Відкрити головне меню

Ме́рі Ва́йолет Леонти́на Прайс (англ. Mary Violet Leontyne Price; нар. 10 лютого 1927, Лорел, Міссісіпі, СШАамериканська оперна співачка, (сопрано). Перша афроамериканка, що стала одною з провідних солісток Метрополітен-опера, легендарна виконавиця сопранових партій в операх Джузеппе Верді і Джакомо Пуччіні, лауреатка 19 статуеток Греммі. Здобула популярність в 1950-х роках і виступала на сцені до 1985 (давала концерти ще протягом кількох років). Відзначена Президентською медаллю Свободи в 1965 та Національною медаллю мистецтв в 1985.

Леонтина Прайс
Leontyne Price
Зображення
Леонтина Прайс (1994)
Основна інформація
Повне ім'я Мері Вайолет Леонтина Прайс
Дата народження 10 лютого 1927(1927-02-10) (92 роки)
Місце народження Лорел, Міссісіпі, США
Роки активності 1952 — тепер. час
Громадянство Flag of the United States.svg США
Національність афроамериканці
Професія оперна співачка
Співацький голос сопрано
Колективи Метрополітен-опера, Віденська опера, Ковент-Гарден, Ла Скала
Лейбл RCA, Sony, BMG
Нагороди
Президентська медаль Свободи
Файли у Вікісховищі?

Початок кар'єриРедагувати

Леонтина Прайс народилась у штаті Міссісіпі в родині акушерки та мельника. Маючи три роки почала навчатися гри на фортепфіано з місцевим учителем, у десять років почувши спів Маріанни Андерсон запрагнула також займатися співом. Будучи підлітком, співала у шкільному хорі та в хорі методистської церкви. Її незвичайні вокальні здібності вперше помітила Елізабет Чісхолм, жінка, в якої тітка Леонтини була домогосподаркою. Однак на американському півдні темношкіра дівчина могла розраховувати хіба що на кар'єру вчительки музики. Потім Прайс навчалася в коледжі Вілберфорсу (призначеного тільки для афроамериканців), де значно вирізнялася з-поміж інших. За допомогою Чісхолм і Поля Робсонів дістала стипендію в школі Джульярд у Нью-Йорку.

 
Леонтина Прайс в опері Поргі і Бесс, 1953
фот. Карл ван Вехтен

1952 року дебютувала в студентській постановці опери Джузеппе Верді Фальстаф, також того ж року втілила образ Бесс в опері Джорджа Гершвіна Поргі і Бесс. Гастролювала з цією постановкою по країні, а відтак у Відні, Парижі, Берліні та Лондоні.

Розуміючи про труднощі, які могли виникнути в чорношкірої співачки в США, Прайс, ще від часу, що була школяркою зачарована оперою, спочатку планувала сольну кар'єру, як це було з її кумиром Міріан Андерсон. Однак 1955 разом із командою Метрополітен-опера року була запрошена на виступ у благодійному концерті. Далі, в лютому 1956 року зіграла роль Тоски в однойменній опері Джакомо Пуччіні в телевиставі для NBC Opera Theatre, ставши першою зафільмованою афроамериканською співачкою. Однак низка південних філій NBC скасували трансляцію з огляду на появу там чорношкірої співачки. Тим часом Прайс далі давала концерти в США, а також в Індії та Австралії.

Дебют на великій сценіРедагувати

20 вересня 1957 року зіграла мадам Лідван в американській прем'єрі опери Діалоги кармеліток Франсіса Пуленка, а кількома тижнями по тому несподівано заступила Антоніетту Стеллу, яка мала стати її найвідомішою роботою. У травні 1958 року її запросили до Віденської опери для участі в тамтешній постановці Аїди Верді та Чарівної флейти Моцарта. У Відні разом із Гербертом фон Караяном зіграла роль Церліни в Дон Жуані Моцарта, Леонори в Трубадурі Верді і Тоски в однойменній опері Пуччіні.

1958 року Прайс тріумфально дебютувала в партії Аїди на найбільших оперних сценах — Лондонському Ковент-Гарден, Віденській опері, та на фестивалі Веронська арена. 1960 року виступила на сцені Ла Скала. Критики вважали її найкращою виконавицею Аїди в XX столітті.[1]

Метрополітен-операРедагувати

27 січня 1961 року Леонтина Прайс дебютувала в провідній ролі в Метрополітен-опера зігравши Леонору в Трубадурі Верді. Її виступ дістав надзвичайно схвальні відгуки. Хоча це не був перший виступ чорношкірого артиста в головній ролі на сцені нью-йоркської опери, проте вона стала першою, хто регулярно виконувала такі партії, одержуючи високу зарплату. 1961 року вона стала першою афроамериканкою, яка виступала в спектаклі що відкривав сезон.

Протягом наступного 21 року Леонтина Прайс зіграла в Метрополітен-опера в 201 виставі, створивши ще 16 ролей, з-поміж яких найвідомішою однак залишається Аїда. Крім того Прайс уславилась у таких ролях:

1970-тіРедагувати

В 1970-х роках Леонтина Прайс значно скорочує кількість оперних виступів на користь сольних концертів. Проте в цей період вона створює три нових образи: Жоржетти в опері Пуччіні Плащ, Адріани в опері Аріадна на Наксосі Штрауса. 1974 року мала великий успіх на відкритті сезону в оперному театрі Сан-Франциско, де заспівала партію Манон Леско в однойменній опері Пуччіні[2].

Прайс часто запрошують як солістку на урочистих заходах. Зокрема вона виконала Take My Hand, Precious Lord та Onward, Christian Soldiers на похоронах президента Ліндона Джонсона в січні 1973 а також виступила на урочистостях під час візиту папи римського Івана Павла II.

Після завершення оперної кар'єриРедагувати

3 серпня 1985 року Прайс востаннє вийшла на сцену опери в ролі Аїди. 2007 року глядачі Метрополітен-опера обрали її виконання арії O patria mia найзначнішим моментом за останніх 30 років театру.

Леонтина Прайс далі продовжила виступати як камерна співачка, даючи концерти по обидва боки Атлантики з особливим успіхом на фестивалі в Зальцбурзі. Офіційно завершила кар'єру співачки у віці 71 року концертом у містечку Чапел Гілл у Північній Кароліні. Хоча 2001 року, її попросили заспівати на концерті на честь пам'яті жертв атаки на Всесвітній торговий центр. Тепер вона мешкає в селі неподалік Нью-Йорка. 2007 року в опитуванні серед музичних критиків, що його провела BBC Music Прайс посіла четверте місце в двадцятці сопрано всіх часів, поступившись Марії Каллас, Джоан Сазерленд та Вікторії де лос Анхелес.

ЗаписиРедагувати

Доступні записи практично всіх опер, де Прайс зіграла головні жіночі ролі, п'ять альбомів з вибраними аріями, записи німецьких і французьких пісень та два альбоми церковної музики. 1996 року, до 70-річчя артистки, RCA-BMG випустила колекційне видання одинадцяти дисків вибраних записів.

Особисте життяРедагувати

1952 року Леонтина Прайс вийшла заміж за свого партнера за постановкою Поргі і Бесс, баритона Вільям Ворфілда. Однак цей шлюб не був вдалий, очевидно через надмірну увагу кожного до власних кар'єр, як це подає Ворфілд у своїй автобіографії. 1967 року вони перестали жити разом, а через шість років розлучилися. Дітей не мали.

ВиноскиРедагувати

ПосиланняРедагувати