Премія імені Курда Лассвіца

німецька науково-фантастична премія

Премія імені Курда Лассвіца (нім. Kurd-Laßwitz-Preis) — негрошова премія, яка щороку присуджується авторам, перекладачам, редакторам, видавцям, викладачам, художникам-графікам, журналістам німецькомовної наукової фантастики. За допомогою премії відзначаються особливо видатні досягнення в області німецькомовної наукової фантастики, з метою підтримати лауреатів, а з ними і німецькомовну наукову фантастику.

Премія імені Курда Лассвіца M:
Удо Клоц 2015 на врученні Премії у приміщенні музею Палича, Дрезден
Присуджується за премія за найкращі німецькомовні науково-фантастичні твори
Країна Німеччина
Рік заснування 1980
kurd-lasswitz-preis.de
Вручення Премії імені Курда Лассвіца на Елстерконі 2008 р.

Опис ред.

Премія заснована в 1980 році за зразком американської премії «Неб'юла» та названа на часть німецького письменника-фантаста Курда Лассвіца. Щороку нагороджуються найкращі праці минулого року. Спочатку премія вручалась у шести номінаціях («Роман», «Оповідання», «Коротке оповідання», «Перекладач», «Художник-графік» і «Спеціальна премія»); у 1983 році була додана категорія «Найкращий іноземний роман», яка в 1997 році була перейменована у «Найкращу іноземну працю». У 1987 році були додані категорії «Радіоспектакль» і «Кінофільм». Категорія «Радіоспектакль» з 1993 року має власне журі, а категорія «кінофільм» з 1996 р. об'єднана з категорією «Спеціальна премія». У 1997 році категорії «Оповідання» і «Коротке оповідання» були об'єднані, а з 2001 року в категорії «Переклад» рішення приймає спеціальне журі.

Номінації та вибір проводяться шляхом голосування уповноважених, тобто професійно зайнятих в області наукової фантастики авторів, перекладачів, графіків, редакторів, видавців, спеціалізованих журналістів і колишніх лауреатів, відповідно до процедур, записаних у статуті Премії.

Починаючи з 1991 року, вручення премії організовує Удо Клоц.[1] Починаючи з 2000 року (поперемінно з 2007 року) вручення відбуваються на жанрових конференціях «Елстеркон» в Лейпцигу та «Пента-Кон» в Дрездені.

Лауреати ред.

Найкращий роман ред.

Найкраща повість ред.

  • 1981: Томас Ціглер[de], «Чутливі роки» (нім. Die sensitiven Jahre)
  • 1982: Вольфганг Єшке, «Документи про стан країни до спустошення» (нім. Dokumente über den Zustand des Landes vor der Verheerung)
  • 1983: Вольфганг Єшке, «Земля Озіріса» (нім. Osiris Land)
  • 1984: Томас Ціглер, «Голоси ночі» (нім. Die Stimmen der Nacht)
  • 1985: Вольфганг Єшке, (нім. Nekromanteion)
  • 1986: Ганс Йоахім Алперс та Рональд М.Хан, (нім. Traumjäger)
  • 1987: Карл Міхаель Армер[de], «Орбіти» (нім. Umkreisungen)
  • 1988: Карл Міхаель Армер, «Остаточне рішення питанні безробітних» (нім. Die Endlösung der Arbeitslosenfrage)
  • 1989: Карл Міхаель Армер, (нім. Malessen mitte Biotechnik)
  • 1990: Вернер Цілліг, «Сімнадцять речень» (нім. Siebzehn Sätze)
  • 1991: Томас Ціглер, «Дрібничка для нас, реінкарнавтів» (нім. Eine Kleinigkeit für uns Reinkarnauten)
  • 1992: Горст Пукаллус, «Бляха часу» (нім. Das Blei der Zeit)
  • 1993: Ерік Зімон[de], (нім. Von der Zeit, von der Erinnerung)
  • 1994: Вольфганг Єшке, «Погані новини з Ватикану» (нім. Schlechte Nachrichten aus dem Vatikan)
  • 1995: Ерін Зімон, Ангела та Кархайнц Штайнмюллери під псевдонімом Зімон Цвіштайн, «Легше за вакуум» (нім. Leichter als Vakuum)
  • 1996: Норберт Штьобе, «Спрага міста» (нім. Der Durst der Stadt)

Найкраще оповідання ред.

  • 1981: Рональд М.Хан[de], (нім. Auf dem großen Strom)
  • 1982: Рональд М.Хан, (нім. Ein paar kurze durch die Zensur geschmuggelte Szenen aus den Akten der Freiheit & Abenteuer GmbH)
  • 1983: Андреас Брандгорст, «Ловці планктону» (нім. Die Planktonfischer)
  • 1984: Герберт Франке, «Подих Сонця» (нім. Atem der Sonne)
  • 1985: Карл Амері, «Лише одне літо ви заздрите могутнім» (нім. Nur einen Sommer gönnt ihr Gewaltigen)
  • 1986: Райнмар Куніч, «Північне сяйво» (нім. Polarlicht)
  • 1987: Райнер Ерлер, (англ. Play Future)
  • 1989: Райнер Ерлер, «Сир» (нім. Der Käse)
  • 1990: Гісберт Хефс, «Пристрасть до подорожей» (нім. Wanderlust)
  • 1991: Петер Роберт, «Симуляція» (нім. Simulation)
  • 1992: Петер Шаттсшнайдер, «Легкий у догляді» (нім. Pflegeleicht)
  • 1993: Ангела Штайнмюллер, «Творець свічок» (нім. Der Kerzenmacher)
  • 1994: Герт Прокоп, «Кохання, Ти ніжний, тремтячий птах» (нім. Liebe, Du zärtlicher, zitternder Vogel)
  • 1995: Петер Шаттсшнайдер, «Лист з потойбічного світу» (нім. Brief aus dem Jenseits)
  • 1996: Міхаель Енде, «Довгий шлях до Санта-Крус» (нім. Der lange Weg nach Santa Cruz)

Найкраща повість/оповідання (об'єднана премія) ред.

  • 1997: Вольфганг Єшке, «Партнери на все життя» (нім. Partner fürs Leben)
  • 1998: Мальте С.Зембтен, «Побачення в сліпу» (англ. Blind Date)
  • 1999: Маркус Гаммершмітт[de], (нім. Wüstenlack)
  • 2000: Вольфганг Єшке, (нім. Die Cusanische Acceleratio[6])
  • 2001: Маркус Гаммершмітт, «Трубадур» (нім. Troubadoure)
  • 2002: Вольфганг Єшке, (англ. Allah akbar And So Smart Our NLWs)
  • 2003: Ерік Зімон, (нім. Spiel beendet, sagte der Sumpf[7])
  • 2004: Ангела та Карлхайнц Штайнмюллери, «Перед подорожжю часом» (нім. Vor der Zeitreise[8])
  • 2005: Вольфганг Єшке, «Прикраса» (нім. Das Geschmeide[9])
  • 2006: Райнер Ерлер, (англ. An e-Star is born[10])
  • 2007: Маркус Хаммершмітт, (нім. Canea Null)
  • 2008: Міхаель Іволяйт[de], «Молох» (нім. Der Moloch)
  • 2009: Андреас Ешбах, «Тренінг з виживання» (англ. Survival-Training) та Гайдрун Йєнхен, «Справа як всі інші» (англ. Ein Geschäft wie jedes andere)
  • 2010: Ернст-Еберхард Манскі, (нім. Das Klassentreffen der Weserwinzer)
  • 2011: Міхаель Іволяйт, «Поріг» (нім. Die Schwelle)
  • 2012: Франк В. Хаубольд, «Наприкінці подорожі» (нім. Am Ende der Reise)
  • 2013: Клаус Н. Фрік, «У клітці» (нім. Im Käfig)
  • 2014: Міхаель Маррак, «Діаметрально левітуючий хроновсесвіт Коена Слотердайка» (нім. Coen Sloterdykes diametral levitierendes Chronoversum)
  • 2015: Фабіан Томашек, (англ. Boatpeople[3])
  • 2016: Карстер Крушель, «Що відбувається зі світлом в кінці туннелю?» (нім. Was geschieht dem Licht am Ende des Tunnels?[4])
  • 2017: Габріеле Бернд «Suicide Rooms»
  • 2018: Уве Германн, "Інтернет речей" (нім. Das Internet der Dinge[5])

Найкраща іноземна праця ред.

Література ред.

  • Udo Klotz: Der Kurd-Laßwitz-Preis. In: Kurd Laßwitz: Auf zwei Planeten. Jubiläumsausgabe, hrsg. von Rudi Schweikert, Wilhelm Heyne Verlag, München 1998, S. 1046–1071. ISBN 3-453-13974-7

Примітки ред.

  1. [1]
  2. Гра слів від англ. Dschihad, джихад, та англ. head, голова
  3. а б в Лауреати 2015
  4. а б в Лауреати 2016
  5. а б в Лауреати 2018
  6. Die Cusanische Acceleratio. Архів оригіналу за 9 березня 2005. Процитовано 15 вересня 2016. 
  7. Spiel beendet, sagte der Sumpf. Архів оригіналу за 14 грудня 2006. Процитовано 15 вересня 2016. 
  8. Архівна копія на сайті Wayback Machine.
  9. Das Geschmeide. Архів оригіналу за 3 січня 2006. Процитовано 15 вересня 2016. 
  10. An e-Star is born. Архів оригіналу за 15 квітня 2016. Процитовано 15 вересня 2016. 
  11. відсилання до гри камінь-ножиці-папір

Посилання ред.