Лісовський Роберт Антонович
Ро́берт Анто́нович Лісо́вський (нар. 29 грудня 1893, с. Кам'янське Катеринославської губернії, нині місто Січеславської області — пом. 28 грудня 1982, Женева, Швейцарія) — український художник-графік, послідовник Михайла Бойчука і Георгія Нарбута. Займався станковою та книжковою графікою, декоративно-ужитковим мистецтвом, сценографією та дизайном.
| Лісовський Роберт Антонович | |
|---|---|
 | |
| Народження |
29 грудня 1893 Кам'янське, Романківська волость, Катеринославський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія[1] |
| Смерть | 28 грудня 1982 (88 років) |
| Женева, Швейцарія | |
| Релігія | лютеранство |
| Жанр | художник-графік |
| Навчання | Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури |
| Діяльність | художник |
| Напрямок | Графіка |
| Роки творчості | 1914 - 1970 |
| Вплив | Георгій Нарбут, Михайло Бойчук |
Чоловік Стефанії Туркевич-Лукіянович[2].
Зміст
ЖиттєписРедагувати
Народився 29 грудня 1893 року в м. Кам'янське. Походив з німецької родини. Батько Антін Карлович Лісовський, народжений 1863 року в м. Томашев Березинського району, був німецького походження, як і мати Юлія фон Анзер (Ансієр). Батько працював завідувачем механічних майстерень філії Дніпровської металургійної фабрики (у радянський час - завод ім. Дзержинського в Дніпродзержинську). Брат Борис (Бернгард) Антонович Лісовський (1898-1937), який працював керівником групи постачання "Кам'янбуду" і був репресований у Кам'янському 1937 року, фігурує в справі як німець. Роберт мав також брата Володимира, сестер Олену і Матильду. Те, що батьки трьом з чотирьох своїх дітей дали німецькі імена (Роберт, Бернгард, Матильда), теж вказує на їхнє німецьке походження.
Початкову освіту Роберт здобув у Кам'янському в німецькій школі.
В 1906–1908 роках навчався у Миргородській художньо-промисловій школі ім. М. Гоголя у Опанаса Сластіона та Рудольфа Пельше. У 1908–10 роках вчився у Миколи Мурашка в Києві. У 1917–1921 роках навчався в Українській державній академії мистецтв під керівництвом Г. Нарбута та М. Бойчука.
Ілюстрував третє видання збірки поезій Павла Тичини «Сонячні кларнети», опублікованої в 1922[3].
З 1920 р. емігрував. Намагався добратися до Липська (Лейпціга), однак обставини не сприяли цьому. Поселився у Львові, де вже сформувалася мистецька придніпровська група - Гурток Діячів Українського Мистецтва. Працював оформлювачем книжкових видань, учителем рисунку у вчительській семінарії. Деякий час проживав у селі Янчині (нині Іванівка Перемишлянського району) у п. Мирона Луцького, де створив низку картин (зокрема, Веранда, двір Янчин).[4]
У Львові 1925 року одружився зі Стефанією Туркевич-Лукіянович (1898-1977) - першою українською жінкою-композитором. 1927 року у Львові у них народилася донька Зоя Лісовська (по чоловікові Нижанківська) - живописець і графік. Онучка Роберта Лада Нижанківська-Кукс (нар. 1962) - теж художниця.
У 1927 Роберт Лісовський закінчив Берлінську академію мистецтв. Між 1929 та 1945 роками був професором графіки Української студії пластичного мистецтва в Празі. Його ученицею вважала себе українська художниця і поетеса Галя Мазуренко (1901-2000), чиє дитинство теж минало на Січеславщині.
Після війни Лісовський перебуває в Італії, де багато малює.
Згодом 17 років проживав у Лондоні, де певний час очолював Союз українців Великої Британії.
З 1976 року жив у Женеві, де помер 1982 року.
За словами Марини Антонович -Рудницької: "З Лісовським відійшов у могилу останній безпосередній учень Нарбута".
Письменник Улас Самчук про Лісовського: "антенно-вразливий проповідник чистоти і грації лінії і правди Роберт Лісовський з його артистократичною душею і богемською безпорадністю". (Улас Самчук. На білому коні. Виннипег. 1980. - С. 12).
ТворчістьРедагувати
Створив проекти символіки України на замовлення українських політичних структур в еміграції, емблеми політичних організацій, зокрема емблему ОУН «Тризуб з мечем», а також проекти українських шрифтів, фірмових знаків, екслібрисів тощо. Автор обладинки до поетичної збірки О. Ольжича "Вежі" (Прага, 1940), обкладинки місячника "Визвольний шлях" (що виходив у Лондоні з 1948) тощо.
У галузі прикладного мистецтва створив проекти килимів у майстерні «Гуцульське мистецтво» в м. Косові, надмогильного пам’ятника Ользі Басараб на Личаківському цвинтарі у Львові).
У техніці акварелі створив пейзажі, замальовки квітів тощо.
Для більшості творів Лісовського характерна краса і співмірність графічних композицій, ретельність і високий професіоналізм виконання, активність кольорових рішень.[5]
Написав спогади про Георгія Нарбута.
Логотип LufthansaРедагувати
Лісовському приписують[хто?] створення в 1927 році логотипу для авіакомпанії в результаті перемоги у конкурсі робіт «Lufthansa».
Однак логотип авіакомпанії належав ще її попереднику, авіакомпанії Deutsche Luft-Reederei, і був створений 1918 року німецьким графіком і архітектором Отто Фірле. В 1926 році після об'єднання компанії і утворення «Deutsche Luft Hansa» він зазнав певного редизайну. У самій Lufthansa не змогли підтвердити факт проведення конкурсу чи участь у ньому Роберта Лісовського[6].
Єдиним підтвердженням участі Лісовського в роботі над логотипом Lufthansa на сьогоднішній день є свідчення дочки художника Зої Лісовської-Нижанківської, які їй переповів сам батько.[7]
Вшанування пам'ятіРедагувати
ПриміткиРедагувати
- ↑ http://www.history.org.ua/?termin=L%D1%96sovsky_R_A
- ↑ Lisovsky, Robert(англ.)
- ↑ Павло Тичина. Соняшні кларнети. Андрій Ніковський. Vita Nova. Фототипічне видання 1918 року. Київ, 2004, 1500 примірників. Сторінка II.
- ↑ http://uartlib.org/downloads/UkrainskeMistectvo_2_1926_uartlib.org.pdf
- ↑ Лісовський Роберт – Бібліотека українського мистецтва. uartlib.org (uk). Процитовано 2017-03-29.
- ↑ Was the Lufthansa Logo Designed by a Ukrainian artist?(англ.)
- ↑ Украинец автор логотипа Lufthansa? Расследование ЦТС(рос.)
- ↑ [1]
ПосиланняРедагувати
Джерела та літератураРедагувати
- С. І. Білокінь.. Лісовський Роберт Антонович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 226. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- В. Попович, Г. Г. Стельмащук. Лісовський Роберт Антонович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003–2016. — ISBN 944-02-3354-X.
- Роберт Лісовський
- Біографія Лісовського
- Кравченко Я. О. Школа Михайла Бойчука. Тридцять сім імен. — К: Майстерня книги, Оранта, 2010.
- Яців Р. Роберт Лісовський (1893-1982): Дух лінії / Роман Яців. — Львів : Апріорі, 2015. — 232 с.