Лісовський Роберт Антонович
Ро́берт Анто́нович Лісо́вський (29 грудня 1893, с. Кам'янське, Катеринославської губернії, нині місто Дніпропетровської області — 28 грудня 1982, Женева, Швейцарія) — український художник-графік, послідовник Михайла Бойчука і Георгія Нарбута. Займався станковою та книжковою графікою, декоративно-ужитковим мистецтвом, сценографією та дизайном.
| Лісовський Роберт Антонович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження |
29 грудня 1893[1] Кам'янське, Романківська волость, Катеринославський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія[2] | |||
| Смерть | 28 грудня 1982[1] (88 років) | |||
| Женева, Швейцарія | ||||
| Національність | німець | |||
| Релігія | лютеранство | |||
| Жанр | художник-графік | |||
| Навчання | Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури | |||
| Діяльність | художник, графічний дизайнер, графік, візуальний митець, педагог, adult educator | |||
| Напрямок | Графіка | |||
| Роки творчості | 1914 - 1970 | |||
| Вплив | Георгій Нарбут, Михайло Бойчук | |||
|
| ||||
 Лісовський Роберт Антонович у Вікісховищі | ||||
Чоловік Стефанії Туркевич-Лукіянович[3].
Життєпис Редагувати
Народився 29 грудня 1893 року в м. Кам'янське. Походив з німецької родини. Батько Антін Карлович Лісовський, народжений 1863 року в м. Томашеві Березинського району, був німецького походження, як і мати Юлія фон Анзер (Ансієр). Батько працював завідувачем механічних майстерень філії Дніпровської металургійної фабрики (у радянський час — завод ім. Дзержинського в Дніпродзержинську). Брат Борис (Бернгард) Антонович Лісовський (1898—1937), який працював керівником групи постачання «Кам'янбуду» і був репресований у Кам'янському 1937 року, фігурує в справі як німець. Роберт мав також брата Володимира, сестер Олену і Матильду. Те, що батьки трьом з п'яти своїх дітей дали німецькі імена (Роберт, Бернгард, Матильда), теж вказує на їхнє німецьке походження.
Початкову освіту Роберт здобув у Кам'янському в німецькій школі.
В 1906–1908 роках навчався у Миргородській художньо-промисловій школі ім. М. Гоголя у Опанаса Сластіона та Рудольфа Пельше. У 1908–10 роках вчився у Миколи Мурашка в Києві. У 1917–1921 роках навчався в Українській державній академії мистецтв під керівництвом Г. Нарбута та М. Бойчука.
Ілюстрував третє видання збірки поезій Павла Тичини «Сонячні кларнети», опублікованої в 1922 році[4].
1919 року був художником-декоратором вистави «Ромео і Джульєтта» Шекспіра, поставленої в «Молодому театрі» Леся Курбаса.[5]
З 1920 р. емігрував. Мав намір добратися до Лейпцига, однак обставини не сприяли цьому. Поселився у Львові, де вже сформувалася мистецька придніпровська група — Гурток Діячів Українського Мистецтва. Працював оформлювачем книжкових видань, учителем рисунку у вчительській семінарії. Деякий час проживав у селі Янчині (нині Іванівка Перемишлянського району) у п. Мирона Луцького, де створив низку картин (зокрема, Веранда, двір Янчин).[6]
У Львові 1925 року одружився зі Стефанією Туркевич (1898—1977) — першою українською жінкою-композитором. 1927 року у Львові у них народилася донька Зоя Лісовська (по чоловікові Нижанківська) — живописець і графік. Онучка Роберта Лада Нижанківська-Кукс (нар. 1962) — теж художниця.
У 1927 році Роберт Лісовський закінчив Берлінську академію мистецтв. Між 1929 та 1945 роками був професором графіки Української студії пластичного мистецтва в Празі. Його ученицею вважала себе українська художниця і поетеса Галя Мазуренко (1901—2000), чиє дитинство теж минало на Січеславщині.
Після війни Лісовський перебуває в Італії, де багато малює.
Згодом 17 років проживав у Лондоні, де певний час очолював Союз українців Великої Британії.
З 1976 року жив у Женеві, де помер 1982 року.
За словами Марини Антонович-Рудницької: «З Лісовським відійшов у могилу останній безпосередній учень Нарбута».
Письменник Улас Самчук про Лісовського: «антенно-вразливий проповідник чистоти і грації лінії і правди Роберт Лісовський з його артистократичною душею і богемською безпорадністю». (Улас Самчук. На білому коні. Виннипег. 1980. — С. 12).
Творчість Редагувати
Створив проєкти символіки України на замовлення українських політичних структур в еміграції, емблеми політичних організацій, зокрема емблему ОУН «Тризуб з мечем»[7], а також проєкти українських шрифтів, фірмових знаків, екслібрисів тощо. Автор обкладинки до поетичної збірки О. Ольжича «Вежі» (Прага, 1940), обкладинки місячника «Визвольний шлях» (що виходив у Лондоні з 1948) тощо.
У галузі прикладного мистецтва створив проєкти килимів у майстерні «Гуцульське мистецтво» в м. Косові, надмогильного пам'ятника Ользі Басараб на Личаківському цвинтарі у Львові).
У техніці акварелі створив пейзажі, замальовки квітів тощо.
Для більшості творів Лісовського характерна краса і співмірність графічних композицій, ретельність і високий професіоналізм виконання, активність кольорових рішень.[8]
Написав спогади про Георгія Нарбута.
Логотип Lufthansa Редагувати
Лісовському приписують[9][10] створення в 1927 році логотипу для авіакомпанії в результаті перемоги у конкурсі робіт «Lufthansa».
Однак логотип авіакомпанії належав ще її попереднику, авіакомпанії Deutsche Luft-Reederei, і був створений 1918 року німецьким графіком і архітектором Отто Фірле. В 1926 році після об'єднання компанії і утворення «Deutsche Luft Hansa» він зазнав певного редизайну. В самій Lufthansa не змогли підтвердити факт проведення конкурсу чи участь у ньому Роберта Лісовського[11].
Єдиним підтвердженням участі Лісовського в роботі над логотипом Lufthansa на сьогодні є свідчення дочки художника Зої Лісовської-Нижанківської, які їй переповів сам батько.[12]
Вшанування пам'яті Редагувати
У Кам'янському є вулиця Роберта Лісовського[13].
18 травня 2023 року Київська міська рада перейменувала вулицю Академіка Бутлерова на вулицю Роберта Лісовського.[14].
У місті Дніпро вулицю Щукіна перейменували на вулицю Роберта Лісовського.
Примітки Редагувати
- ↑ а б The Fine Art Archive — 2003.
- ↑ http://www.history.org.ua/?termin=Lisovsky_R_A
- ↑ Lisovsky, Robert [Архівовано 28 вересня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Павло Тичина. Соняшні кларнети. Андрій Ніковський. Vita Nova. Фототипічне видання 1918 року. Київ, 2004, 1500 примірників. Сторінка II.
- ↑ В. Попович, Г. Г. Стельмащук. Лісовський Роберт Антонович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [вебсайт] / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2017. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=55713 [Архівовано 1 серпня 2021 у Wayback Machine.] (дата звернення: 01.08.2021)
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 30 березня 2017. Процитовано 29 березня 2017.
- ↑ Українець, який створив емблеми ОУН, Пласту та авіакомпанії Lufthansa. Архів оригіналу за 9 березня 2020. Процитовано 9 березня 2020.
- ↑ Лісовський Роберт – Бібліотека українського мистецтва. uartlib.org (укр.). Архів оригіналу за 30 березня 2017. Процитовано 29 березня 2017.
- ↑ Украинец автор логотипа Lufthansa? Расследование ЦТС. Архів оригіналу за 27 січня 2020. Процитовано 27 січня 2020.
- ↑ Український журавель у німецькому небі… Роберт Лісовський. Архів оригіналу за 27 січня 2020. Процитовано 27 січня 2020.
- ↑ Was the Lufthansa Logo Designed by a Ukrainian artist? [Архівовано 30 жовтня 2015 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ Украинец автор логотипа Lufthansa? Расследование ЦТС [Архівовано 8 листопада 2015 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Про перейменування вулиць міста Дніпродзержинськ та селища міського типу Карнаухівка [Архівовано 3 квітня 2016 у Wayback Machine.] — Офіційний сайт Кам'янської міської ради
- ↑ Тетяна Лозовенко. У Києві змінили назви станцій метро, вулиць та провулків (англ.). Українська правда. Процитовано 18 травня 2023.
Посилання Редагувати
Джерела та література Редагувати
- С. І. Білокінь.. Лісовський Роберт Антонович [Архівовано 13 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 226. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Кравченко Я. О. Школа Михайла Бойчука. Тридцять сім імен. — К: Майстерня книги, Оранта, 2010.
- Яців Р. Роберт Лісовський (1893—1982): Дух лінії / Роман Яців. — Львів: Апріорі, 2015. — 232 с.
- Українське мистецтво: місячник укр. плястики / під ред. М. Голубця ; заходами Гуртка Діячів Українського Мистецтва. — Львів: б. в., 1926 . Ч. 2 : Падолист.— 1926 . [Архівовано 20 вересня 2020 у Wayback Machine.]