Лієпая
місто в Латвії
Лі́єпая (латис. Liepāja, пол. Lipawa, біл. Лібава, нім. Libau) — місто в Латвії, на березі Балтійського моря.
Лієпая | |||
---|---|---|---|
| |||
Країна | Латвія | ||
Регіон | Курляндія | ||
Перша згадка | 1253 | ||
Статус | 1625 | ||
Площа | |||
• Загалом | 60,37 км² | ||
Населення (2016)[1] | |||
• Загалом | 78 144 ос. | ||
• Густота | 1294,4 осіб/км² | ||
Часовий пояс | EET (UTC+2) | ||
• Літній час | EEST (UTC+3) | ||
Сайт | www.liepaja.lv | ||
Назва
ред.Географія
ред.Розташоване на березі Балтійського моря, на півночі Лієпайського озера.
Історія
ред.- 1253 року Лібау вперше згадана в джерелах як Portas Liva — «лівська гавань».
- 1300 року лицарі Лівонського ордену збудували в гавані Лібау католицьку церкву, а 1301 року — замок Лібау. Розпочалася німецька колонізація краю.
- 1418 року поселення Лібау було зруйноване литовськими військами, а населення поголовно знищене.
- 1422 року польський король Ягайло намагався здобути замок Лібау, але безуспішно.
- 1560 року магістр Лівонського ордену Готтгард Кеттлер віддав замок Лібау під заставу прусському герцогу Альберту за 50 тисяч гульденів.
- 1609 року Лібау викуплене родиною покійного Готтгарда й включене до складу герцогства Курляндії і Семигалії. Під керівництвом герцогської династії Кеттлерів в Лібау поширюється лютеранство. Увійшло до складу Гробінської парафії.
- 18 березня 1625 року Лібау стало містом, отримавши магдебурзьке право від герцога Фрідріха Кеттлера. Цей день відзначається як день міста.
- 1645 року герцог Яків Кеттлер розбудував гавань Лібау для імпорту курляндських товарів[2]. Місто стало одним із головних торговельних центрів Курляндії.
- 1697 року збудовано новий порт Лібау, а замість річки прокладено канал, що безпосередньо сполучив місто з морем.
- 1701 року Лібау було окуповане шведами під час Великої північної війни.
- 1710 року чума знищила третину населення Лібау.
- 1795 року Лібау перейшло Російській імперії внаслідок приєднання герцогства Курляндії і Семигалії до Росії. Місто отримало назву Лібава.
- 1831 року Лібава отримала статус гавані першого класу. Місто розвивалося як торговий порт і курорт.
- 1871 року побудовано Лібавську залізницю.
- 1890 року в Лібаві почалося будівництво Лібавської військово-морської фортеці, а 1893 року — військового порту.
- 1894 року Лібава стала однією з баз Балтійського флоту Російської імперії.
ХХ—ХХІ століття
ред.- 1907 року в Лібаві відкрився Латиський театр — сучасний Лієпайський театр.
- 1919 року, внаслідок виборення Латвією незалежності, Лібава отримала латвійську назву Лієпая. Місто було столицею Латвії протягом декількох місяців.
- 1922 року в Лієпаї відкрилася Лієпайська консерваторія, а 1924 року — Лієпайський музей історії та мистецтва.
- 1940 року, під час Другої світової війни, СРСР окупував Лієпаю, так само як і всю територію Латвійської республіки.
- 1941 року, у ході німецько-радянської війни, Німеччина звільнила Лієпаю від радянської влади, встановивши власний режим.
- 1944 року СРСР повторно захопив Лієпаю.
- 1991 року, внаслідок розвалу СРСР, Лієпая увійшла до складу незалежної Латвії.
- 2001 року, центр підготовки водолазів Балтійської Військово-морської Ескадри
- 25 жовтня 2022 року демонтовано пам'ятник радянським воїнам у Лієпаї. Рішення про знесення пам'ятника було ухвалено Лієпайською думою ще в середині серпня 2022 року. Пам'ятник скульптора Егонс Звірбуліс та архітектора Яніс Ліцитіс був визнаний таким, що «представляє художньо-історичну цінність» й переданий на зберігання до Музею окупації Латвії[3].
Населення
ред.Лієпая — третє за чисельністю населення місто Латвії.
Динаміка міського населення | |
---|---|
Рік | Населення |
1640 | бл. 1500 |
1797 | 4516 |
1963 | 9970 |
1881 | 29 611 |
1897 | 64 489 |
1914 | 94 000 |
1920 | 51 583 |
1925 | 60 762 |
1930 | 57 238 |
1935 | 57 098 |
1941 | 45 067 |
1943 | 43 280 |
1959 | 71 464 |
1970 | 92 884 |
1979 | 107 663 |
1989 | 114 486 |
1991 | 114 950 |
2000 | 89 448 |
2011 | 76 731 |
Джерело:[4] |
Економіка
ред.Місто має два морські порти, торговий і військовий. Міжнародний аеропорт Лієпая — один з трьох міжнародних аеропортів Латвії. У 1997 році спеціальною економічною зоною забезпечено низьке податкове навантаження, яке встановлене на 20 років для того, щоб привернути іноземні інвестиції та полегшити економічний розвиток Лієпаї. Головна промисловість в місті — сталевий виробник Liepājas Metalurgs та виробництво білизни (марка Lauma).
Освіта
ред.Уродженці та міста-побратими
ред.- Тіссе Едуард Казимірович (1897—1961) — радянський кінооператор, режисер
- Безсмертний Артур Анатолійович (1984—2018) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Вікторс Ясьоніс — латвійський хокеїст.
- Ернестс Фолдатс (1925—2003) — венесуельський ботанік, відомий дослідник орхідей.
- Лайла Пакалніня (* 1962) — латвійський кінорежисер і сценарист.
- Іванов Анатолій Олександрович (нар. 1953) — український художник.
- Міста-побратими
- Белвью (Вашингтон), США (1992)
- Саутгемптон, Велика Британія
- Корк, Ірландія
- Турку, Фінляндія
- Нюкьобінг Фальстер, Данія (1993)
- Ольборг, Данія
- Рогаланд, Норвегія (1999)
- Берген, район Årstad, Норвегія (2001)
- Карлсхамн, Швеція (1997)
- Кальмар, Швеція
- Нюнесхамн, Швеція (1990)
- Хельсінгборг, Швеція (2005)
- Паланга, Литва (2001)
- Клайпеда, Литва (1997)
- Гдиня, Польща (1999)
- Ельблонг, Польща (1991)
- Гомель, Білорусь (1999)
- Форлі, Італія
- Кальярі, Італія
- Шербур, Франція
- Ассен, Нідерланди
- Гронінген, Нідерланди
- Зволле, Нідерланди
- Дармштадт, Німеччина (1993)
- Берлін, Німеччина
- Кіль, Німеччина
- Росток, Німеччина
- Бремерхафен, Німеччина
- Гамбург, Німеччина
- Бердянськ, Україна
Примітки
ред.- ↑ Latvijas iedzīvotāju skaits pašvaldībās pagastu dalījumā (PDF). Iedzīvotāju reģistra statistika uz 01.01.2016. Pilsonības un migrācijas lietu pārvalde. 1 січня 2016.
- ↑ Arbusov, Leonid. Grundriss der Geschichte Liv-, Est- und Kurlands. — Riga: Jonck und Poliewsky, 1918. — 33. Herzog Jakob von Kurland. — S. 208.
- ↑ У латвійській Лієпаї був знесений третій радянський пам'ятник. espresso.tv. 26 жовтня 2022. (рос.)
- ↑ Enciklopēdija "Latvijas pilsētas". Rīga 1999.
Джерела
ред.- Arbusov, Leonid. Grundriss der Geschichte Liv-, Est- und Kurlands. — Riga: Jonck und Poliewsky, 1918.
Посилання
ред.Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лієпая