Глібов Леонід Іванович

Леонід Іванович Глібов
	Леонід Глібов
Ім'я при народженні	Леонід Іванович Глібов
Псевдо	Дідусь Кенир
Народився	21 лютого (5 березня) 1827; село Веселий Поділ Хорольського повіту Полтавської губернії
Помер	29 жовтня (10 листопада) 1893 (66 років); Чернігів
Громадянство	Російська імперія
Діяльність	байкар
Alma mater	Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя
Мова творів	українська
Роки активності	1847-1893
	Глібов Леонід Іванович у Вікісховищі
	Висловлювання у Вікіцитатах
	Роботи у Вікіджерелах

Леонід Іванович Глібов або Глібів^[2] (нар. 21 лютого (5 березня) 1827(18270305), с. Веселий Поділ, Хорольський повіт, Полтавська губернія — пом. 29 жовтня (10 листопада) 1893, Чернігів) — український письменник, поет, байкар, видавець, громадський діяч.

Біографія

Могила Леоніда Глібова у Чернігові

Народився у селі Веселий Поділ Хорольського повіту. Його батько, Іван Назарович Глібов, був управителем кінськими табунами в маєтку поміщика Гаврила Родзянки. Дитинство провів у селі Горби Кременчуцького повіту, куди з Веселого Подолу перейшов на роботу його батько, забравши з собою сім'ю.

Початкову освіту здобув удома за допомогою матері, а 1840 року вступив до Полтавської гімназії, де почав писати вірші і де виходить його перша збірка російською мовою «Стихотворения Леонида Глебова» (1847). До жанру байки Глібов звертається під час навчання у Ніжинському ліцеї вищих наук, тоді ж деякі з них друкує у газеті «Черниговские губернские ведомости».

Після закінчення ліцею (1855) Глібов працює вчителем історії та географії в Чорному Острові на Поділлі, а з 1858 — у Чернігівській чоловічій гімназії, гаряче захищає прогресивні педагогічні методи. Навколо сім'ї Глібова групується чернігівська інтелігенція. 1861-го письменник стає видавцем і редактором новоствореної газети «Черниговский листок». На сторінках цього тижневика часто з'являлися соціально гострі матеріали, спрямовані проти місцевих урядовців, поміщиків-деспотів, проти зловживань судових органів. За зв'язки з членом підпільної організації «Земля і воля» І. Андрущенком у 1863 Глібова було позбавлено права вчителювати, встановлено за ним поліцейський нагляд.

Два роки поет живе у Ніжині, а 1865-го повертається до Чернігова та деякий час працює дрібним чиновником у канцелярії губернатора. З 1867 він стає управителем земської друкарні, продовжує активну творчу працю, готує збірки своїх байок, видає книги-«метелики», друкує фейлетони, театральні огляди, публіцистичні статті, поезії російською мовою, твори для дітей.

Помер 10 листопада 1893 в Чернігові, де його й поховали на території монастиря Святої Трійці (вулиця Толстого, Болдина гора).

Творчість

Байки Глібова, видані у Херсоні, кооперативним товариством «Укр. книгарня». 1918 рік. Упорядник Сергій Шульгин

Широке визнання в українській літературі Глібов здобув як байкар. Усього він написав понад сотню творів цього жанру. Перша збірка «Байки Леоніда Глібова», що містила 36 творів, вийшла у Києві 1863, але майже весь наклад її був знищений у зв'язку з валуєвським циркуляром. 1872-го вдалося видати другу, доповнену в порівнянні з першою, книгу байок, а 1882 — третю, що була передруком попередньої. Спроби надрукувати інші збірки Глібову не вдалися — перешкоджали цензурні заборони.

Твори

Народна пісня на вірш «Журба» на поштовій листівці

Ведмідь-пасічник
Вовк та ягня
Журба («Стоїть гора високая…»)
Жаба й Віл
Зозуля і півень
Квіти
Лисиця-жалібниця
Мальований стовп
Мірошник
Муха й бджола
Охрімова свита
Пісня
Синиця
Солом'яний дід
Цуцик
Шелестуни
Щука

Акровірші і загадки

Декому на догад
Кому привіт?
Хто баба?
Хто бреше?
Хто вона?
Хто вони?
Хто розмовляє?
Хто сестра і брат
Хто хвастає?
Що за птиця?
Що зашкварчить?
Хто доня?

Вшанування пам'яті

5 березня 2017 року на державному рівні в Україні відзначалась пам'ятна дата — 190 років з дня народження Леоніда Глібова (1827—1893), письменника, байкаря, видавця, громадського діяча.^[3]

На його честь названо декілька урбанонімів, наприклад вулиця Глібова у місті Черкаси.

Під час німецької окупації Харкова, на його честь була перейменована вулиця Анрі Барбюса, наразі вулиця Юри Зойфера.

Галерея

Скульптура Леоніда Глібова у парку (Седнів)
Леонід Глібов на ювілейній монеті
Марка України, присвячена байкареві
Будинок чернігівської чоловічої гімназії, де викладав Леонід Глібов

Література

Про Леоніда Глібова

Бондар М. Леонід Глібов: Негативи, позитиви, маски // Слово і час. — 1997. — 4. — С. 52–61.
Бугаєвич І., Зайченко І. Нові матеріали про Л. І. Глібова // Укр. мова і л-ра в шк. — 1985. — Ч. 8. — С. 15–18.
…І такі романтичні легенди навколо «Журби» // Горбатюк Василь. З-під трави забуття: Подільські шляхи українських письменників. — Хмельницький, 2011. — С. 13–14.
Гур'єв Б. Леонід Іванович Глібов // Глібов Л. Твори. — К., 1964. — С. 3–28.
Деркач Борис Андрійович. Леонід Глібов. Життя і творчість. — Київ : «Дніпро», 1982. — 256 с. — 40 000 прим.
Зубков С. Видатний байкар //Глібов Л. Твори. — К., 1988. — С. 6–22.
Зубков С. Видатний байкар // Глібов Л. Байки. Поезії. — К., 1991. — С. 5–24.
Катаргіна Т. І. Глібов Леонід Іванович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 117. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
Колесник П. Творчість Леоніда Глібова // Глібов Л. Твори: У 2-х т. — Т. 1. — К., 1974. — С. 5–25.
Колесник П. Український байкар // Гребінка Є., Глібов Л. Твори. — Донецьк, 1986. — С. 125—126.
Марценюк С. Слово і час Леоніда Глібова // Дивослово. — 1996. — Ч. 9. — С. 60–61.
Мовчун А. Леонід Іванович Глібов і його твори в початковій школі // Почат. шк. — 1999. — Ч. 6. — С. 42–46; — Ч. 7. — С. 46–48.
Мовчун А. Леонід Глібов та його твори у шкільному вивченні // Дивослово. — 2000. — Ч. 2. — С. 44–52.
Пільгук І. Леонід Глібов: До 150-річчя з дня народж. — К.: Т-во Знання УРСР, 1977. — 48 с.
Руденко Н. Вовки та ягнята. Ті та не ті… // Всесвіт. л-ра в серед. навч. закл. України. — 1996. — Ч. 6. — С. 36–38.
Сиваченко М., Деко О. Леонід Глібов: Дослідження і матеріали. — К.: Дніпро, 1969. — 289 с.
Степанишин Ю. Розвиток українського байкопису: Від Г. Сковороди до Л. Глібова // Укр. л-ра в загальноосвіт. шк. — 2000. — Ч. 3. — С. 58–62.
Історія української літератури другої половини XIX століття. — Київ, 1979.

Видання творів

Глібов Леонід. Твори: У 2 т. — Київ, Наукова думка, 1974.
Твори Леоніда Глібова, Ксенофонта Климковича, Володимира Шашкевича. — У Львові: Вид. т-ва «Просвіта», 1911. — 580 с. : портр. — (Руска письменність ; 7).
Байки. Леонід Глібов. — Київ: Книгаренька 2018. — 108 с.

Примітки

↑ Сергій Єфремов (видано за допомогою Миколи Дмитрієва). Історія українського письменства - Київ: Видавництво "Український учитель", 1911. 466 стор.: 313-314
↑ Каменярі української літературної мови. // Іван Огієнко. Історія української літературної мови
↑ Постанова Верховної Ради України від 22 грудня 2016 року № 1807-VIII «Про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2017 році»

Посилання

Глібів Леонид // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 250. — 1000 екз.

Леонід Глібов у сестринських Вікіпроектах
	Портал «Українська література»
	Портал «Полтавщина»
	Цитати у Вікіцитатах^?
	Теми у Вікіджерелах^?
	Леонід Глібов у Вікісховищі^?