Відкрити головне меню

Лю Цисінь

китайський письменник-фантаст

Лю Цисінь (кит. трад. 劉慈欣, спр. 刘慈欣, піньїнь: Liǔ Cǐxín, 23 червня 1963, Пекін, Китайська Народна Республіка[1]) — китайський письменник-фантаст, вважається обличчям китайської фантастики, а також найбільш плідним і популярним фантастом Китаю[2]. Лауреат премії Г'юго, дев'ятиразовий лауреат премії «Галактика» з науково-фантастичної літератури, двічі нагороджений премією «Туманність». Працює в жанрі «жорсткої» наукової фантастики.

Лю Цисінь
刘慈欣
Geek Bar Tor authors event - Cixin Liu (18397919319).jpg
Ім'я при народженні кит. 刘慈欣
Народився 23 червня 1963(1963-06-23) (56 років)
Пекін, КНР
Громадянство Flag of the People's Republic of China.svg КНР
Національність хань
Діяльність письменник
Alma mater Північно-Китайський інститут водних ресурсів та електроенергетики
Мова творів китайська
Роки активності 1999 —дотепер
Напрямок фантастика
Magnum opus «Проблема трьох тіл» (2006)
«Темний ліс» (2008)
«Смерть безсмертна» (2010)
Нагороди

Лю Цисінь у Вікісховищі?

БіографіяРедагувати

Лю Цисінь народився 23 червня 1963 року в Пекіні, КНР, в родині працівника Китайського інституту досліджень вугілля.

1966 року під час Культурної революції його батько з родиною змушений був перебратися в Янцюань, провінція Шаньсі, де працював на вугільній шахті.[1][3] Через те, що шахта була зоною війни між різними фракціями і угрупуваннями Культурної революції, батьки відправили сина жити в рідне село в повіті Лушань, провінції Хенань. Там пройшло його дитинство.[4] Через походження з родини інтелігенції, попри численні заяви його не прийняли у піонери у початковій школі. За словами Цисіня, це дуже вплинуло на його подальше життя: він відчував сором, але отримав внутрішню силу, аби впоратися з невдачами.[1]

Лю отримав технічну підготовку у Північно-Китайському інституті водних ресурсів та електроенергетики, який закінчив 1985 року. З 1985 до 2009 року він працював інженером-комп'ютерником на розташованій в Янцюані вугільній електростанції, поки її не було закрито з екологічних міркувань.[1]

У липні 2018 року Лю Цисінь обійняв посаду радника (англ. chief thinker) з питань інновацій в китайській філії венчурної інвестиційної компанії IDG Capital.[5]

Лю одружений і має дочку.[6]

ТворчістьРедагувати

Лю Цисінь з дитинства любив читати науково-фантастичні твори, був фанатом фантастики, особливо Артура Кларка і Жуля Верна[3]. На його жаль, доступних творів під час Культурної революції було небагато, тому всі знайдені науково-фантастичні книги читалися неодноразово. Ще у старшій школі вперше спробував писати.[7]

Згодом Лю Цисінь відзначав, що «2001: Космічна Одіссея» і «Побачення з Рамою» Кларка, мали найбільший вплив на стиль його письма. Він навіть припускає, що «всі його твори є поганими імітаціями творів Кларка». Другим за впливом Лю вважає Джорджа Орвелла, завдяки якому зрозумів значні можливості фантастики у відтворенні критичного погляду на сучасність. Не менш вагомим і улюбленим для нього твором він назвав «Марсіанські хроніки» Рея Бредбері.[8]

Лю створив чимало оповідань, але успіху в редакціях не мав. 1989 року Лю, за допомогою редактора WordStar для DOS, надрукував свій перший довгий науково-фантастичний твір «Ера Наднової» (超新星纪元), як і більш ранні праці, її протягом багатьох років ніхто не бажав видавати.[7]

1999 року Лю Цисінь, нарешті, був помічений редакторами часопису «Світ наукової фантастики» (кит. 科幻世界). Вони визнали автора незрілим, але вартим навчання, п'ять перших оповідань Лю були піддані значному редагуванню, задля відповідності стилю і рівню часопису, і в червні 1999 року видали «Пісню кита» (кит.: 鲸歌) та «Кінець мікрокосму» (кит.: 微观尽头).[9] В наступному, липневому номері часопис опублікував «Космічний колапс» (кит.: 宇宙坍缩).[7]

Ця подія стала стартом науково-фантастичного шляху Лю Цисіня. Оповідання отримали схвальні відгуки читачів «Світу наукової фантастики» і критики, подальші публікації не забарились. «З її очима» (кит.: 带上她的眼睛) вийшов у жовтневому номері того ж року. У лютому 2000 року виходить «Вогнена Земля» (кит.: 地火), у липневому номері «Блукаюча Земля» (кит.: 流浪地球), в січні 2001 року опубліковано «Сільського вчителя» (кит.: 乡村教师).[7]

Серія науково-фантастичних оповідань продемонструвала якісний рост письменника. Незабаром ці твори отримали найвищу китайську науково-фантастичну премію «Галактика»: перша премія 1999 року за «З її очима», спеціальна премія 2000 року за «Блукаючу Землю», подвійна нагорода 2001 року за «Всечастотне електронне блокування» та «Сільський вчитель». З 1999 по 2005 роки Лю Цисінь отримав вісім премій.[7]

Нові плани редакції «Світ наукової фантастики» щодо необхідності великої форми збіглися з новими ідеями Лю Цисіня і його бажанням створити роман. З травня і до кінця 2006 року роман «Три тіла» (кит.: 三体) щомісячно виходив частинами у «Світі наукової фантастики». «Три тіла» мав великий успіх серед китайських читачів. Того ж року він отримав премію «Галактика», а 2008 року вийшов окремою книгою.[7]

Переклад «Трьох тіл» англійською, виконаний Кеном Лю і надрукований 2014 року у видавництві Tor Books під назвою «Проблема трьох тіл» (англ. Three-body problem) вивів роман, Лю Цисіня і китайську фантастику на світовий рівень. 2014 року роман номіновано на премію Неб'юла, наступного року він виграв премію Г'юго і номінувався на премію Локус і Меморіальну премія Джона Кемпбелла. Впродовж наступних трьох років його перекладено турецькою, вьетнамською, португальською, іспанською, французькою, тайською, угорською, українською, грецькою, чеською, німецькою, польською, російською та італійською мовами.[10]

Друга частина трилогії «Пам'ять про минуле Землі», роман «Темний ліс» (2008) і третя частина «Смерть безсмертна» (2010), переконливо довели майстерність автора. Трилогію високо оцінили Кім Стенлі Робінсон, Бен Бова, Девід Брін.[11] За словами Джорджа Мартіна, «Це сильна книга, амбіційна книга, гідний переможець … і перший Г'юго, який поїде до Китаю, це круто.»[12] Відомий американський журнал «Нью-Йоркер» в огляді, присвяченому «Проблемі трьох тіл» та її автору, порівняв Лю Цисіня з китайським Артуром Кларком.[13]

БібліографіяРедагувати

РоманиРедагувати

  • 2002 «Диявольські цеглини» (кит. 魔鬼积木)
  • 2003 «Ера наднової» (кит. 超新星纪元)
  • 2004 «Кульова блискавка» «кит. 球状闪电»
Трилогія «Пам'ять про минуле Землі» (кит. 地球往事):

Оповідання і повістіРедагувати

  • 1999 «Пісня кита» (кит. 鲸歌)
  • 1999 «Кінець мікрокосму» (кит. 微观尽头)
  • 1999 «Космічний колапс» (кит. 宇宙坍缩)
  • 1999 «З її очима» (кит. 带上她的眼睛)
  • 2000 «Вогняна Земля» (кит. 地火)
  • 2000 «Блукаюча Земля» (кит. 流浪地球)
  • 2001 «Сільський вчитель» (кит. 乡村教师)
  • 2001 «Мікро-вік» (кит. 微纪元)
  • 2001 «Всечастотне електронне блокування» (кит. 全频带阻塞干扰)
  • 2001 «Волокно» (кит. 纤维)
  • 2001 «Доля» (кит. 命运)
  • 2001 «Посланець» (кит. 信使)
  • 2002 «Китайське сонце» (кит. 中国太阳)
  • 2002 «Море мрії» (кит. 梦之海)
  • 2002 «Метелик хаосу» (кит. 混沌蝴蝶)
  • 2002 «Ера Ангела» (кит. 天使时代)
  • 2002 «Поглинач» (кит. 吞食者)
  • 2002 «Вестерн» (кит. 西洋)
  • 2003 «Поетична хмара» (кит. 诗云)
  • 2003 «Слава та мрія» (кит. 光荣与梦想)
  • 2003 «Земна гармата» (кит. 地球大炮)
  • 2003 «Мислитель» (кит. 思想者)
  • 2004 «Мильні бульбашки Юаньюань» (кит. 圆圆的肥皂泡)
  • 2004 «Зустріч динозаврів з мурахами» (кит. 当恐龙遇上蚂蚁)
  • 2004 «Дзеркало» (кит. 镜子)
  • 2005 «Виховання бога» (кит. 赡养上帝)
  • 2005 «Радість» (кит. 欢乐颂)
  • 2005 «Зарплатня людства» (кит. 赡养人类)
  • 2006 «Гора» (кит. )
  • 2010 «Життя» (кит. 人生)
  • 2014 «4 січня 2018» (кит. 2018年1月4号)
  • 2015 «Юань» (кит. )
  • 2018 «Золоте поле» (кит. 黄金原野)

Збірки оповіданьРедагувати

  • 2003 «Ейнштейнівський екватор» (кит. 爱因斯坦赤道)
  • 2004 «З її очима» (кит. 带上她的眼睛)
  • 2008 «Блукаюча Земля» (кит. 流浪地球)
  • 2008 «Диявольські цеглини» (кит. 魔鬼积木)
  • 2014 «Міграція у часі» (кит. 时间移民)
  • 2015 «Море мрій» (кит. італ. 梦之海
  • 2016 «Тягар спогадів» (англ. The Weight of Memories)

Нагороди і визнанняРедагувати

ЛауреатРедагувати

НомінаціїРедагувати

Переклади українськоюРедагувати

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г Yang Yang (2015-10-17). My life as an earth-bound alien (en). China Daily. Архів оригіналу за 2015-10-17. 
  2. Chitralekha Basu, Guo Shuhan (2010-12-17). What lies beyond (en). China Daily. Архів оригіналу за 2011-02-12. 
  3. а б Price, 2017, с. 112
  4. Liu Cixin (2017). Author's Postscript for the American Edition (Remembrance of Earth's Past: The Three-Body Trilogy) (en). Tom Doherty Associates. ISBN 0-7653-9748-X. Процитовано 2018-08-17. 
  5. Yumian Wu (2018-07-13). Author of Three-body Problem Joins IDG Capital As Chief Thinker. China Money Network (en). Архів оригіналу за 2018-07-13. 
  6. 刘慈欣:《三体》的成功只是特例. news.ifeng.com (zh). Процитовано 2018-08-17. 
  7. а б в г д е 刘慈欣 (Лю Цисінь). Baidu Baike (zh). 2018. Процитовано 2018-06-20. 
  8. Stuart Starosta (2015-11-17). Stuart chats with Cixin Liu, author of ’15 Hugo winner The Three-Body Problem. Fantasy Literature (en). Архів оригіналу за 2015-12-08. 
  9. Price, 2017, с. 60
  10. Summary Bibliography: Cixin Liu. isfdb.org (en). Процитовано 2018-08-20. 
  11. Кен Лю. The Three-Body Problem (《三体》), by Liu Cixin (刘慈欣), translated by Ken Liu. kenliu.name (en). Процитовано 2018-08-20. 
  12. Alison Flood (2015-08-26). George RR Martin 'relieved' after Sad Puppies' Hugo awards defeat. The Guardian (en). Архів оригіналу за 2015-09-05. 
  13. Joshua Rothman (2015-03-06). China's Arthur Clarke. The New Yorker (en). Архів оригіналу за 2015-03-08. 
  14. 2015 Hugo Awards
  15. 2017 Locus Awards Winners (en). Locus Magazine. 2017-06-24. Процитовано 2018-08-17. 
  16. Kurd-Laßwitz-Preis.Preisträger 2017
  17. Premios Ignotus 2017
  18. Sci-fi writing awards given (en). Xinhua. 2011-11-17. Архів оригіналу за 2018-08-13. 
  19. Cixin Liu Wins Xingyun Award. Locus (en). October, 2015. Процитовано 2018-08-13. 
  20. 2015 Nebula Awards
  21. 2015 Campbell Award Finalists
  22. Prometheus Award Finalists announced
  23. Grand Prix de l'Imaginaire 2017. Архів оригіналу за 8 січень 2018. Процитовано 17 серпень 2018.