Відкрити головне меню

Луцький Микола Іванович

український самодіяльний співак (соліст стрілецького хору), диригент, педагог, учасник національно-визвольних змагань, січовий стрілець.

Микола Іванович Луцький
Народився 15 липня 1893(1893-07-15)
с. Дичків Тернопільський повіт Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Помер 30 квітня 1974(1974-04-30) (80 років)
с.  Велика Горожанна Миколаївський район, Львівська область, Україна
Громадянство Австро-Угорщина Австро-УгорщинаЗУНР ЗУНРПольща Польща УРСРУкраїна Україна
Національність українець
Діяльність педагог
Відомий завдяки самодіяльний співак (соліст стрілецького хору), диригент, педагог
Alma mater Тернопільська гімназія, Тернопільська чоловіча учительська семінарія
Батько Іван Луцький
Мати Марія Барановська
У шлюбі з Текля Миколаївна з роду Гуменна
Діти Оксана, Олег, Віра, Остап, Любомир-Левко

Микола Іванович Луцький (15 липня 1893, с. Дичків, нині Тернопільського району Тернопільської області, Україна — 30 квітня 1974, с. Велика Горожанна, нині Миколаївського району Львівської області, Україна) — український самодіяльний співак (соліст стрілецького хору), диригент, педагог, учасник національно-визвольних змагань, січовий стрілець.

ЖиттєписРедагувати

Народився 15 червня 1893 року в селі Дичків (нині Тернопільського району Тернопільської області, Україна) в сім'ї дяка-пасічника. Батько — Іван Луцький родом із села Красне тепер Гусятинського району. Мати — Марія з роду Барановських зі Скалата.

Навчався в Тернопільській українській гімназії і Тернопільській чоловічій учительській семінарії. Після її закінчення в серпні 1914 року вступив до Українських січових стрільців. Протягом 1922—1923 років вивчав курс  оперного співу у Львівському театрі опери і драми.

Микола мав співочий голос — героїчний тенор. Він — соліст і диригент стрілецького хору, перший виконавець деяких стрілецьких пісень. Співав на Богослужіннях, виступав з концертами та виставою у Львові, інших селах й містах Галичини, Австрії, Чехії.

Учасник боїв з російськими військами на території Галичини. Після битви на Маківці на початку літа 1916 року його переведено у військову частину у Великій Горожанці.

1 листопада 1919 року Микола Луцький переймав владу від австрійської адміністрації. Зайнявши «головний двірець» залізничного вокзалу у Львові, боронив його з перших хвилин війни.

Учасник боїв за незалежність ЗУНР з першого дня війни до відступу УГА через р. Збруч. Був комендантом ЗУНР у Комарно. На Великій Україні протягом 1919—1922 років брав участь у боях основних військових частин українського війська проти російських червоної та білогвардійських армій. Після повернення з фронту декілька місяців був солістом у Львівському оперному театрі.

Подальше життя Микола Луцький з дружиною Теклею присвятили просвітницькій праці. Протягом 1923—1942 років вони працювали у Малій Горожанці. Пізніше — у селах Довге, Стриганці, Боднарів, Грімно, Велика Горожанна. Микола Луцький керував шкільними і сільськими співочими колективами, навчав співу в церковних хорах, співав у них.

Помер Микола Луцький 30 квітня 1974 року у Великій Горожанній, там і похований.

ДжерелаРедагувати

  • Івахів Г., Паучок В. Луцький Микола Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 362. — ISBN 978-966-528-318-8.
  • Литвин М. Р., Науменко К. Є. Українські Січові Стрільці. — К. : Знання, 1992. — С. 29.
  • Лазарович М. В. Українські січові стрільці: національно-політична та культурно-просвітницька діяльність. — Тернопіль : Економічна думка, 2000. — 202 с.
  • Лазарович М. В. Леґіон Українських січових стрільців: формування, ідея, боротьба. — Тернопіль : Джура, 2005. — C. 455.
  • Лазарович М. В. Леґіон Українських січових стрільців. Формування. Ідея. Боротьба. — Тернопіль : Джура, 2016.