Відкрити головне меню

Бо́днарів — село Калуського району Івано-Франківської області.

село Боднарів
Боднарів. Панорама.jpg
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Калуський район
Рада/громада Боднарівська сільська рада
Код КОАТУУ 2622880101
Облікова картка картка 
Основні дані
Перша згадка 1442
Населення 2431
Площа 13,9 км²
Густота населення 174,89 осіб/км²
Поштовий індекс 77350
Телефонний код +380 03472
Географічні дані
Географічні координати 49°01′47″ пн. ш. 24°32′15″ сх. д. / 49.02972° пн. ш. 24.53750° сх. д. / 49.02972; 24.53750Координати: 49°01′47″ пн. ш. 24°32′15″ сх. д. / 49.02972° пн. ш. 24.53750° сх. д. / 49.02972; 24.53750
Середня висота
над рівнем моря
309 м
Водойми Луква
Найближча залізнична станція Боднарів
Місцева влада
Адреса ради 77350, Івано-Франківська обл., Калуський район, с. Боднарів, вул. Шевченка, 3; тел. 94-2-86
Карта
Боднарів. Карта розташування: Україна
Боднарів
Боднарів
Боднарів. Карта розташування: Івано-Франківська область
Боднарів
Боднарів
Мапа

Боднарів у Вікісховищі?

ІсторіяРедагувати

Дату заснування села неможливо встановити через відсутність писемних документів тої сивої давнини — львівський архів серед заходів колонізації спалили поляки в 1440 році. Боднарів належить до найдавніших сіл Галичини, родючі землі якої здавна були заселені слов'янським населенням і яка в VI ст. стала джерелом його розселення на Балкани. В ІХ ст. Галичина була охрещена Кирилом і Мефодієм, а в 981 р. внаслідок військового походу київського князя Володимира Святославича включена до складу Русі. Наявні ж документи з XV ст., і в них ми бачимо згадки про село. Дехто безпідставно трактує першу збережену згадку як дату заснування, хоча зміст згадки заперечує таке трактування. Перша згадка про село датується 1442 роком, коли на теренах села відбувалася битва, у якій була розгромлена татарська армія.

Згадується село 20 жовтня 1466 року в книгах галицького суду[1].

В 1578 році в селі було 2 великі землевласники: Беднарські мали 4 лани (72 га) оброблюваних земель, Сулятицькі — 1 лан (18 га).[2]

1 січня 1875 року введена в дію Залізниця Ерцгерцога Альбрехта і відкрита станція Боднарів[3].

Боднарів був сільською ґміною Станіславського повіту Станіславського воєводства Польської республіки, а після укрупнення ґмін 1 серпня 1934 року — адміністративним центром ґміни Беднарув того ж повіту. В селі розміщувався відділок (постерунок) поліції, котрому підлягали також села Бринь, Майдан, Височанка і присілки Гутиська і Луквиця, а з 15 липня 1935 року — вся територія ґміни (9 сіл і присілки Гутиська, Зигмунтівка, Клепки, Комарівка, Луквиця, Остоя). Адміністрація ґміни і поліція вели насильну полонізацію[4]. Селяни протиставили згуртування і підйом національної свідомості, проти чого влада кинула всі сили: звільняли з роботи[5], ув'язнювали[6], забороняли українські громадські організації[7]. Громада спорудила двоповерхову школу в 1939 р., але не встигла викінчити через початок війни, тож перші учні пішли до неї лише в 1950-их роках[8].

На 01.01.1939 в селі проживало 2020 мешканців, з них 1770 українців-грекокатоликів, 100 українців-римокатоликів (у кінці 1930-х перейшли на римо-католицький обряд), 10 поляків, 120 польських колоністів міжвоєнного періоду, 20 євреїв[9]. Після анексії СРСР Західної України в 1939 році село включене до Галицького району. У вересні 1940 року в селі був зорганізований колгосп шляхом відбирання в селян майна і земель з недопусканням їх обробітку та засівання, що спричинило голод у 1941—1942 роках; німці ж того року податки не збирали. Поляки перейшли на cлужбу радянському режиму, а далі — гітлерівському[10], що і спричинило їх ультимативне виселення 8.03.1944 р.

Національна свідомість піднімала селян до боротьби проти окупантів у рядах ОУН-УПА[11], підняла згодом і до виборювання незалежності в рядах Народного Руху України. 9 березня 1990 р. відкрили пам’ятник Тарасові Шевченку.

Соціальна сфераРедагувати

  • Найбільший у районі Будинок культури (клуб).
  • На окраїні села розташовані руїни заводу з переробки льону-довгунця.
  • Загальньоосвітня школа І-ІІІ ст.[12][13][14]
  • Дитячий навчальний заклад «Льонок» поєднує дитячий садок на 75 місць і початкову школу на 120 місць[15][16].
  • Фельдшерсько-акушерський пункт[17].
  • Залізнична станція в оточенні 140-річних каштанів.

Пам'яткиРедагувати

В селі є греко-католицька церква, зведена в 1994 році[18][19], також є громади різних релігійних організацій .

ВулиціРедагувати

У селі є вулиці[20]:

  • провулок Береговий
  • Брищі
  • Василя Стефаника
  • Василя Стуса
  • Івана Франка
  • Володимира Великого
  • Гагаріна
  • Галицька
  • Дяченка
  • провулок Зелений
  • Івана Франка
  • Івасюка
  • Зарічна
  • Лесі Українки
  • Леся Мартовича
  • Луцького
  • Марка Вовчка
  • Миру
  • Михайла Грушевського
  • Молодіжна
  • Ольги Кобилянської
  • Правди
  • Привокзальна
  • Романа Шухевича
  • Січових Стрільців
  • Степана Бандери
  • Тараса Шевченка
  • Травнева
  • Шкільна

Відомі людиРедагувати

НародилисяРедагувати

  • Дяченко Михайло Васильович, псевда: «Гомін», «Марко Боєслав» (1910—1952) — воїн, референт пропаганди ОУН-УПА, редактор багатьох повстанських журналів, поет. Нагороджений Срібним хрестом заслуги ІІ ступеня, а також посмертно пластовим Залізним хрестом заслуги. Йому, а також Олександру Луцькому, зведено пам'ятник[21].
  • Луцький Олександр Андрійович (псевда: «Довбня», «Богун», «Марко», «Беркут», «Богдан», «Андрієнко», «Клименко», «Боднар») — (16 листопада 1910 — 13 листопада 1946, Київ) — діяч ОУН, організатор та командир половини УПА (тієї, що діяла в Галичині, Буковині, Закарпатті та Закерзонні) — Української Народної Самооборони та УПА-Захід.
  • Мирослава Антонович — діячка ОУН, педагог
  • Луцький Роман Михайлович — український актор, що, зокрема, виконав головну роль у фільмі «Сторожова застава»[22]
  • Розалія Петрівна Шуляр «Калина»(*24.01.1914—†24.01.1946) — підпільниця ОУН, керівник УЧХ Галицького району, якій Михайло Дяченко присвятив оповідання «Калина»[23]
  • Вислобіцький Петро Андрійович (*6.02.1940—†11.11.1998, м. Київ) — кандидат технічних наук, фахівець у сфері кріплення свердловин та надійності трубопроводів, автор 40 винаходів і понад 75 наукових робіт.[24]
  • Шумський Йосип Федорович (*20.12.1896 — †11.05.1939, с. Угринів Долішній) — старший десятник УСС, начальник станції в Боднарові в часи ЗУНР, далі 12 років очолював молочарню в Боднарові[25]
  • Микола Левкун — капітан нацгвардії, нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.[26]

ПрацювалиРедагувати

  • Луцький Микола Іванович — український самодіяльний співак (соліст стрілецького хору), диригент, педагог, учасник національно-визвольних змагань, січовий стрілець.

ПриміткиРедагувати

  1. Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.314, № 3316 (лат.)
  2. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 92 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
  3. Опубліковано світлини залізничних станцій Калуша і Боднарова кінця ХІХ століття.
  4. Вибори 1939 року: під керівництвом і спостереженням польської поліції на українській землі
  5. Івано-Франківський обласний державний архів, ф. 120, о. 1, спр. 22, арк. 48
  6. Івано-Франківський обласний державний архів, ф. 120, о. 1, спр. 27, арк.96, 139
  7. Івано-Франківський обласний державний архів, ф. 120, о. 1, спр. 27, арк.146-150
  8. Шкільний довгобуд. У Боднарові вже 25 років ніяк не можуть побудувати новий навчальний заклад. ФОТО
  9. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 82, 122.
  10. Протокол списаний дня 5.02.1944 в справі співпраці з Гестапо Кущоба Михайла — польського священика в Боднарові, Станіславівського повіту
  11. Іван ЖИРИК. Життя, офіруване Україні. — «Галичина», 01 лютого 2018 року.
  12. Калуська районна державна адміністрація/Відділ освіти. Архів оригіналу за 4 грудня 2014. Процитовано 30 листопада 2014. 
  13. Боднарівський сільський голова про недобудовану школу
  14. Кабмін виділив 5 млн гривень на об'єкти Калуського і Галицького районів. ПЕРЕЛІК
  15. Директор розвитку ООН в Україні Янтомас Хімстра із робочим візитом побував у селі Боднарів
  16. «Ініціативи села Боднарів» отримали сертифікат про успішне завершення мікропроекту.
  17. Боднарівський ФАП переселився
  18. Парафія «Введення в храм Пресвятої Богородиці» з Боднарева відсвяткувала 20-річчя
  19. Краєзнавців вразив дзвін-сигнатурка Фельчинських у Боднарові. ФОТО. — «Вікна», 2018.07.05
  20. Довідник геонімів району // Інформаційний портал Калуського району
  21. Двох знаменитих земляків пошанували у Боднарові з нагоди їх 100-річчя від дня народження
  22. До Боднарівської школи завітав відомий український актор. ФОТО
  23. Бойчук З. О. У серці мали те, що не вмирає : художньо-публіцистичне видання. — Івано-Франківськ : Сіверсія МВ, 2005. — С. 91-176. — 224 с. — 1000 екз. — ISBN 966-7515-31-3.
  24. Професіонали галузі
  25. Петро АРСЕНИЧ. Січові стрільці в боротьбі за волю України. — «Галичина», 05 серпня 2014 року.
  26. Капітану Нацгвардії з Боднарова протезують у США обидві кінцівки

ПосиланняРедагувати