Вікіпедія

Ловіс Корінт

німецький худоник

Ловіс Корінт (21 липня 1858 — 17 липня 1925) — німецький художник і письменник, чия зріла творчість як художника та графіка реалізувала синтез імпресіонізму та експресіонізму.

Ловіс Корінт
нім. Lovis Corinth
При народженнінім. Franz Heinrich Louis Corinth
Народження21 липня 1858(1858-07-21)[1][2][…]
Гвардєйськ, Wehlau Districtd, Кенігсберг[d], провінція Пруссіяd, Королівство Пруссія, Німецький союз[1][4][5]
Смерть17 липня 1925(1925-07-17)[6][2][…] (66 років)
 Зандворт, Північна Голландія, Нідерланди[6][7][5]
(пневмонія)
ПохованняSüdwestkirchhof Stahnsdorfd[8]
Країна Королівство Пруссія
Жанрпортрет[7], фігуративізм[7], пейзаж[7], релігійний живописd[7] і міфологічний живопис[7]
НавчанняМюнхенська академія мистецтв, Академія Жуліана, Kneiphof Gymnasiumd (1873) і Art Academy Königsbergd
Діяльністьхудожник, скульптор, викладач університету, графік, рисувальник, літограф, ілюстратор, художник-гравер
Напрямокекспресіонізм і імпресіонізм[9]
Роки творчості1872[10] — 1925[10]
ВчительФранц Дефреггер, Ludwig von Löfftzd і Robert Trossind[11]
Відомі учніDavid Friedmannd, Sigfride Billed, Franz Mohrd, Mina Arndtd[12], Rudolf Siegerd і Elsbeth Stockmayerd
ПрацівникБерлінський університет мистецтв
ЧленБерлінський сецесіон[13]
ТвориThe Violinistd, Carmencitad, Q1196013? і Römische Campagnad
У шлюбі зCharlotte Berend-Corinthd
ДітиWilhelmine Corinthd і Thomas Corinthd
Роботи в колекціїгалерея Бельведер, Штедель, Естонський художній музей, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Оклендська галерея мистецтвd, Музей Тіссен-Борнемісса, Фінська національна галерея, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк)[14], Національна галерея Вікторії, Тейт, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, Музей сучасного мистецтва Сан-Франциско[15], Королівський музей витончених мистецтв, Art Collections Chemnitzd, Міський музей (Амстердам)[16][17], Landesmuseum Hannoverd, Національні галереї Шотландіїd, East Prussian Regional Museumd, Kunstforum Ostdeutsche Galeried, Landesmuseum Mainzd, Museum Ostwalld, Kunsthalle Mannheimd, Баварські державні колекції картин, Міська галерея в будинку Ленбаха, Музей сучасного мистецтва Lentos, Гамбурзька картинна галерея, Державна галерея мистецтв (Штутгарт), Музей Фолькванг, Музей Ізраїлю, Бременська картинна галерея, Альбертіна, Von der Heydt Museumd, Єврейський музей у Берлініd, Музей мистецтв Філадельфії, Міннеаполіський інститут мистецтваd, Національний музей у Варшаві, Національна галерея, Музей образотворчих мистецтв, Музей Кунстпаласт, Вустерський музей мистецтв, Музей мистецтв, Берлінська галереяd, Художня галерея Єльського університету, Державні художні зібрання Дрездена, Ernest Zmeták Art Galleryd, Kunsthalle Kield, Художній музей Сент-Луїса, Staatliches Museum Schwerind, Клівлендський музей мистецтв, Collectie Vlaamse Gemeenschapd, Детройтський інститут мистецтв, Музей д'Орсе, Museum Georg Schäferd, Музей Леопольда, Державна картинна галерея (Карлсруе), Хантеріанський музей та картинна галереяd, Музей мистецтва та історії культуриd, Національний музей, Королівські музеї витончених мистецтв[18], Ackland Art Museumd[19], Гарвардський художній музей, Stiftung Stadtmuseum Berlind, Художній музей Фогга[d], Музей фюрера, Busch–Reisinger Museumd, Стара національна галерея, Нова національна галерея, Німецький національний музей, Neue Galeried, Building of the Winterthur Museum of Artd, San Diego Museum of Artd, Національна галерея, Gelsenkirchen Art Museumd, Kaiser Wilhelm Museumd, Museumslandschaft Hessen Kasseld, Художній музей Базеля, Leopold-Hoesch-Museumd, Kunstmuseum Luzernd, St. Gallen museum of artd, Kunsthaus Zürichd, Niedersächsisches Landesmuseum für Kunst und Kulturgeschichted, Kunsthalle Bielefeldd, Museum Wiesbadend, Hessian State Museum Darmstadtd, Museum Pfalzgalerie Kaiserslauternd, Museum für Kunst und Kulturgeschichte der Hansestadt Lübeckd, Saarland Museumd, Музей мистецтв Кімбеллаd, Музей Вальрафа-Ріхарца, Національний музей, Державні музеї Берліна, Німецький історичний музей, Художній музей Мілвокі, historic museum of Görlitzd, Музей Сюрмондта — Людвіга, Національний музей, Print Collectiond[20], Museum für Kunst und Kulturgeschichted, Музей Абтайберг, Музей герцога Антона Ульріха, Städtisches Museum Braunschweigd, Museum für Kunst und Kulturgeschichte der Philipps-Universität Marburgd, Kulturhistorisches Museum Rostockd, Moritzburg Art Museumd, Augustiner Museumd і Museum Island Hombroichd
Нагороди
CMNS: Ловіс Корінт у Вікісховищі

Корінт навчався в Парижі та Мюнхені, приєднався до групи Берлінський сецесіон, пізніше змінивши Макса Лібермана на посаді очільника групи. Його ранні роботи були натуралістичними за підходом. Корінт спочатку був антагоністично налаштований щодо експресіоністського руху, але після інсульту в 1911 році його стиль послабився і набув багатьох експресіоністських якостей. Його використання кольору стало більш яскравим, саме тоді він створив портрети та пейзажі надзвичайної життєвої сили. Тематика Корінта також включала оголені тіла та біблійні сцени.

Раннє життя

ред.

Корінт народився як Франц Генріх Луї 21 липня 1858 року в Тапіау, провінція Пруссія Королівства Пруссія. Син гарбаря, у дитинстві виявив талант до малювання. У 1876 році пішов вчитися живопису в Кенігсберзьку академію. Спочатку він мав намір стати історичним художником, але його відмовив від цього курсу його головний інструктор в академії, художник-жанрист Отто Гюнтер.[21] У 1880 році Корінт поїхав до Мюнхена, який змагався з Парижем як центр авангардного мистецтва в Європі того часу. Там він недовго навчався у Франца фон Дефреггера, перш ніж вступив до Мюнхенської академії образотворчих мистецтв, де навчався під керівництвом Людвіга фон Леффца.[21] Реалізм ранніх робіт Коринфа надихався вченням Льоффца, яке наголошувало на ретельному спостереженні за кольорами та значеннями.[21] Важливий вплив мали на нього Курбе та Барбізонська школа в інтерпретації мюнхенських художників Вільгельма Лейбла та Вільгельма Трюбнера.

За винятком перерви через військову службу в 1882–83 роках, Корінт навчався у Леффца до 1884 року[21]. Далі він поїхав до Антверпена, де дуже захоплювався картинами Рубенса, а потім у жовтні 1884 року до Парижа, де навчався у Вільяма-Адольфа Бугро та Тоні Робера-Флері в Академії Джуліана .[22] Він особливо зосереджувався на вдосконаленні своїх навичок малювання, і зробив жіноче оголене тіло своєю частою темою. Однак він був розчарований тим, що йому неодноразово не вдалося виграти медаль на Салоні. 1888 року він повернувся до Кенігсберга, коли прийняв ім'я «Ловіс Корінт».[23]

Кар'єра

ред.
 
Забитий віл (1905), полотно, олія, 160,5 х 110,5 см. , Східнонімецька галерея, Регенсбург
 
М'ясарня у Шефтларні на Ізарі (1897), Бременська картинна галерея, Бремен

У 1891 році Корінт повернувся до Мюнхена, але в 1892 році покинув Мюнхенську академію і приєднався до Мюнхенськго сецесіону. У 1894 році він приєднався до Вільної асоціації, а в 1899 році брав участь у виставці, організованій Берлінським сецесіоном. Ці дев'ять років у Мюнхені були для нього не найпродуктивнішими, і він, мабуть, більше прославився своєю здатністю пити велику кількість червоного вина та шампанського.

1900 року Корінт переїхав до Берліна, де мав персональну виставку в галереї, що належала Паулю Кассіреру. У 1902 році у віці 43 років він відкрив школу живопису для жінок і одружився зі своєю першою ученицею, Шарлоттою Беренд, приблизно на 20 років молодшою за нього. Шарлотта була його молодою музою, його духовним партнером і матір'ю його двох дітей. Вона справила на нього глибокий вплив, і сімейне життя стало головною темою його мистецтва. Іншою його ученицею була Дорамарія Пуршіан.

Корінт опублікував численні есеї з історії мистецтва, а в 1908 році видав свою книгу Das Erlernen der Malerei («Про навчання малювати»).[24]

У грудні 1911 року він переніс інсульт, його частково паралізувало лівий бік. Після цього він ходив, накульгуючи, і його руки мали хронічний тремор.[25] З допомогою дружини протягом року він знову малював правою рукою. Власна інвалідність розвинула в художника сильний інтерес до простих, інтимних речей повсякденного життя. Влітку 1919 року, наприклад, він створив цикл випадкових офортів своєї родини в їхньому заміському будинку.[25] Саме в цей час пейзажі стали значною частиною його творчості. Ці пейзажі були створені на Вальхензее, озері в Баварських Альпах, де Корінт володів будинком. ЧИмало мистетвознавців вважають серію Вальхензее його найбільшим творчим досягненням.

Він намалював численні автопортрети і мав звичку малювати по одному щороку на свій день народження, щоб перевірити себе.[26] У багатьох своїх автопортретах він приймав різні образи, наприклад, лицар у латах («Переможець», 1910) або Самсон («Осліплений Самсон», 1912).[27]

Не всі роботи Корінта були оцінені за його життя: дізнавшись про його смерть, данський критик Георг Брандес написав у листі до свого секретаря[28], що це було «покаранням Корінта за такий жалюгідний портрет мене самого».[29]

З 1915—1925 рік він був президентом Берлінського сецесіону.[30] У 1920 році в Берліні була видана антологія його творів з історії мистецтва.[31] У 1922 році його роботи були виставлені на Венеціанській бієнале.[32] 15 березня 1921 року Корінт отримав ступінь почесного доктора Кенігсберзького університету . У 1925 році він поїхав до Нідерландів, щоб подивитися на роботи своїх улюблених голландських майстрів .[21] Він підхопив запалення легенів і помер у Зандворті . Похований на Південно-Західному кладовищі Штансдорф поблизу Берліна.

Графіка

ред.

Корінт досліджував усі техніки друку, крім акватинти; він віддавав перевагу сухій голці та літографії. Свій перший офорт він створив у 1891 році, а першу літографію — у 1894 році. Він експериментував із ксилографією, але зробив лише 12 ксилографій, усі — між 1919 і 1924 роками.[33] Він був досить плідним графіком, і за останні 15 років свого життя створив понад 900 графічних робіт, у тому числі 60 автопортретів. Пейзажі, створені ним у 1919—1925 роках, є чи не найцікавішими образами всієї його графічної творчості.

Спадщина

ред.
 
Тірольський пейзаж з мостом (1913), полотно, олія, 95,5 х 120,5 см. , Österreichische Galerie Belvedere, Відень

Будинок, де народився Корінт, досі є в місті Тапіау, яке зараз називається Гвардійськ і розташоване в Калінінградській області Росії.

У 1910 році Корінф пожертвував картину «Голгафа» для вівтаря церкви свого місця народження, Тапіау. Наприкінці Другої світової війни, коли Червона армія вторглася в Східну Пруссію, ця картина безслідно зникла. Тапіау був одним із небагатьох місць у Східній Пруссії, які не були спустошені війною, тому ймовірно, що картина була вкадена, а не знищена.

У 1926 році в Національній галереї в Берліні проходила пам'ятна виставка живопису й акварелі Коринфа, а в Берлінській академії — виставка його гравюр і малюнків.[34] До 1930 року Національна галерея придбала кілька великих картин Корінта на додаток до тих, що вже були в її колекції.[35]

Під час Третього рейху творчість Корінта була засуджена нацистами як дегенеративне мистецтво. У 1937 році нацистська влада вилучила 295 його робіт із публічних колекцій і перевезла сім із них до Мюнхена, де вони були показані в березні 1937 року на виставці Дегенеративного мистецтва.[36]

У 2007 році німецьке місто Ганновер повернуло картину Корінта спадкоємцям єврейського колекціонера Курта Гляйзера, який продав її в 1933 році, щоб профінансувати свою втечу від нацистів. Картина 1914 року «Римський пейзаж» було передано спадкоємцям Гляйзера, в особі його небоги, яка живе в США, та її дочки.[37]

 
Ловіс Корінт, Тіролбсбка жінка з кішкою (Tirolerin mit Katze)

У 2015 році спадкоємці жертв Голокосту Теа та Фріц Ґольдшмідт подали вимогу про реституцію картини Корінта " Тірольська жінка з кішкою " («Tirolerin mit Katze») після того, як картина з'явилася на аукціоні Im Kinsky у Відні для продажу від анонімного власника.[38] Австрійський аукціонний дім відмовився повідомити, хто купив крадену картину. Картина внесена до бази даних Lostart Німецького фонду втраченого мистецтва[39] та до «Списку найбільш розшукуваних» викрадених творів мистецтва фонду Monuments Men.[40]

У червні 2021 року Королівський музей образотворчого мистецтва Бельгії в Брюсселі погодився повернути Натюрморт із квітами Корінта 1913 року спадкоємцю Густава та Емми Маєр, які зазнали переслідувань з боку нацистів і були змушені тікати через їхнє єврейське походження.[41][42]

Галерея

ред.

Пейзажі та натюрморти

  •  
    Лісовий інтер'єр у Бернріді (1892), полотно, олія, 94×110 см., Галерея Паффрата, Дюссельдорф
  •  
    В Унтер-Шефтларні на Ізарі (1896), полотно, олія, 60 х 82 см., Міська галерея в будинку Ленбаха, Мюнхен
  •  
    Плавальний комплекс у Хорст-Остзее (1902), полотно, олія, Музей Георга Шефера, Швайнфурт
  •  
    Квітучий сад(1904), п.о., 76х100 см., Музей Вісбадена
  •  
    Похмільний сніданок(1913), 52х69 см., приватна колекція
  •  
    Кошик з амарилісом, бузком, трояндами і тюльпанами (1914), п. о. , 109,4 х 138,8 см.
  •  
    Панорама Вальгензее, Вид з кафедри (1924), полотно, олія, 100 х 200 см. , Музей Вальрафа-Ріхарца, Кельн
  •  
    Вечеря на балконі (1925), п. о. , 49×60 см. , Берлінська галерея, Берлін

Персонажі та портрети

  •  
    Негр Отелло (1884), полотно, олія, 78 х 58,5 см. , Художній музей Лентос, Лінц
  •  
    Оголена (1886), полотно, олія, 85 х 55 см., галерея Єльського університету, Нью-Гейвен,
  •  
    Оголена, що лежить (1899), полотно, олія, 75,5 см (29,7 в); Ширина: 120,5 См. , Бременська картинна галерея, Бремен
  •  
    Граф Едуард фон Кейзерлінг (1900), 79,5 × 75,5 см. , Міська галерея в будинку Ленбаха, Мюнхен
  •  
    Група друзів, Ловіс Корінт (1904), полотно, олія, Альбертінум, Дрезден
  •  
    Оголена лежить (1910), полотно, олія, Земельний музей Ганновера, Ганновер
  •  
    Портрет пані Кауманн (1911), 99х120 см., Кільська картинна галерея, Кіль
  •  
    Георг Брандес (1925), полотно, олія, 111 х 91,5 См. , Королівський музей образотворчих мистецтв, Антверпен

Дружина, сім'я та автопортрети

  •  
    Батько художника на ліжку хворого(1888), полотно, олія, 61 × 70 см., Штедель, Франкфурт
  •  
    Автопортрет зі скелетом(1896), полотно, олія, 66 x 86 см, Міська галерея в будинку Ленбаха
  •  
    Шарлотта в білій сукні(1902), полотно, олія, 105 х 54 см., Фундація міського музею, Берлін
  •  
    Автопортрет із Шарлоттою Беренд і келихом для шампанського(1902), полотно, олія, 97×107 см., приватна колекція.
  •  
    Художник та його родина(1909), полотно, олія, Нижньосаксонський земельний музей, Ганновер
  •  
    Дама біля басейну золотої рибки(1911), полотно, олія, 74 x 90,5 см., Австрійська галерея
  •  
    Квіти та донька Вільгельміни(1920), полотно, олія, 111 х 150 см., Художній музей Базеля
  •  
    Автопортрет з палітрою(1924), полотно, олія, 100 х 79 см., Музей сучасного мистецтва, Нью-Йорк

Історичний живопис

  •  
    Діоген(1892), полотно, олія, 178 х 208 см., Східнонімецька галерея, Регенсбург
  •  
    Вакханалія(1896), полотно, олія, 117 х 204 см., приватна колекція
  •  
    Саломея(1900), полотно, олія, 127×147 cm., Музей образотворчого мистецтва (Лейпциг)
  •  
    Взяття Самсона(1907), полотно, олія, 200 х 174 см., МАйнцський земельний музей
  •  
    Осліплений Самсон(1912), полотно, олія, 105 см х 130 cm., Стара Національна галерея, Берлін
  •  
    Червоний Христос(1922), доно, олія, 129 х 108 cm., ПІнакотека модерну, Мюнхен
  •  
    Сусанна та старці(1923), полотно, олія, 150,5 х 111 см., Державний музей Нижньої Саксонії
  •  
    Ecce Homo(1925), полотно, олія, Художній музей Базеля

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118522140 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б Lovis Corinth
  4. ↑ http://vocab.getty.edu/page/ulan/500115384
  5. ↑ а б Архів образотворчого мистецтва (Чехія)
  6. ↑ а б Коринт Ловис // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  7. ↑ а б в г д е Encyclopædia Britannica
  8. ↑ https://www.berlin.de/senuvk/umwelt/stadtgruen/friedhoefe_begraebnisstaetten/downloads/eg-liste.pdf
  9. ↑ Artnet — 1998.
  10. ↑ а б RKDartists
  11. ↑ Mažosios Lietuvos enciklopedija — 2000.
  12. ↑ https://teara.govt.nz/en/biographies/3a21/arndt-hermina
  13. ↑ https://sammlung.staedelmuseum.de/de/person/berliner-secession
  14. ↑ http://www.moma.org/collection/works/9021
  15. ↑ https://www.sfmoma.org/artist/Lovis_Corinth/
  16. ↑ Reinecke Fuchs von Goethe. Illustriert von Lovis Corinth
  17. ↑ Kuhstall
  18. ↑ https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/corinth-lovis-1
  19. ↑ https://ackland.emuseum.com/people/971/lovis-corinth/objects
  20. ↑ https://web.archive.org/web/http://wallachprintsandphotos.nypl.org/catalog/317529
  21. ↑ а б в г д Makela
  22. ↑ Corinth, Schuster, Vitali, & Butts 1996, p. 12.
  23. ↑ Corinth, Schuster, Vitali, & Butts 1996, p. 13.
  24. ↑ Corinth, Schuster, Vitali, & Butts 1996, p. 16.
  25. ↑ а б Holland Cotter (12 June 1992), German Artist Haunted By a Threatening World New York Times.
  26. ↑ Corinth, Schuster, Vitali, & Butts 1996, p. 142.
  27. ↑ Corinth, Schuster, Vitali, & Butts 1996, pp. 41–42.
  28. ↑ Rung, Gerda, p. 211
  29. ↑ Portrait of Georg Brandes - Lovis Corinth Paintings. www.paintingmania.com.
  30. ↑ Corinth, Schuster, Vitali, & Butts 1996, p. 19.
  31. ↑ Corinth, Schuster, Vitali, & Butts 1996, p. 20.
  32. ↑ Corinth, Schuster, Vitali, & Butts 1996, p. 21.
  33. ↑ Corinth, Schuster, Vitali, & Butts 1996, p. 369.
  34. ↑ Corinth, Schuster, Vitali, & Butts 1996, p. 22.
  35. ↑ Corinth, Schuster, Vitali, & Butts 1996, p. 23.
  36. ↑ Corinth, Schuster, Vitali, & Butts 1996, pp. 23–24.
  37. ↑ 1914 painting is returned to heirs Los Angeles Times, 25 September 2007.
  38. ↑ A Chicago family's search for art lost to the Holocaust. www.lootedart.com. Процитовано 7 лютого 2024.
  39. ↑ Tirolerin mit Katze | Lost Art-Datenbank. www.lostart.de. Процитовано 7 лютого 2024. Provenienz: Sammlung Carl Steinbarth, Berlin; Kunsthandlung Hugo Moser, Berlin; Fritz Goldschmidt, Breslau; Privatsammlung; 29.11.2006 Lempertz, Köln, Lot 65; 17.06.2008 Kinsky Kunst Auktionen, Wien, Lot 139; Verbleib unbekannt
  40. ↑ Monuments Men and Women Foundation I WWII Most Wanted Art™ | Lovis Corinth. MonumentsMenWomenFnd (англ.). Процитовано 7 лютого 2024.
  41. ↑ AFP. Belgium returns stolen art to German Jewish family. www.timesofisrael.com (амер.). Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 3 червня 2021.
  42. ↑ Presse, AFP-Agence France. Belgium Returns Stolen Art To German Jewish Family. www.barrons.com (амер.). Процитовано 3 червня 2021.

Література

ред.
  • Corinth, L., Schuster, P.-K., Vitali, C., & Butts, B. (1996). Lovis Corinth. Munich: Prestel. ISBN 3-7913-1682-6ISBN 3-7913-1682-6
  • Corinth, L., Uhr, Horst, Berkeley, Los Angeles, Oxford: University of California Press, 1990. ISBN 0-520-06776-2ISBN 0-520-06776-2
  • Makela, Maria. «Corinth, Lovis.» Grove Art Online. Oxford Art Online. Oxford University Press.
  • Rung, Gertrud. «Georg Brandes i Samvær og Breve». Copenhagen: Gyldendalske Boghandel Nordisk Forlag, 1930.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ловіс_Корінт&oldid=43012586