Луцький Мирон Михайлович
Миро́н Миха́йлович Лу́цький (1891, с. Лука, нині Новокалинівська міська громада, Самбірський район, Львівська область, Україна — 1961, м. Торонто, Канада) — український галицький військовий, політичний (хлібороб-суспільник[1]), кооперативний і громадський діяч. Молодший брат Остапа Луцького.
| Мирон Михайлович Луцький | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
 сотник УГА | |||||||
 | |||||||
| Загальна інформація | |||||||
| Народження |
1891 с. Лука, нині Новокалинівська міська громада, Самбірський район, Львівська область | ||||||
| Смерть |
1961 м. Торонто, .svg){kind=small} Канада | ||||||
| Військова служба | |||||||
| Приналежність |
 ЗУНР | ||||||
| Нагороди та відзнаки | |||||||
| |||||||
ЖиттєписРедагувати
Народився 1891 року в селі Лука Самбірського повіту.[2]
Голова українського товариства в Галичині «Сільський господар» (1936—1939 рр.). Син власника маєтку в с. Лука Самбірського повіту, здобув вищу освіту.[3]
Сотник УГА в 1918—1920 рр., начальник (шеф) штабу: Групи «Схід» (наприкінці 1918 р., до створення 1-ї бригади УСС; командант — сотник Осип Букшований), 1-ї бригади УСС.[4] Начальник оперативного відділу ЧУГА[джерело?].
У міжвоєнному Львові: діяльний в УНДО, голова Крайового товариства «Сільський господар» (1930—1939), заступник голови Львівської хліборобської палати (1933—1939).[5] У 1941—1943 роках — директор Цукрового Тресту України.[5]
Офіцер батальйону «Нахтігаль». У грудні 1943 р. очолював делегацію ОУН(б) на переговорах з угорцями (таємно від гітлерівців); прибули до Будапешта угорським літаком, переодягнені в угорських солдатів. З угорського боку брав участь шеф ГШ, порозумілися про нейтралітет.[6]
Від 1944 року — у Західній Європі, від 1948 — у Торонто, де помер.[5]
ПриміткиРедагувати
- ↑ Енциклопедія Українознавства. — Львів, 1994. — Т. 4. Архів оригіналу за 12 січня 2014. Процитовано 12 січня 2014.
- ↑ Качор А. Остап Луцький (пам'яті визначного українського громадського діяча). Архів оригіналу за 5 червня 2021. Процитовано 5 червня 2021.
- ↑ Лука з присілком Сеньків / Калейдоскоп минулого // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 252, 578.
- ↑ Шанковський Л. Українські збройні сили в перспективі нації // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 813.
- ↑ а б в Дуда І. Луцький Мирон… — С. 362.
- ↑ КВАЗІЕНЦИКЛОПЕДІЯ ОУН-УПА. Архів оригіналу за 24 лютого 2008. Процитовано 12 січня 2014.
ДжерелаРедагувати
- Дуда І. Луцький Мирон // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 362. — ISBN 978-966-528-318-8.
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3.
ПосиланняРедагувати
- Енциклопедія Українознавства [Архівовано 12 січня 2014 у Wayback Machine.]. — Львів, 1994. — Т. 4.
- КВАЗІЕНЦИКЛОПЕДІЯ ОУН-УПА.