Леон Хвістек (пол. Leon Chwistek; 13 червня 1884, м. Краків, Польща – 20 серпня 1944, с. Барвиха, Московська область, нині Росія) — польський художник, філософ, літературний та художній критик, математик, художній теоретик.

Леон Хвістек
Leon Chwistek
Портрет Леона Хвістека
При народженні Leon Chwistek
Народження 13 червня 1884(1884-06-13)
м. Краків, нині Польща
Смерть 20 серпня 1944(1944-08-20) (60 років)
  с. Барвиха, Московська область, нині Росія
Поховання Нове Донське кладовище
Національність поляк
Країна Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Польща Польща
СРСР СРСР
Навчання Академія образотворчих мистецтв у Кракові
Діяльність математик, художник, філософ, викладач університету, літературний критик, art theorist, aesthetician
Роки творчості 1903—1944
Працівник ЛНУ ім. І. Франка
Член Національна спілка письменників України і Всеслов'янський антифашистський комітет
Роботи в колекції Національний музей у Варшаві і Національний музей у Кракові
Нагороди
Хрест Незалежності

CMNS: Леон Хвістек у Вікісховищі

Біографія ред.

Леон Хвістек народився в родині відомого польського лікаря — Броніслава Хвістека та художниці Емілії Хвістек, яка була ученицею відомих польських художників — Яна Матейка та Кароля Мікульського.

Своє дитинство Леон Хвістек провів у Закопаному, де познайомився зі Станіславом Віткевичем, Броніславом Малиновським, Каролем Шимановським і Тадеушом Шимберським.

У 1903—1904 роках був вільним слухачем в Академії образотворчих мистецтв у Кракові, навчався у Юзефа Мехоффера.

Леон Хвістек закінчив Ягеллонський університет, де вивчав філософію та математику, а згодов вирішив продовжити своє навчання у Ґеттінґені та Відні (1908—1910).

У 1913—1914 роках навчався образотворчого мистецтва у Парижі, там познайомився з таким напрямом у мистецтві, як кубізм.

Протягом 1914—1916 років перебував на фронті у складі Першої бригади легіонів Польських.

У 1917 році Хвістек став співзасновником краківської групи «Польські експресіоністи» та певний час був її головним теоретиком (окрім Леона, сюди входили: Станіслав Віткевич, Тітус Чижевський та ін.). Від 1919 року група почала називатись «Формістами».

Починаючи від 1922 року, Леон був викладачем математики у Ягеллонському університеті, де у 1928 році захистив дисертацію з математичної логіки. Від 1937 року був головою Львівської спілки польських художників і дизайнерів[1].

1929 року Хвістек очолив математично-природниче відділення Львівського університету імені Яна Казимира. У 1930 році орендував помешкання на третьому поверсі кам'яниці професора Львівської політехніки Бенедикта Фулінського, що на вул. Гетьмана Тарновського, 82. Тут він оселився разом з дружиною Ольгою та донькою Аліною. Після початку другої світової війни залишився в окупованому радянською та мешкав у кам'яниці, що при вул. Гетьмана Тарновського, до червня 1941 року[2]. Згодом розпочав співпрацю з газетою «Czerwony Sztandar» (укр. Червоний прапор).

17 вересня 1940 року вступив до Союзу радянських письменників України[3].

Наприкінці червня 1941 року Хвістек, в публіцистичній творчості якого був ряд критичних статей про Гітлера, під час відступу радянських військ залишає Львів і разом з сім'єю був евакуйований за лінію фронту.

У 1941—1944 роках Леон Хвістек мешкав у Тбілісі, де викладав математичний аналіз в одному з вишів міста. У 1944 році Ванда Василевська добивається його переведення у Москву, де продовжив викладацьку діяльність. У той самий час за ініціативи Сталіна створювався прорадянський Союз патріотів Польщі, членом якого стає Леон Хвістек.

Хвістек вже тоді був важкохворим. Помер Леон Хвістек 20 серпня 1944 року у Барвисі, під Москвою. Був похований у спільній могилі жертв сталінських репресій на Донському кладовищі Москви. Символічна могила Леона Хвістека знаходиться на Раковицькому цвинтарі Кракова.

Родина ред.

 
Портрет дружини, 1927

Був одружений з Ольгою Марією Штейнгауз (1892—23 лютого 1962)[4], рідною сестрою відомого польського математика Гуґо Штейнгауза. 31 жовтня 1918 року у подружжя Хвістеків у Львові народилася дочка Аліна, яка у майбутньому стала доктором математики. Крім того, вона була й художницею та авторкою спогадів (померла у Кракові 22 листопада 2007 року)[5]. Зять Хвістеків та чоловік Аліни — Станіслав Золтан Давидович, уродженець Борислава, також був представником наукової еліти Кракова — професором фізики[6].

Наукова та художня творчість ред.

Основним предметом наукових зацікавлень Леона були основи логіки і математики — конструкції, які належали до теорії типів Бертрана Рассела. В своїх працях він займався перебудовою системи Рассела, побудував систему «чистої теорії типів», якій присвятив багато праць, в тому числі «Zasada sprzeczności w swietle najnowszych badań Bertrana Rassella» (1912), «Antynomie logiki formalnej» (1922), «Miara Lebesgue'a» (1923), «The theory of constructive Types» (1924). В 30-их роках Л. Хвістек разом зі своїми учнями В. Гетпером та Я. Герцбергом опублікував ряд праць з основ логіки та математики.

У філософії, мистецтві та мистецькій критиці відстоював ідею безлічі світів (реальність здорового глузду, чуттєвого сприйняття, точних наук, снів і т. д.). Полемізував з Владиславом Стржеминським та його унізмом.

Персональні виставки його мистецьких робіт проводились у Кракові (1927) та Львові (1934).

Автор романів «Kardynał Poniflet» (1906, рукопис був знищений автором у 1917 році), «Pałace Boga» (1932—1933, під час життя автора були опубліковані лише декілька фрагментів, пробна реконструкція роману опублікована у 1968 році).

Праці ред.

  • Wielość rzeczy (1921);
  • The theory of constructive types (principles of logic and mathematics): Part 1—general principles of logic. Theory of classes and relations (Краків, 1923);
  • The theory of constructive types: (principles of logic and mathematics). P. 2, Cardinal arithmetic (Краків, 1925);
  • Zagadnienia kultury duchowej w Polsce (1933);
  • Granice nauki: Zarys logiki i metodologji nauk ścisłych (1935);
  • Kilka uwag o podstawowych prawach rozchodzenia się̜ światła (1937);
  • Krytyka pojęcia zmiennej w systemie semantyki racjonalnej (1938);
  • La méthode générale des sciences positives; l'esprit de la sémantique (Париж, 1946);
  • The limits of science: outline of logic and of the methodology of the exact sciences (Лондон, 1948);
  • Wielość rzeczywistości w sztuce, i inne szkice literackie (1960);
  • Pisma filozoficzne i logiczne (2 тт., 1961—1963);
  • Wybór pism estetycznych (2004).

Примітки ред.

  1. Мельник І. В. Галицьке передмістя та південно-східні околиці Королівського столичного міста Львова. — Львів : Апріорі, 2012. — С. 241. — ISBN 978-617-629-076-6.
  2. Jacka Marczyńskiego chodzenie po Lwowie 22—25 maja 2008. lwow.com.pl (пол.). Архів оригіналу за 21 червня 2021. Процитовано 20 березня 2021.
  3. Bohdan Urbankowski Czerwona msza, czyli uśmiech Stalina. — t. 1. — Warszawa: Alfa, 1998. — S. 123. — ISBN 83-7001-971-4. (пол.)
  4. Itai Hermelin (5 жовтня 2015). Olga Maria Chwistek. geni.com (пол.). Процитовано 20 березня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  5. Itai Hermelin (13 лютого 2016). Alina Maria Dawidowicz. geni.com (пол.). Архів оригіналу за 1 листопада 2015. Процитовано 20 березня 2021.
  6. Itai Hermelin (13 лютого 2016). Stanisław Zoltan Dawidowicz. geni.com (пол.). Архів оригіналу за 6 жовтня 2015. Процитовано 20 березня 2021.

Джерела ред.

Посилання ред.

  • Леон Хвістек. art.lviv-online.com. Архів оригіналу за 12 квітня 2021. Процитовано 20 березня 2021.
  • Галина Мирослава (12 червня 2015). Леон Хвістек. svitua.org. Процитовано 20 березня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)