Дичків

село в Україні, в Тернопільському районі Тернопільської області.

Ди́чків — село в Україні Великогаївської сільської громади Тернопільському районі Тернопільської області. До 2015 року адміністративний центр Дичківської сільської ради, якій було підпорядковане село Красівка. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Великогаївської сільської об'єднаної територіальної громади.Розташоване на річці Гнізна , в центрі району. . Населення становить 738 осіб (2001).

село Дичків
Дичків вид з півдня.jpg
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Тернопільський район
Рада Дичківська сільська рада
Код КОАТУУ 6125282401
Основні дані
Засноване 1480
Населення 738
Територія 1.850 км²
Густота населення 398.92 осіб/км²
Поштовий індекс 47738
Телефонний код +380 352
Географічні дані
Географічні координати 49°30′25″ пн. ш. 25°43′40″ сх. д. / 49.50694° пн. ш. 25.72778° сх. д. / 49.50694; 25.72778Координати: 49°30′25″ пн. ш. 25°43′40″ сх. д. / 49.50694° пн. ш. 25.72778° сх. д. / 49.50694; 25.72778
Середня висота
над рівнем моря
304 м
Водойми Гніздечна, Гнізна
Відстань до
обласного центру
10 км
Відстань до
районного центру
10 км
Найближча залізнична станція Дичків
Місцева влада
Адреса ради 47738, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с. Дичків, вул. Шевченка, 42
Карта
Дичків. Карта розташування: Україна
Дичків
Дичків
Дичків. Карта розташування: Тернопільська область
Дичків
Дичків
Мапа

CMNS: Дичків у Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

Поблизу Дичкова виявлено археологічні пам'ятки трипільської культури, доби бронзи, ранньої залізної доби, черняхівської та давньоруської культур. У трипільському поселенні знайдено жіночу статуетку[1].Полизу села виявлено римські монети імператорів Адріана та Комода.[2]

Перша писемна згадка — 1533.

Навесні 1914 року у Дичкові відбулася маніфестація до 100-річчя від дня народження Тараса Шевченка, йому встановлено 3 меморіальні таблиці. Зірвала їх восени того ж року російська окупаційна влада.

В червні — липні 1917 року російські війська, на висотах вздовж лівого берега Гнізни, у Дичкові облаштували резервну лінію оборони і артилерійські позиції. При їх безладному відступі в другій половині липня 1917 року село зазнало нещадного мародерства, були вирубані майже всі дерева[3].

На початку червня 1919 на залізничній станції Дичків перебували голова Директорії УНР С. Петлюра і члени уряду.[4]

Діяли товариства «Просвіта» (від 1896), «Сокіл», «Сільський господар», «Луг», «Рідна школа», кооператива.

У ніч з 7 на 8 липня 1943 року, під час «Карпатського рейду» Сидора Ковпака, диверсійною групою мінерів під командуванням Платона Воронька, підірвано вибухівкою залізничні мости[5] на р. Гніздечній в Дичкові.

НаселенняРедагувати

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 748 осіб, з яких 336 чоловіків та 412 жінок[6].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 733 особи[7].

МоваРедагувати

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:

Мова Відсоток
українська 99,86 %
білоруська 0,14 %

РелігіяРедагувати

  • Є церква Преображення Господнього (1903; мурована).

Пам'яткиРедагувати

Пам'ятникиРедагувати

  • воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1967),
  • на честь Незалежності (1993).

Соціальна сфераРедагувати

Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП.

Відомі людиРедагувати

НародилисяРедагувати

  • іван Мітринга (1907—1943) — український політичний діяч, публіцист, теоретик націоналістичного руху. (За іншими даними народився в с. Петриків цього ж району)
  • Тихоступ Ждан (нар. 1942) — педагог, музикант-аранжувальник, фотограф, краєзнавець;

ПроживалиРедагувати

Фотогалерея околиць ДичковаРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Мовша Т. Г. Періодизація та хронологія середнього та пізнього Трипілля // Археологія — 1972. — В. 5. — С. 113
  2. admin. Археологія та стародавня історія Тернопільського району | Замки, відпочинок, оздоровлення, зцілення в Галичині (uk). Процитовано 2021-03-22. 
  3. Василь Пласконіс З рідного села в широкий світ Сент Кетерінс, 1975. — Канада. — С. 76—77.
  4. [1][недоступне посилання з липня 2019]Микола Капустянський, Ген-Штабу Генерал-Хорунжий Похід українських армій на Київ-Одесу в 1919 р.
  5. Вершигора П. П. Люди с чистой совестью (рос.)
  6. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  7. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  8. Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  9. І. Потій Литвин Петро Мирославович. //Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 367. — ISBN 966-528-199-2.
  10. Литвин Петро Мирославович // Відкрита Україна
  11. Олег Караванський. Литвин Петро Мирославович // Моя Красівка. Мала історія отчого краю. — Тернопіль: Джура, 2012. — С. 346—347.

ДжерелаРедагувати