Відкрити головне меню

Міхаель Андреас Гельмут Енде (нім. Michael Andreas Helmuth Ende; нар. 12 листопада 1929, Гарміш-Партенкірхен — пом. 28 серпня 1995, Фільдерштадт-Бонланден) — німецький письменник, автор низки творів для дітей, з яких найбільш відомий роман «Нескінченна історія».

Міхаель Андреас Гельмут Енде
Michael Andreas Helmuth Ende
Міхаель Енде.jpg
Міхаель Енде у 1962 році
Народився 12 листопада 1929(1929-11-12)
Гарміш-Партенкірхен
Помер 28 серпня 1995(1995-08-28) (65 років)
Баден-Вюртемберг
·рак шлунка[1]
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany.svg Німеччина[2]
Національність німець
Місце проживання
Діяльність письменник
Мова творів німецька
Magnum opus «Нескінченна історія»
Батько Edgar Ended[4]
У шлюбі з Mariko Satōd і Ingeborg Hoffmannd
Автограф Michael-Ende-Unterschrift.png
Нагороди
Сайт: michaelende.de

CMNS: Міхаель Андреас Гельмут Енде на Вікісховищі

Сьогодні твори Енде перекладені більш ніж 40 мовами і вийшли загальним тиражем понад 20 мільйонів примірників. За мотивами «Нескінченної історії» зняті однойменні фільми. За мотивами казки «Чарівний напій» («Диявольсконгеніакогольний коктейль») знято анімаційний серіал «Вуншпунш» (2000). У числі творів Енді також кілька п'єс, романів і повістей. Однак найбільшим успіхом користувалися саме фентезійні та дитячі твори.

БіографіяРедагувати

Дитячі та юнацькі рокиРедагувати

Міхаель Енде народився в містечку Гарміш-Партенкірхен в родині художника і скульптора Едгара Карла Енде і фізіотерапевта Луїзи Енді. Пологи відбулись о 5:15 ранку за допомогою кесаревого розтину. Родина жила бідно, тому що картини Едгара практично не купляли, бо вони відрізнялись від традиційних і мистецтвознавці оцінювали їх як «напівсюрреалізм». У 1931 сім'я переїхала в Оберменцінг під Мюнхеном, де існував центр мистецтв, з яким Едгар пов'язував свою майбутню популярність як художника і позбавлення від бідності, що тільки посилилася через кризу у світовій економіці. Його сподівання не були марними: роботи майстра були не тільки виставлені, але й куплені як німецькими, так і зарубіжними цінителями. Крім того, Едгар отримав визнання колег. Цей успіх забезпечив родині безбідне існування протягом чотирьох років. У 1935, через культурну політику Третього Рейху, фінансове становище Енде різко погіршилось, а роком пізніше Едгар потрапив під заборону як «художник дегенеративного виду мистецтва»[5].

Українські перекладиРедагувати

  • Енде, М. Момо [Текст] / Міхаель Енде ; пер. з нім. Є. Горевої. — К. : Веселка, 1985. — 206 с.: іл.
  • Енде, М. Джим Гудзик і машиніст Лукас [Текст]: повість / Міхаель Енде ; пер. з нім. І. Андрущенко. — К. : Грані-Т, 2010. — 292 с.: іл.
  • Енде, М. Нескінченна історія [Текст] / Міхаель Енде ; пер. Ю. Прохаська. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2014. — 560 с.
  • Енде, М. Диявольськигеніальноалкогольний пунш бажань [Текст] / Міхаель Енде ; пер. С. Орлова. — Харків : Видавництво Vivat, 2017. — 192 с.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати