до об'єднання двох князівств у 1859 році. Разом з Трансильванією, Об'єднане князівство Волощини та Молдови склало основу Румунської національної держави[2] .
У ширшому сенсі, термін може також застосовуватися до Сербського князівства як князівства на Дунаї[3][4] яке потрапило під сюзеренітет (поряд із Волощиною і Молдовією) під владу Порти з 1817[5].
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Heppner Harald, Österreich und die Donaufürstentümer 1774-1812. Ein Beitrag zur habsburgischen Südosteuropapolitik, Habilitationsschrift, Graz, 1984, p.8-9
- ↑ du congrès de Paris. Avec un introduction par M.J.Cohen. Von Édouard Gourdon. Архів оригіналу за 8 червня 2013. Процитовано 18 березня 2022.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 26 липня 2011. Процитовано 21 квітня 2011.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 28 червня 2011. Процитовано 21 квітня 2011.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Mitev, Plamen (2010). Empires and Peninsulas: Southeastern Europe Between Karlowitz and the Peace of Adrianople, 1699-1829. LIT Verlag Münster. Процитовано 20 лютого 2023.
{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (англ.)