Леся Степовичка

українська поетеса

Ле́ся Степовичка, справжнє прізвище Шуманн Олександра Несторівна (ур. Булах; нар. 21 травня 1952(19520521)) — українська поетеса, перекладач, прозаїк. Член Національної спілки письменників України та НСЖУ. Заслужений працівник культури України.

Леся Степовичка
Олександра
Lessya Stepovychka.jpg
Ім'я при народженні Олександра Несторівна Булах
Народилася 21 травня 1952(1952-05-21) (68 років)
Петриківка, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна
Національність українка
Діяльність поетеса, прозаїк, есеїстка, перекладачка
Alma mater Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара (1976)
Мова творів українська
Роки активності Від 1997 року дотепер
Напрямок магічний реалізм
Жанр Проза, поезія, есїстика, переклад
Magnum opus Шлюб із кухлем пільзенського пива, Німці в городі, Осінні люди, Медитації пташиного крила
Членство Національна спілка письменників України і Національна спілка журналістів України
Нагороди

Ювілейна медаль «25 років незалежності України»

Заслужений працівник культури України
Премії Міжнародна літературна премія ім. І. Кошелівця (2010), Міжнародна літературна премія "Сад божественних пісень" ім. Григорія Сковороди (2020), Всеукраїнські премії "Благовіст"(2009), ім. В. Короленка (2009), ім.Р. Федоріва (2012), ім. І. Сокульського (2004), ім. В. Підмогильного (2004), ім. Д. Кедріна (2008) та інші.

CMNS: Леся Степовичка у Вікісховищі

ЖиттєписРедагувати

Олександра Булах народилася 21 травня 1952 року в селі Петриківці Царичанського району на Дніпропетровщині. Закінчила українську школу-інтернат № 1 м. Дніпропетровська. Працювала швачкою, різноробочою на заводі. У 1976 році з відзнакою закінчила романо-германське відділення (стаціонар) філологічного факультету Дніпропетровського державного університету та аспірантуру при кафедрі німецької мови ДДУ. Спеціальність — філолог-германіст. Автор кандидатської дисертації з германістики. Тривалий час викладала на кафедрі німецької мови ДДУ й на кафедрі іноземних мов Дніпропетровського металургійного інституту Закінчила курси гідів-перекладачів (1998). У 1989—1999 працювала перекладачем в Україні, ФРН, Австрії, Люксембурзі, Бельгії. У 1994—1995 роках проживала в Західному Берліні з чоловіком Міхаелем Шуманном.

Член Національної Спілки письменників України та Національної Спілки журналістів України.

У 2002—2012 роках — голова правління Дніпропетровської обласної письменницької організації НСПУ, член Ради та член Президії НСПУ (Київ).

Квітень 2012 — квітень 2013 рр. — завідувач літературною частиною Дніпропетровській філармонії.

З 2013 р. — провідний фахівець Центру культури української мови ім. О.Гончара НТУ Дніпровська політехніка, викладач кафежри філолгії та мовних комунікацій.


Член Всеукраїнського Жіночого товариства імені Олени Теліги.

Заступник голови Дніпропетровської обласної організації Всеукраїнської ГО Українсько-австрійське товариство «Галіція».

Член Всеукраїнської громадської організації німців «Відродження».

Член громадської організації «Петриківське земляцтво».

Голова Дніпровської філії Всеукраїнської громадської організації "Союз українок".

ТворчістьРедагувати

Автор книг поезії «Галатея» (1998), «П'ємонт — недалеко» (1998), «Стоим на звёздном сквозняке» (2002), «Медитації пташиного крила» (2003), «Осінні люди» (2015), публіцистичного роману-есе «Rara avis» («Біла ворона», 2000), роману «Шлюб із кухлем пільзенського пива» (українською мовою, 2007; російською мовою, 2008), книги поезії та прози «Стернею долі» (2007), двотомника прози «Німці в городі» (2012, 2016), книг поезії і прози "І со духом Твоїм" (2015), "Осінні люди" (2015), "Зачарований світ" (для дітей, 2018) ) та ін. Переклала німецькою мовою книгу казок О. Крилова «рос. Кот Василий» («нім. Kater Basilio», 2001).

Автор-упорядник книг "Дніпровська філармонія. Гроно талантів, сузір'я особистостей» (2013), "За Україну, за Дніпро" (2019), "Могилів наш козацький"(2020).

Твори Лесі Степовички увійшли до Всеукраїнських альманахів «Україна — твоя Батьківщина», «Калинове серце», «Слово, твоя Батьківщина», до книги «Посмішка чорного кота. Збірник. Гобі. Забобони. Анекдоти». (Київ: Ярославів Вал, 2011), "Шість соток на Парнасі. Анекдоти. Рецепти. Про себе. (Київ: Ярославів Вал, 2012), «Курйозіада (Це справді зі мною було). Курйози. Анекдоти. Рецепти» (Київ: Ярославів Вал, 2012), до поетичної антології «Луни серця. Любовна лірика ХХ-го століття» та"Львів у серці січославців" та ін.

Автор проекту, голова редакційної колегії та упорядник книги нарисів та есеїв «Слово про літературу та письменників Придніпров'я», Дніпропетровськ, 2005, ISBN 966-401-001-4, 538 з, іл.

Автор проекту та співупорядник книги «Шевченкіана Придніпров'я», Дніпропетровськ, 2008, ISBN 978-966-348-146-3, 438 с., Іл. «Таємниця Олександра Билінова» (2009), «Микола Сарма-Соколовський. Услонці» (2011), «Микола Головко. Зелена врода» (2013), «Ирина Никитина (Безрукова). Избранное»(2014). Співупорядник (спільно з Олександром Ратнером і Миколою Чабаном) книги «І поліг наш народ, наче скошене жито. Голодомор на Дніпропетровщині 1932—1933 років», Дніпропетровськ, 2008, ISBN 978-966-348-169-2, 630 с. , іл., спільно з І. Прокопенко книги «Сяєво Жар-птиці. Антологія літератури для дітей та юнацтва Придніпров'я (1883—2012)», Дніпропетровськ, 2009 (видання перше). Дніпропетровськ, 2012 (видання друге), спільно з В. Галацькою та М. Марфобудіновою книги «Клавдія Фролова. Я воскресну!» (2013).

Пише українською мовою. Вірші перекладено на російську, польську і німецьку мови та іврит, друкувалися в ЗМІ Австралії, США, Чехії, Ізраїлю, Польщі.

Друкувалася в журналах та альманахах «Київ», «Дзвін», «Січеслав», «Літературний Чернігів», «Воля і Батьківщина», «Перехід-IV», «Світ дитини», «Бористен», «Кур'єр Кривбасу», «Вітчизна», «Ятрань», «Соборність», «Лель», «Носоріг літературний», «Море», «Україна», «Золота пектораль», «Березіль», «Буковинський журнал», «Рідний край», «Слово жінки», «Литературный Иерусалим», в газетах «Літературна Україна», «Кримська світлиця», «Вільна думка», «Літературний Крим», «Слово Просвіти» та ін.

Засновник (2004) і головний редактор літературно-мистецького журналу-квартальника «Січеслав» (2004—2012).Всього вийшло 32 числа.

Автор текстів, покладених на музику композиторами А. Переверзєвим, В. Ярцевим, Т. Хом'яком, І. Тищенком, Валентиною Бронзею, Наталею Серебряною, М. Дяченко, Оленою Швець-Васіною, Галиною Виставною, Ю. Кутєповим (Борсуком), В. Каліновським, Іриною Римбальською та ін. Найвідоміші з них «Гімн українському Тризубу» (муз. А. Переверзєва), (муз. В. Ярцева), який мав успіх на сценах Львова, Дніпропетровська, Києва, Сіднея, «Гімн Дніпропетровщини» (муз. А. Переверзєва), (муз. Ю. Кутепова), який виконують хорові колективи Дніпропетровщини та України, "Пісня про Петриківку", (муз Ю. Борсука), "Гімн полку «Дніпро-1»(муз. Т. Хом'яка), "Твоє кохання" (муз. Ірини Римбальської).

Нагороди й відзнакиРедагувати

Премії та конкурсиРедагувати

  • Дипломант літературного конкурсу ім. О. Гончара журналу «Бористен» (номінація «Публіцистика», 1997) і (номінація «Художній переклад», 2001).
  • Дипломант Другого Всеукраїнського книжкового Форуму у Тернополі (номінація «Найкращий політичний портрет», за роман-есе "Біла ворона", 2004).
  • Лауреат обласних літературних премій:
  • Всеукраїнських премій:
  • Міжнародна літературна премія імені Івана Кошелівця (за цикл поезій «Паломництво», 2010, Ізраїль).
  • Премія ім. Романа Федоріва (номінація «За найкращу публікацію прози в журналі „Дзвін“ (2012 р.).
  • Міжнародна літературна премія "Сад божественних пісень" ім. Григорія Сковороди за 2-томник прози "Німці в городі" та багатолітнє редагування літературного часопису "Січеслав" (2020)
  • Дипломант конкурсу «Світоч Придніпров'я» у номінації «Найкращий діяч культури Придніпров'я-2008».
  • Дипломант міського конкурсу «Сузір'я муз Дніпропетровська» (номінація «Найкраще видання» за книгу «Сяєво Жар-птиці», 2012).

Нагороди та грамотиРедагувати

  • Почесними відзнаками Національної Спілки письменників України (2004, 2008),
  • Почесна відзнака Міністерства культури і туризму України «За досягнення в розвитку культури і мистецтва» (2003),
  • Почесна грамота та іменний годинник Київського міського голови (2003),
  • Подяка Президента України (2005),
  • Медаль Національного гірничого університету «За заслуги» (2007),
  • Почесна грамота Міністерства культури і туризму України «За значний особистий внесок у створення духовних цінностей та високу професійну майстерність» (2009),
  • Почесна грамота Голови Дніпропетровської обласної ради «За значний внесок у розвиток літературного процесу Придніпров'я, високий професіоналізм, активну громадську діяльність та у зв'язку з 75-річчям з дня заснування Дніпропетровської організації Національної Спілки письменників України» (2009)
  • Почесна грамота голови Дніпропетровської облдержадміністрації «За плідну і чесну працю, високий професіоналізм, творчий пошук та ініціативу в роботі, і у зв'язку зі святкуванням 20-ї річниці Незалежності України» (2011),
  • Грамота голови управління освіти і науки Дніпропетровської облдержадміністрації «За плідну роботу з естетичного виховання підростаючого покоління, активну участь у проведенні обласних конкурсів юних літераторів „Собори наших душ“ і в зв'язку з 80-річчям Дніпропетровської області» (2012).
  • Грамота Всеукраїнського товариства імені Олени Теліги «За активну громадянську позицію, за самопожертву в ім'я України» (2006),
  • Грамота Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка "За вагомий особистий внесок у справу будівництва і зміцнення Української держави та з нагоди 140-річчя Товариства «Просвіта»,
  • Подячний диплом Ліги українських меценатів «За високу громадянську позицію, виховання у молоді почуття патріотизму та любові до рідної мови, за допомогу в проведенні конкурсу імені Петра Яцика на Дніпропетровщині» (2011),
  • Грамота НСПУ за вагомий особистий внесок у літературу, активну участь у громадському житті та у зв'язку з ювілеєм (2012),
  • Медаль Міністерства освіти, науки та спорту України «Знак подяки НГУ» (2012).
  • Нагороджена як учасниця Євромайдану нагородою Дніпропетровської обласної ради "Річниця революції гідності" (2017)
  • Почесна відзнака Святої Праведної Анни III ступеня "За вагомий внесок у справу відродження духовності та патріотичного виховання молоді незалежної України" (2018)
  • Медаль НТУ Дніпровська політехніка "За відданість університету" (2019).
  • Заслужений працівник культури України (2007).[1]
  • Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України»(2016).[2]
  • Стипендіат Президента 2018-2020 рр. за видатні досягнення в області української літератури

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

Письменники України. Біобібліографічний довідник. Національна спілка письменників України. - Київ: Український письменник, 2006. С.396. Сучасні письменники України. Біобібліографічний довідник. Національна спілка письменників України. - Біла Церква: Буква, 2011. С.442.