Вікіпедія

Суздаль

Суздаль — місто в Росії, адміністративний центр Суздальського району Владимирської області. Населення 10 240 осіб. (2013).

місто Суздаль
Герб Прапор
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Владимирська область
Муніципальний район Суздальська міськрада
Код ЗКАТУ: 17 445 000
Код ЗКТМО: 17654101001
Основні дані
Час заснування точно невідомо, не раніше 999
Населення 10 965 особи (2008)
Площа 15 км²
Поштові індекси 601291
Телефонний код +7 49231
Географічні координати: 56°25′16″ пн. ш. 40°26′56″ сх. д. / 56.4211111111387780° пн. ш. 40.44888888891677681° сх. д. / 56.4211111111387780; 40.44888888891677681Координати: 56°25′16″ пн. ш. 40°26′56″ сх. д. / 56.4211111111387780° пн. ш. 40.44888888891677681° сх. д. / 56.4211111111387780; 40.44888888891677681
Часовий пояс +3, влітку +4
Висота над рівнем моря 150 м
Водойма річка Кам'янка
Влада
Вебсторінка gorodsuzdal.ru
Міський голова Годунін Сергій Борисович (рос.)
Мапа
Суздаль (Росія)
Суздаль
Суздаль

Мапа

CMNS: Суздаль у Вікісховищі

Центр міста

Географія

ред.

Розташоване на річці Кам'янці, притоці річки Нерлі за 26 км на північ від Владимира.

Суздаль — місто-заповідник, входить в Золоте кільце Росії, в Владимиро-Суздальський історико-художній і архітектурний музей-заповідник.

Історія

ред.

Точна дата його заснування невідома. Татищев вважав, що Суздаль був засновав 982 року Володимир Святий на болотистому березі Нерлі, там, де зараз розташоване село Кідекша, і лише пізніше його було перенесено на зручніше сучасне місце. Ця теорія поки що не знайшла підтвердження. 2000-го року російські пропагандисти оголосили, що Суздаль вперше згадано під 999 роком[1], хоча це джерело є сумнівним.

У 11-12 століттях, до піднесення Москви, Суздаль був одним із центрів Північно-Східної Русі.

На початку XII століття за Юрія Долгорукого був центром Ростово-Суздальського князівства. У 1157 Андрій Боголюбський переніс столицю до Владимира і князівство стало називатися Владимиро-Суздальським. З середини XIII століття — столиця самостійного Суздальського князівства. На початку XIV століття — столиця Суздальсько-Нижньогородського князівства.

 
Суздальський кремль взимку

У 1392 Суздаль увійшов до Великого Московського князівства.

У 1565 Суздаль попав в число міст, що складали опальну земщину, а після знищення опричнини став «царською вотчиною». У Смутний час суздальці зрадили Шуйському і передали своє місто тушинцям і Лисовському, який укріпив його і протримався в нім близько 8 місяців, попри неодноразові спроби з боку московського війська прогнати його звідти.

У 1612 році поляки брали в облогу Суздаль, але безуспішно.

У 1708 році місто було приписане до Московської губернії як провінційне місто; у 1778 зроблений повітовим містом Владимирського намісництва, в 1796 році — Владимирської губернії.

З XVI століття в Суздалі ведеться будівництво монастирів. Розширюються старі, зводяться нові. До XVI ст існувало 11 монастирів (нині збереглося 5 монастирських комплексів). Суздаль стає одним з релігійних центрів Росії. З середини XVII століття — період економічного підйому.

З другої половини XIX століття Суздаль стає глухим провінційним містом (у місті не розвивалася промисловість — не в останню чергу тому, що Суздаль опинився в стороні від залізниці).

У 1967 ухвалено Генеральний план розвитку Суздаля, згідно з яким він ставав містом-музеєм. З міста вивели виправні установи. Були побудовані Головний туристичний комплекс, розгорнуті музейні експозиції. Проводилися роботи з реставрації пам'ятників і благоустрою міста. У 1978 (?) міжнародна організація ЮНЕСКО включила білокам'яні пам'ятники Суздаля в список об'єктів світової спадщини.

Виробництво цегли в Суздалі

ред.

Невелике місто Суздаль виділялось поміж поселень навколо Москви і Володимира наявністю цегельних майстерень. Глину брали на берегах місцевої річки Каменки. Неподалік заснували слободу і випалювальні печі. Найдавніша з печей по випалу цегли в Суздалі, розкопана археологами, датована 12 століттям (можливо, виробництво засноване в 11 столітті). Це зумовило відносно велику кількість цегляних споруд в Суздалі, створених у період 16-18 століть і добре зберігшихся до нашого часу. (В сусідньому Володимирі, на відміну від Суздаля, для будівництва якийсь час використовували тесані кам'яні брили, незважаючи на їх дорогу ціну і потребу мати відповідних майстрів. З тесаного каменю в Володимирі побудовані в 12 столітті і Успенський собор (Володимир), і уславлена церква Покрова на Нерлі.)

Населення

ред.
Чисельність населення
1784[2]1856[3]1859[4]1870[2]1897[3]1913[3]1920[2]
2962↗6100↗6145↗7047↘6412↗7700↘4357
1923[2]1926[2]1939[5]1959[6]1970[7]1979[8]1989[9]
↗7092↘6642↘6567↗9012↗10 179↗11 529↗12 063
1992[3]2000[3]2001[3]2002[10]2003[3]2005[3]2006[3]
↗12 100↘12 000↘11 900↘11 357↗11 400↘11 200→11 200
2009[11]2010[12]2011[13]2012[14]2013[15]2014[16]2015[17]
↘10 965↘10 535↗10 553↘10 409↘10 240↘10 061↘9978
2016[18]2017[19]2018[20]
↘9865↘9749↘9618
2500
5000
7500
10 000
12 500
15 000
1784
1913
1959
2000
2006
2013
2018

Архітектурні пам'ятки

ред.
 
Панорама Покровського монастиря
 
Гостиний двір в Суздалі
 
Церква Бориса і Гліба
 
Богоявленська церква (Суздаль)
 
Церква Преображення (Козлятьєво)
 
Суздальський кремль

Суздаль зберіг велику кількість архітектурних пам'яток різних століть і стилів[21]:

  • Суздальський кремль
  • Монастирські ансамблі
    • Спасо-Євфімієв монастир
    • Покровський монастир
    • Александровський монастир
    • Ризоположенський монастир
    • Васильєвський монастир
  • Ансамбль Торгової площі
    • Торгові ряди (1806—1811, арх. А. Вершинський)
    • Церква Воскресіння (1732)
    • Церква Казанської ікони Божої Матері (1739)
    • Церква Костянтина і Олени (Цареконстантіновська) (1707)
    • Церква Всіх Скорботних (1750—1787)
    • Церква Входу Господня до Єрусалиму (1702—1707)
    • Церква Параскеви П'ятниці (1772)
  • Пам'ятники Посаду
    • Церква Успіння Божої Матері (1750)
    • Церква Іоанна Передтечі (1720)
    • Церква Святого Антіпія (1745)
    • Церква Святого Лазаря (1667)
    • Церква Кресто-Никольська (1770)
    • Церква Косьми і Даміана на Яруновій горі (1725)
  • Пам'ятники Зарічної сторони
    • Церква Знамення на Мжарі (1749)
    • Церква Ризположення на Мжарі (1777)
    • Церква Бориса і Гліба (Суздаль) на Борисовій стороні (1747)
    • Церква Іллі Пророка на Івановій горі (1758)
    • Церква Богоявлення в Шкіряній слободі (1775)
    • Церква Іоанна Передтечі в Шкіряній слободі (1703)
    • Церква Тихвинської ікони Божої Матері (кінець XVII ст.)
    • Церква Святого Миколая у Покровського монастиря (1712)
    • Церква Петра і Павла у Покровського монастиря (1699)
  • Пам'ятники слободи Скучилихи
    • Церква Смоленської ікони Божої Матері (1696—1707)
    • Церква Сімеона Столпника (1749)
    • Церква Михайла Архангела (початок XVIII ст.)
    • Кам'яний посадський будинок (кінець XVII ст.)
  • Пам'ятники довколишніх сіл
    • Церква Боголюбської ікони Божої Матері в Корівниках (1696)
    • Церква Флора і Лавра в Михалях (1803)
    • Церква Михайла Архангела в Михалях (початок XVIII ст.)
    • Церква Михайла Архангела в Івановському (середина XVIII ст.)
  • Пам'ятники музею дерев'яної архітектури

Економіка

ред.

Основу економічної активності в місті складають галузі, орієнтовані на прийом і обслуговування туристів: готельний бізнес, громадське харчування тощо.

У місті є промислові підприємства: швейна фабрика, підприємства харчової промисловості, з виробництва товарів культурно-побутового і господарського призначення. Розвинене городництво.

Джерела

ред.
  1. ↑ т.зв.Новгородський кодекс
  2. ↑ а б в г д Предварительные итоги переписи по Владимирской губернии. Выпуск 2-й // Всесоюзная перепись населения 1926 года. (рос.)
  3. ↑ а б в г д е ж и к Народная энциклопедия «Мой город». Суздаль. Архів оригіналу за 26 червня 2014. Процитовано 26 червня 2014. (рос.)
  4. ↑ Списки населённых мест Российской империи. VI. Владимирская губерния. По сведениям 1859 года. (рос.)
  5. ↑ Всесоюзная перепись населения 1939 года. Численность городского населения СССР по городским поселениям и внутригородским районам. Архів оригіналу за 30 листопада 2013. Процитовано 30 листопада 2013. (рос.)
  6. ↑ Всесоюзний перепис населення 1959 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)
  7. ↑ Всесоюзний перепис населення 1970 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)
  8. ↑ Всесоюзний перепис населення 1979 року Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.
  9. ↑ Всесоюзний перепис населення 1989 року. Чисельність міського населення. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. (рос.)
  10. ↑ Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 3 лютого 2012. (рос.)
  11. ↑ Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, посёлкам городского типа и районам на 1 января 2009 года. Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 2 січня 2014. (рос.)
  12. ↑ Всероссийская перепись населения 2010 года. Численность населения по населённым пунктам Владимирской области. Архів оригіналу за 21 липня 2014. Процитовано 21 липня 2014. (рос.)
  13. ↑ Владимирская область. Оценка численности населения на 1 января 2009-2016 годов (рос.)
  14. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям. Таблица 35. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2012 года. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 31 травня 2014.
  15. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года. — М.: Федеральная служба государственной статистики Росстат, 2013. — 528 с. (Табл. 33. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов). Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 16 листопада 2013. (рос.)
  16. ↑ Таблица 33. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2014 года. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014. (рос.)
  17. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015. (рос.)
  18. ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
  19. ↑ (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
  20. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2018 года (рос.). Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 25 липня 2018.
  21. ↑ Список наводиться за книгою: Воронин Н. Н. Владимир, Боголюбово, Суздаль, Юрьев-Польской. Москва, 1974. С. 151—231

Література

ред.
  • (рос.) Атлас автомобильных дорог. Золотое кольцо России. — М. : Книжное издательство «За рулём», 2007. — 160 с.
  • (рос.) Золотое кольцо. Справочник. — М. : Вокруг света, 2006. — 256 с.
  • (рос.) Михайлов К. П. Золотое кольцо России. Летопись разрушений и утрат. — М. : Эксмо; Яуза-Пресс; Лепта-Книга, 2008. — 464 с. — (На руинах Небесной России)

Посилання

ред.
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Суздаль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Суздаль&oldid=41444070