Лісовський Олександр Юзеф
Олександр Юзеф Лісо́вський (пол. Aleksander Józef Lisowski; 1580 — 11 жовтня 1616) — литовський шляхтич гербу Їжак (пол. Jeż), полковник коронного війська Польського та війська Лжедмитрія II. Прославився численними перемогами над московитами та успішним спустошенням їхніх земель.
| Лісовський Олександр Юзеф | |
|---|---|
| пол. Aleksander Józef Lisowski | |
| Народився | 1580 Вільнюс, Річ Посполита |
| Помер | 1616[1] Вязьма, Велике князівство Московське або Стародуб ·хвороба |
| Країна | Річ Посполита |
| Діяльність | кіннота, військовослужбовець |
| Учасник | Московсько-польська війна 1605—1618 |
| Військове звання | полковник[2] і воєвода |
| Рід | House of Lisowskid |
| Батько | Jan Lisowskid |
 | |
Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. |
Народився поблизу Вільно. Освіту здобув у віленській єзуїтській школі. Військову кар’єру розпочав у війську волоського господаря Михая Хороброго. У 1600 році, після вторгнення польських військ до Молдови, приєднався до своїх земляків. У 1604 році проявив непокору короні та вступив на службу до війська литовського гетьмана Януша Радзивілла.
У 1607 році взяв участь у рокоші Зебжидовського, за що був оголошений поза законом польським королем.
Війна проти Московського Царства
ред.
В 1607 році з 600 бійцями вирушив в похід проти Московії і приєднався до війська Лжедмитрія II на чолі загону з 6 тис. поляків і 8 тис. запорожців[3]. У Стародубі отримав чин полковника.
У березні 1608 року, діючи самостійно від основних сил Лжедмитрія, взяв Зарайськ і розбив в Зарайський битві військо московитів, після чого взяв Коломну, де полонив князя Володимира Долгорукова.
Влітку 1608 року приєднався до Тушинського табору. В вересні спільно з Яном Сапєгою брав участь облозі Троїцького монастиря.
17 лютого 1609 року загін Лісовського числом 2 тис. підійшов до Суздаля, зайняв міста Шуя і Пльос; 30 квітня підійшов до Ярославля, 8 червня взяв Кінешму.
Після вступу у війну Речі Посполитої, Лісовський перейшов на службу до короля. Навесні 1610 року він почав новий похід: розорив Ростов і 2 травня вийшов до Калязінського монастиря. Далі Лісовський підступив до Твері, до Торопця і вийшов до Великих Лук. Потім він зі своїми загонами рушив до Пскова, де влаштувався в фортеці Воронич.
Рейд Лісовського
ред.
В 1615 році на чолі великого 2 тис. загону здійснив новий похід проти Московського Царства. Похід планувався як відволікаючий від Смоленська. У липні він осадив Брянськ, а 19 червня захопив Карачев і Орел. 6 вересня в районі Орла розбив авангард військ князя Дмитра Пожарського[4], після чого захопив Болхов, Бельов, підступив до Лихвина (місцевий гарнізон зміг відсидітися за укріпленнями), взяв Перемишль. У листопаді стояв під Ржевом.
Тактика бою
ред.Розробив власну тактику бою і спосіб організації війська з легкої кінноти, яка отримала назву «лісовчики». Намагався діяти окремо від основних сил.
Смерть
ред.Раптово помер під Вязьмою, впавши з коня. За іншою версією, помер під Стародубом від паралічу, під час огляду новобранців свого загону. Після його смерті управління загоном перейшло Станіславу Чаплинському.
Примітки
ред.- ↑ а б Тезаурус CERL — Consortium of European Research Libraries.
- ↑ https://www.ipsb.nina.gov.pl/a/biografia/aleksander-jozef-lisowski-h-jez
- ↑ Татищев Василий Никитич. История Российская. Часть 4 (рос.). Архів оригіналу за 27 вересня 2013. Процитовано 10 квітня 2013.
- ↑ Орловский бой. Архів оригіналу за 5 жовтня 2013. Процитовано 11 квітня 2013.