Вікіпедія

Літієві руди

Лі́тієві ру́ди (рос. литиевые руды, англ. lithium ores; нім. Lithiumerze n pl) — природні мінеральні утворення, що містять літій у концентраціях, достатніх для економічно вигідного вилучення літію або його сполук. Відомо понад 40 мінералів, в яких літій присутній у помітних кількостях (понад 0,1 % атомних маси). У їх число входять як власне літієві, так і породотвірні мінерали (слюди, турмаліни та ін.), в яких літій присутній у вигляді ізоморфних домішок в невеликій кількості.

Мінерали літієвих руд ред.

Найголовніші літійвмісні мінерали, що мають пром. значення: сподумен, петаліт, амблігоніт, евкриптит, а також літієві слюди — цинвальдит, лепідоліт, полілітіоніт. Високі концентрації літію властиві ендогенним родовищам, пов'язаним з кислою гранітною магмою. Л.р. утворюються у зв'язку з постмагматичними процесами при т-рах 500—700 °С на глиб. 3—7 км. Осн. пром.-генетичний тип родовищ Л.р. — гранітні рідкіснометалічні пегматити, серед яких розрізняють: сподумен-мікроклін-альбітові і альбіт-сподуменові пегматити, лепідоліт-сподуменові і лепідоліт-петалітові пегматити.

Класифікація ред.

За морфологічними особливостями, складом і внутрішньою будовою виділяються три різновиди літієвих пегматитів.

  • 1. Крутоспадні жильні гілки переважно сподумен-альбітового складу потужністю від 0,5 — 1 до 20 — 25 м, довгасті за простяганням від 1 — 3 до 15 — 20 км. Вертикальний розмах зруденіння 3 — 3,5 км. Це найважливіший тип літієвих родовищ. Прикладами такого типу можуть служити родовища в шт. Півн. Кароліна, США (Александер Каунті і ін.); в провінції Квебек (Літіа, масив Ла Корн), в Канаді; Іспанії (Лалін); Афганістані (Друмгал, Джаманак, Пасгушта і ін.); а також деякі родовища в країнах СНД.
  • 2. Пологі зональні тіла мікроклін-сподумен-альбітового і мікроклін-петаліт-альбітового складу. Містять Та, Cs, Li і Ве; цікаві як першорядні танталові і цезієві родовища. Відрізняються пологим заляганням і підповерховим розташуванням пегматитових тіл. При цьому верхні з них характеризуються істотно танталовим зруденінням, а нижні — літієвим. До них належать унікальне родовище Бернік-Лейк в провінції Манітоба (Канада), Бікіта (Зімбабве), а також ряд пегматитових полів СНД.
  • 3. Потужні круті трубоподібні, штокоподібні і лінзоподібні повно-диференційовані тіла мікроклін-сподумен-альбітового складу з Та, Ве і Cs, що характеризуються нерівномірним гніздовим розподілом мінералізації і появою в їх центральних частинах гігантських кристалів сподумену довжиною до 15 м. До них належать пегматити хр. Блек-Гіллс в Півд. Дакоті (США), родовища Китаю.

Приблизно 60 % всіх світових запасів літію припадає на мінеральні води.

Виділяють декілька різновидів багатих літієм вод.

  • 1. Міжкристалізаційна ропа висохлих озер. Прикладом може служити висохле озеро Сьорлс в Каліфорнії (США), що займає площу 70 км², заповнене соленосною товщею (галіт, сода, мірабіліт) потужністю 15 — 25 м. З цієї товщі насосами викачується ропа із вмістом 0,015 % Li2O.
  • 2. Розсоли висихаючих водних басейнів — озер, лагун, заток і морів. Такими є води Великого Соляного озера у шт. Юта, США (0,013 % Li2O); розсоли Мертвого моря (0,004 %); унікальні за змістом літію (0,2 %) висихаючі озера (салари) в пустелі Атакама (родовище Салар де Атакама) в Чилі.
  • 3. Підземні багаті розсоли, що містять 0,08 % Li2O. Прикладом є родовище Клейтон Веллі в хр. Сільвер Пік в шт. Невада (США).
  • 4. Підземні води нафтових і газових родовищ, а також термальні води областей сучасного активного вулканізму.

Родовища літієвих руд ред.

Гол. пегматитові родовища Л.р.: Кінг-Маунтін в США (запаси понад 400 тис. т Li2О, вміст 1-1,15 %), Бернік-Лейк в Канаді (понад 200 тис. т, 1-1,3 %), Маноно-Кітотоло в Конго (понад 200 тис. т, 0,6 %), Бікіта в Зімбабве (бл. 70 тис. т, 1,4 %), а також родов. в Намібії, Мозамбіку, Афганістані. Практично всі родов. є комплексними і відпрацьовуються або для отримання літію з попутним вилученням ряду ін. цінних компонентів, або літієві мінерали вилучаються в процесі збагачення комплексних руд і самі є попутними компонентами. У Л.р. звичайно присутні тантал, ніобій, берилій, рубідій, цезій, іноді олово, вольфрам та ін. Польовий шпат, кварц і слюда, що постійно зустрічається в родов. Л.р., також можуть бути предметом пром. використання. Л.р. збагачуються флотаційним способом або у важких суспензіях. Промисловість використовує концентрати: сподуменовий (вміст Li2O 4,5-6 %), петалітовий (2,5-3,5 %), лепідолітовий (3-4 %), амблігонітовий (7-8 %). Важливе джерело літію — галургічна (гідромінеральна) сировина: міжкристалічна ропа, високомінералізовані води, геотермальні розсоли, а також попутні води нафт. свердловин. Вміст літію у водах коливається в широких межах, досягаючи 0,135 % (родов. Салар-де-Атакама, Чилі). Основні запаси літію, пов'язані з мінералізованими водами і розсолами (бл. 75 %), укладені в родовищах США (Сілвер-Пік, Сьорлс, Солтон-Сі та ін.), Болівії та Чилі (Салар-де-Атакама). Добувають і переробляють літій і його сполуки США, Канада, Велика Британія, ФРН, Японія, Чилі, Бразилія, Китай, Росія, Австралія. Світові потреби в літії забезпечені підтвердженими запасами на строк понад 100 років.

Промислові родовища літію найчастіше пов'язані з пегматитами і мінеральними водами. Приблизно 80 % всіх запасів літію в пегматитах пов'язані зі сподуменовими рудами. Багаті руди містять 1,3 — 1,5, рідше до 2 % Li2O. Бідними вважаються пегматити, що містять 0,6-1 % Li2O.

Літієва мінеральна сировина в Україні ред.

В Україні є розвідані родовища літієвих руд, які не поступаються багатим родовищам США, Канади та Африки.

Родовища літію, що мають промислове значення, виявлені на Донбасі (Єсаулівське в Нагольному рудному районі) та на Українському щиті (Полохівське, Станкуватське, Шевченківське). Крім того, в центральній частині Українського щита (Кіровоградський блок) на південно-західному фланзі Корсунь-Новомиргородського плутону виявлені дві ділянки з літієвою мінералізацією.

Літієве родовище Єсаулівського родовища містять близько 3% Li2O, представлені кукеїтом, який пов'язаний з місцями гідротермального впливу на глинисті та пісково-глинисті сланці карбону. Шевченківське родовище літієносних пегматитів альбіт-сподуменового типу (Західне Приазов'я) простежене за простяганням до 1300 м, за глибиною до 500 м, ширина зони розвитку — до 300 м. Вміст Li2O понад 1%. Спосіб видобутку — підземний. Схема збагачення — флотаційно-гравітаційна.

Полохівське родовище літію (центр України) укладене мікроклін-альбіт-петалітовими пегматоїдними гранітами. Рудна мінералізація представлена петалітом (80-90%), сподуменом та трифіліном (в сумі 10-15%). Рудні зони простежені за простяганням і на глибину до 500 м. Кут падіння — 60-80°. Вміст Li2O понад 1%. Схема збагачення — флотаційно-гравітаційна. Пегматити Полохівського, Станкуватського та Шевченківського родовищ містять також ніобій, тантал та цезій.

Збагачення літієвих руд ред.

Основним методом збагачення літієвих і комплексних руд, які містять тонковкраплені літієві мінерали: сподумен, лепідоліт, амблігоніт, цинвальдит і петаліт є флотація.

Найбільше промислове значення мають сподуменові руди. Сподумен легко флотується збирачами оксигідрильного і катіонного типів після лужної обробки руди в густій пульпі (50 – 70 % твердого) і наступної відмивки лужного розчину і шламів (класу –0,015 мм).

Див. також ред.

Література ред.

Посилання ред.

  • Літієві руди. Вебсайт Великої української енциклопедії (укр.).
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Літієві_руди&oldid=33702528